— 13,4% — це програш, з точки зору штабу?
— З точки зору здорового глузду, це не перемога. А якщо не перемога, то це безумовно можна назвати програшем. Звичайно, ми не зовсім впевнені в тій цифрі, яка зрештою була озвучена ЦВК, оскільки ми вважаємо, що ці результати були насамперед зманіпульовані, вони були сфальсифіковані значною мірою. Враховуючи ситуацію, яка існує зараз в країні, оскаржувати результати в судах її команда не буде, закликати людей до якихось акцій протесту теж не будемо. Зрештою люди зробили свій вибір. З нашої точки зору фальсифікація відбулася на користь одного з кандидатів. Ми вважаємо, що люди мають висловити свою позицію під час другого туру виборів.
— Разом з тим міжнародні спостерігачі не побачили ніяких порушень, відповідних заяв Комітету виборців, заяв ОПОРИ не було. Про які фальсифікації тоді говорите ви?
— Є розслідування журналістів, які свідчать, як перекладалися зі стопки в стопку бюлетені: спочатку зникали, потім з’являлися бюлетені на користь Юлії Тимошенко. Ми бачимо понад 100 дільниць, на яких була аномальна 100% явка, саме на цих дільницях за президента Порошенка проголосували 80%.
Головна маніпуляція відбулася до виборів — це так звані мережі, використання фонду «Турбота», просто підкуп виборців. З іншого боку, ми бачимо: що навіть за рахунок цих маніпуляцій чинному президенту не вдалося набрати значну кількість голосів. Він значно відстає від лідера перегонів. З моєї точки зору навіть за рахунок фальсифікацій, якщо вони не будуть кричущими, виграти ці вибори він не має реальних шансів.
З іншого боку, я хочу зауважити, що і в міжнародних спостерігачів були зауваження щодо проведення виборів. Це стосується нерівного доступу до ЗМІ. Сором для країни, коли в міжнародному звіті ідеться про неприпустимість поведінки Генерального прокурора, який фактично підтримав одного з кандидатів.
— Генеральний прокурор дійсно підтримав одного з кандидатів. А міністр внутрішніх справ підтримує Юлію Тимошенко?
— Наскільки мені відомо, наскільки я читав і бачив його інтерв’ю, його позиція спрямована на захист виборів. Мені здається: якби він займав більш активну позицію, то маніпуляцій можна було уникнути. Я не кажу, що це обов’язково мало забезпечити вихід у другий тур Юлії Тимошенко, але принаймні маніпуляцій було б менше, вони б менше вплинули на результат виборів. Зараз можна таким же чином звинувачувати пана Авакова, і це вже робить команда чинного президента, в тому, що він працює на пана Зеленського. Очевидно, це є просто способом виправдання діяльності або дій команди чинного президента.
— Заради справедливості скажу, що це значною мірою запитання до чинного міністра внутрішніх справ. Моє запитання стосується лише того, чи володієте ви інформацією. Чи відомо вам щось про можливу підтримку Володимира Зеленського? Ця інформація була спростована Юлією Тимошенко, але не спростована частиною інших політиків.
— Особливості команди Юлії Тимошенко, наскільки я їх розумію, не дозволяють допустити того, щоб у тому разі, коли сама Юлія Тимошенко каже «ні», хтось казав «так», бо є позиція лідера, вона є однозначною. Вона сказала, що виходить з того, що перед країною стоять дуже серйозні виклики, жоден з кандидатів, який вийшов в другий тур, з цими викликами, на її переконання, впоратися не може. Саме тому вона не може підтримувати ні одного, ні іншого. Просто в силу фактів до чинного президента набагато більше запитань в силу того, що ми бачимо 5 років діяльності цього президента, його влади, можемо однозначно сказати, яким президентом він є і яким він буде. Щодо пана Зеленського такої визначеності немає.
— За даними VoxUkraine, у 2017 році 70% перевірених ними цитат Юлії Тимошенко — це маніпуляції або неправда. У 2018 році вона очолила рейтинг маніпуляторів.
— Як експерт, як людина, яка займається медіа, я мушу сказати, що не довіряю даним VoxUkraine, вважаю їх маніпулятивними. На підтвердження цієї своєї тези мушу сказати, що за їхніми даними найправдивішим політиком в Україні є чинний президент.
— Він на 5-му місці.
