День парламентських виборів в Україні одночасно став і першим днем перемир’я у зоні бойових дій. У прифронтовій Авдіївці не було чутно обстрілів. Як голосували тутешні виборці і що говорили після — в матеріалі «Громадського радіо»
На в’їзді в Авдіївку — покинутий блокпост з афішами кандидатів. Хоча місця на блоках достатньо, агітки клеють одна на одну.
За в’їздом — контрасти прифронтового життя: їздять маршрутки, гуляють люди, у сквері ввечері фотографується весільна пара. Разом з тим – впадають в око вікна, закриті фанерою, та побиті війною багатоповерхівки.
Найвідоміша за межами міста – так звана “разукрашка”. На понівеченій дев’ятиповерхівці австралійський художник Гвідо ван Хелтен у 2016 році намалював мурал “Обличчя війни”. Прототип “жінки з картини” — вчителька української літератури Марина Марченко.
«Я тут дуже стара людина. Але коли я дізналася з газети – художник так задумав, що в моєму образі зібрані всі жінки Авдіїївки, які перебували весь час війни, не виїжджаючи з міста, я заспокоїлася», — Марченко вкотре вдивляється у своє втілення на стіні.
Ходити до портрета на прохання журналістів для Марини Григорівни — мужній вчинок. У 2014 році тут ледь не загинув її чоловік. Він стояв у черзі за водою, коли бойовики почали обстріл. Отримав поранення. Четверо людей з цієї ж черги загинули.
«Людина, з якою прожила більше 50 років, отримала важкі поранення і залишилися інвалідом. Ходить — дай бог, щоб і ходив — на милицях. Я вже рада, що він живий, що він рухається – не лежачий. Для мене це в житті підйом такий — що я його врятувала», — згадує вчителька.
Витримати роки під обстрілами і не залишити місто — неофіційна ознака поділу на свій-чужий. Кандидат в депутати від «Опозиційного блоку», директор Авдіївського коксохімічного заводу Муса Магомедов під час вуличної суперечки кинув в обличчя опонента від “Слуги народу” Георгія Кюрджиєва: “Ти не гірняк, ти не коксохімік, ти навіть не авдіївець”.
А нам в інтерв’ю пояснив:
«Для мене авдіївець — людина, яка прожила тут війну. Він поїхав, не був тут, з’являвся час від часу. Ані для міста, ані для свого бізнесу не зробив того, чим може пишатися».
Кандидат від «Слуги народу» на це відповідає: «Коли почалися бойові дії, ми виїхали з родиною, потім моя родина жила в Донецьку, бо тесть і теща працювали на шахті ім. Засядька і було проблемне народження дитини, хворобливий результат був для нас, але ми впоралися. Дружина моя залишалася там, я приїжджав, бо у мене господарство, його треба контролювати».
«Опозиційний блок», від якого висувається Магомедов, пов’язують з олігархом Рінатом Ахметовим. Останній водночас — власник заводу, який очолює кандидат. Муса Магомедов каже: з Ахметовим балотування не обговорював. Серед суперників був підлеглий директора — юрист коксохіму Олег Бичков. Опоненти називпали Бичкова технічним кандидатом Магомедова, а сам директор коксохіму — незалежним суперником.
«Ми живемо в демократичній країні, кожен робить те, що вважає за потрібне. Знаєте, яке у нього призвисько – Матриця. Він їхав в автомобілі, потрапив під обстріл. Вісім куль влучили в машину, жодна його не зачепила, хоча все довколо було прошите. Везуча людина», — говорить Муса Магомедов про підлеглого.
На виборах Магомедов набрав 65% голосів — він був упевнений в перемозі ще до завершення голосування. Коксохім — містоутворююче підприємство Авдіївки. Тут працює восьма частина авдіївців. Завдяки виробничим процесам заводу містяни отримують опалення.
«Світло є, дякуємо заводу. Усе завдяки заводу, нашому директору. Ми його поважаємо. Завод живе — і живе місто. І дай бог, щоб так було», — казали мені пенсіонерки, яких я зустрів в середмісті на бульварі.
Ці троє жінок в один голос казали, що хочуть миру. Пенсіонерка Лідія Карнаушенко встигла розчаруватися у президенті України Володимирі Зеленському, за якого голосувала. Зеленський, за її словами, обіцяв мир, але після його обрання до Авдіївки доносилися канонади. Частина жителів досі звинувачує в обстрілах українських військових. «Хохли стріляють», — сказала нам жінка з дитиною, яка проходила повз бульваром. Ми запропонували їй пояснити свою думку, але вона пішла геть.
Сержант Збройних Сил України Володимир Сеник, який родом з Полтавщини, пояснює таке ставлення тим, що тутешні жителі дивляться російське телебачення.
«Я бачу, що люди в більшості вважають: ті, хто спілкуються українською, вороги ним. Мені так здалося. Буле таке, що перекривляли. До мене дідусь підходить і каже: «Якщо я поїду у Львів, мене не вб’ють». Розумію, що вони не українське дивляться», — каже Володимир Сеник.
Забезпечення миру — перший пункт у програмі Магомедова, є ця тема у інших кандидатів. Також претенденти обіцяли покращити залізничне сполучення — зараз до Авдіївки їздять тільки електрички. Кандидат Віра Савченко, сестра Надії Савченко, обіцяла відкрити прямий проїзд на Донецьк. Окупований обласний центр — в 20 кілометрах від Авдіївки, але зараз дістатися туди можна тільки кружними шляхами.
“Тут було велике місто Донецьк. Усі ці придонецькі території були воротами туди, люди жили дуже заможньо, вся ця інфраструктура — там», — пояснює Савченко.
Ані Савченко, ані Кюрджиєву Муса Магомедов не дозволив агітувати на заводі. Але для Віри і Надії Савченко організував екскурсію підприємством. Кандидат від «Слуги народу» Георгій Кюрджиєв звинувачував Магомедова у фальсифікаціях — казав про вкидання бюлетенів на одній дільниці і про ручки з чорнилами, що зникали. Зрештою він привітав Магомедова з перемогою. Вирішувати, чи судитися з ним, буде після консультацій зі штабом.
У матеріалі використані кадри з відео Олександра Юрченка.