— Це останнього разу, а до того був на першому, ділив з Гройсманом.
— На першому місці був прем’єр-міністр Гройсман.
— Ми всі живемо в нашій країні. Ті, хто вірить таким даним, є або романтиками, або наївними людьми. Я кілька разів стикався з аналізом VoxUkraine, уважно передивлявся, зокрема щодо програми Тимошенко. Звертаю увагу, що навіть засновники VoxUkraine були не дуже добре вражені від такого аналізу. Безумовно, в багатьох заявах політиків є перебільшення, обмовки, твердження, які можуть сприйматися як маніпуляції. Не думаю, що в цьому сенсі є ідеальний політик. Тимошенко точно не ідеальний політик.
— Як для громадянки та виборця для мене досить дивне вживання слів «зубожіння», «голодомор», тому що моя родина пережила справжній Голодомор. Ви рекомендуєте такі пограничні речі?
— Будь-якому політику не рекомендуємо вживати такі надто сильні поняття, як Голодомор чи Голокост, тому що вони є визначення досить чітко означених подій, які можуть викликати швидше негативну, ніж позитивну реакцію на політика. Під час цієї кампанії Юлія Володимирівна не так часто вживала слово «зубожіння», як про це розповідали в соціальних мережах.
— Але воно так запам’яталося, що вже важко відділити це слово від Юлії Володимирівни.
— Безумовно. Це відповідальність політика. Вона певною мірою є жертвою власної риторики.
— Коли людина ступає на поле звичного образу, дуже важко його потім змінити? Я не бачу, щоб вона дуже змінилася.
— Я думаю, що це одна з проблем в цій кампанії, яка призвела до того результату, який ми маємо. Люди мало змінюються. Моє переконання як медіаконсультанта полягає в тому, що найкращим способом донести позицію політика до аудиторії, його погляди й меседжі є його щирість. Якщо людина каже про щось нещиро, штучно рано чи пізно це відчувається. Щоб бути новим, треба хотіти ставати новим. Я як людина, яка спілкується з Тимошенко, бачу в ній таке бажання. Вочевидь нам не вдалося донести це наше враження до виборця. Але принаймні те, що вона є відкритою і справді вболіває за те, щоб Україна змінилася, щоб в Україні настали зміни для мене особисто це очевидно.
— Але вона 22 роки вболіває. Вона дуже давно в політиці. Я теж давно в журналістиці. Прекрасно пам’ятаю її першу присягу в українському парламенті на довиборах на Кіровоградщині. Що 22 роки заважало змінити Україну настільки помітно, щоб не 30% зараз хотіли аж таких радикальних змін, щоб бачили людину без жодних політичних хвостів і репутації в політиці?
— Це досить складне питання. Безумовно, в тому, що зараз відбувається в країні є частина вини усіх політиків при владі й не тільки при владі. Звичайно, можна пояснювати це тим, що, коли вона перший раз прийшла на посаду прем’єр-міністра, у неї в уряді не було жодної своєї людини. Безумовно, були помилки. Коли була історія з довиборами. Коли «Наша Україна» вийшла з коаліції, варто було виходити з коаліції. Мені особисто здається, що у 2010 році був би сильний хід з боку Юлії Тимошенко, якби вона в другому турі відмовилася від балотування на користь Сергія Тігіпка.
Ми як консультанти, як радники працюємо з тими політиками, які є. Ми обираємо з тих політиків, які є. Чому я прийшов в цю кампанію, коли мене запрошували? Тому що мені сподобалося те, що каже Тимошенко, що пропонує Тимошенко. Мені здавалася ця кампанія цікава. Навіть зараз, коли ми маємо результати, якби мене запитали, чи хотів би я брати участь у кампанії іншого кандидата, навіть більш успішного, я б сказав «ні», тому що ніхто не запропонував концепцію, яка б мені настільки сподобалася, як концепція Тимошенко.
— Контроль держави над Національним банком. Це теж є в програмі Тимошенко і в її заявах. Ви теж вважаєте, що це є нормальним, прийнятним і хорошим?
— З чим я погоджуюся в цих тезах Тимошенко, з тим, що Національний банк не може бути під зовнішнім управлінням, Національний банк не може бути елементом маніпуляції, зокрема з державним боргом.
— Він же зараз скорочується. Юлія Володимирівна казала, що не скорочується.
— Я зараз про інше кажу. Правдою є те, що чинний президент заробляє на країні за рахунок купівлі боргових зобов’язань держави.
— Боргові зобов’язання держави формувалися й за часів інших прем’єрів, зокрема два терміни Юлії Тимошенко.
— Я не кажу про те, як формувалося. Але коли чинний голова держави купує і заробляє 12% на власній державі, це принаймні є конфліктом інтересів. Повертаюся до запитання. Ідеться швидше не про повернення Національного банку під контроль президента чи уряду, а під контроль суспільства. Є речі, з якими я не погоджуюсь. Я не погоджуюся, наприклад, з позицією Юлії Тимошенко щодо ринку землі, але не я кандидую, я консультант.
— Бюджет кампанії за даними ЧЕСНО складає 215 мільйонів гривень.
— Я не відповідаю за бюджет кампанії, я раджу, як правильно вибудовувати стосунки з медіа. В побудові стосунків з медіа, за які я відповідаю, не присутні фінансові питання.
— Тому я лише назвала цифру. Моє питання полягає в іншому. Багато експертів говорили про те, що одним зі стратегічних прорахунків кампанії Юлії Тимошенко було те, що вона стартувала дуже рано.
— Я чув ці думки, але на моє переконання, вона дуже пізно стартувало. Концепція нового курсу передбачала досить ґрунтовно і тривалу роботу над самою концепцією. Це досить складні речі, які за три місяці не робляться. Ця концепція розрахована не тільки на президентську, а й на парламентську кампанію.
— Юлія Тимошенко — людина, яку називали «газовою принцесою», стає голосом пенсіонерів, тих, хто отримує зарплати з бюджету, тих, хто сидить на мінімальних пенсіях. Ви не відчуваєте тут маніпуляції?
— Я знаю одну історію, про яку сама Тимошенко колись розповідала. Вона не часто любить про це розповідати. Це історія її балотування, коли вона вперше стала депутатом. За її словами, тодішнє її спілкування з виборцями справило на неї дуже велике враження, вона вирішила змінити свій фах. Тоді вона заявила, що відмовляється від бізнесу і присвячує собі політиці. За цей час, якщо б у неї був бізнес, враховуючи стосунки з усіма українськими президентами, навряд від цього бізнесу щось би залишилося. Бізнесу в неї нема, це ми знаємо.
— Але для цього треба знайти добрих людей, які будуть утримувати людину на плаву, тому що декларація Юлії Володимирівни викликає багато запитань.
— Це слабке місце.
— Хочу запитати стосовно дебатів у «Зворотному відліку». З моєї точки зору, їй не потрібно було з них іти, а потрібно було відповідати на питання.
— А потрібно було приходити туди?
— Потрібно було приходити. Але то запитання до тих, хто не прийшов. На дебати вона прийшла зі слухачами, глядачами, виборцями.
— Її не запрошували на дебати з глядачами, слухачами й виборцями, її запрошували на дебати з двома кандидатами, один з них чомусь вирішив, що вона може бути арбітром між ними. У них був чудовий шанс прийти тоді на «Зворотний відлік». Враховуючи, що на дебати вона прийшла, вона мала повне право піти з цих дебатів. Вона підкреслила, що готова до іншого формату. Я не вважаю її поведінку некоректною. Я вважаю, що те, що вона прийшла і вислухала від тих, хто їй запрошував, принаймні не додало їй. З іншого, це було її рішення, яке вона ухвалила сама.
— Її акуратна поведінка під час батлу навколо Олімпійського — це заявка на парламентську кампанію?
— Я можу сказати лише те, що казала Тимошенко: вона не підтримує жодного кандидата, налаштована на парламентську кампанію як спосіб втілити в життя «Новий курс».
— З чим складно в репутації, вчинках, рішеннях Юлії Тимошенко?
— Мені не складно працювати. Умовні недоліки кандидата можуть бути його сильними сторонами та навпаки. Тимошенко з тих людей, з тих кандидатів, тих політиків, які беруть відповідальність на себе. Це її плюс і її мінус. Я працював з різними кандидатами. Мушу сказати, що особливість команди Тимошенко в тому, що навіть під час цих перегонів керівником штабу була сама Юлія Володимирівна. Більшість кандидатів дотримуються інших моделей.
Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.