«Після тридцяти п’яти все тільки починається»: як БФ THE MOMS допомагає Катерині та іншим матерям-одиначкам розпочати нове життя

Катерині було 35, коли чоловік пішов від неї і залишив без грошей, наодинці з щойно виявленою хворобою. Вона була вимушена почати життя заново — боротися за здоров’я, шукати роботу та піклуватися про трьох дітей — Костю, Сашу і Женю. Завдяки фонду THE MOMS у найскладніші часи діти Катерини мали що вдягнути взимку, а сама жінка знайшла роботу своєї мрії і сьогодні власним прикладом надихає інших ніколи не здаватися. У спецпроєкті «Допомога що треба» в рамках програми Rozetka* з підтримки благодійних фондів розповідаємо, як фонди з усієї України допомагають своїм підопічним.

Ми з чоловіком прожили чотирнадцять, здавалося, щасливих років.

Найщасливіший момент подружнього життя був, коли Сергій забирав мене з пологового після народження Саші. Він дуже мріяв про доньку. Я вийшла у двір, зібралася сісти в авто — як завжди, на заднє сидіння — та він не пустив. Відкрив дверцята, а там весь салон всипаний трояндами — білими, червоними… 

Два роки тому, у вересні, все пішло шкереберть.

У мене сильно заболів бік, довелося викликати швидку. Далі були кілька складних операцій — лікарі знайшли пухлину. Під час однієї з операцій мені занесли інфекцію. П’ять днів пролежала з температурою 40, а потім мене повезли до Олександрівської клінічної лікарні. З квартири мене виносив сусід. Чоловіка поряд уже не було. Він пішов від нас із дітьми до іншої родини. Пізніше я дізналася, що нові стосунки у нього почалися через рік-два після народження Саші.

Коли чоловік пішов, Саша понад рік не брала слухавку, коли він телефонував.

Вона навіть зі мною відмовлялася говорити на цю тему. Хоча я за те, щоб тато був у житті малих. Якось мої батьки жорстко відізвалися про Сергія при дітях. Одразу серйозно з ними поговорила: «Цей чоловік подарував мені трьох дітей, а вам онуків. Лише за це маємо йому подякувати».

Перед хворобою чоловік втратив бізнес, який ми розпочинали разом.

Коли він пішов, я залишилась без грошей. Нас годували мої подруги, чиї діти навчалися в садочку та школі разом із моїми. Вони закуповували продукти — крупи, молочку, печиво, бублики. А потім приносили нам. Двері їм відчиняли діти, щоб я раптом не побачила. Кожного разу сварила дівчат: «Ну що ви! Нічого не потрібно, ми виплутаємось». 

Подруга Оля вмовила мене написати пост на Фейсбуці з проханням про допомогу

Мені важко про щось просити. Я колишня спортсменка — більш ніж десять років займалася волейболом. У мене характер бійця. Лише безвихідь — неможливість нагодувати дітей і зібрати гроші на операцію — та слова подруги «Ти маєш кричати по допомогу!» змусили мене наважитися на пост. Перш ніж опублікувати ці декілька абзаців тексту, я списала половину зошита. Ніяк не могла зібрати думки докупи.

Одне літо родину годував старший син Костя.

Якось наприкінці навчального року він подзвонив мені і сказав, що буде пізно, бо хоче покататися на велосипеді з друзями. О сьомій вечора дзвоню йому: «Ти там не накатався ще? Їдь додому». Вдома Костя зізнався, що влаштувався у доставку суші, аби нам було що їсти. Я сказала: «Молодець», — пішла до своєї кімнати і заплакала. 

Завдяки фонду THE MOMS діти не мерзли взимку.

В анкеті-заявці я вказала, що мені потрібна допомога з одягом для малих, поки я не знайду роботу. Фонд довго надсилав нам штани, футболки, шорти, сарафани, куртки, чоботи та інші речі.

Після того, як я трохи відновилася після операцій, почала шукати роботу.

За освітою я документознавець. Кілька місяців намагалася влаштуватися хоч кудись секретаркою, адміністраторкою чи офіс-менеджером. Але мені всюди відмовляли, адже офіційно я ніколи не працювала і не мала відповідного досвіду. Врешті-решт вирішила піти продавцем у магазин. Аж раптом мені подзвонила засновниця фонду THE MOMS  Наталія: «Ще шукаєте роботу? Є місце у Державній службі геології та надр України, документознавцем у канцелярії. Хочете спробувати?» Я ледь не заверещала від щастя — це ж робота моєї мрії! За два тижні стажування мене прийняли офіційно. Зараз я провідний фахівець, але це не межа. Маю велике бажання розвиватися у своїй професії.

Першу зарплату витратила на продукти.

У день получки влаштувала дітям свято — купила торт і піцу.  А ще крупи різні, молоко, цукерки, печиво. За інтернет заплатила. Мені подобається це відчуття фінансової незалежності. 

Фонд допоміг у розлученні з чоловіком.

Оскільки в нас спільні діти, я мала скласти позовну вимогу. Самій, без юристів, це зробити складно: там кожна літера та порядок слів мають значення. Завдяки фонду у мене з’явився адвокат, який на благодійній основі допоміг зібрати й оформити необхідні документи. Коли суд остаточно розірве наш шлюб, я зможу отримувати знижку на комунальні послуги. З моєю сьогоднішньою зарплатою це суттєва допомога.

Мені подобається, що фонд підтримує лише тих жінок, які готові щось робити для покращення свого життя.

Фонд дає вудочку, а рибу потрібно ловити самому. У кожної підопічної є куратор, який постійно з нею списується чи зідзвонюється, аби дізнатися про її маленькі перемоги, плани, а також у чому потрібна підтримка. 

Якось мама сказала, що в мене згасли очі.

Хвороба, чоловік пішов, грошей немає, троє дітей — у голову лізли різні нехороші думки. Та мама швидко привела мене до тями: «Хто буде дітей на ноги ставити? Ми з татом — інваліди. Може твій колишній, якому вони не потрібні?» Тоді я зрозуміла, що не маю права здаватися. Хочу закликати всіх жінок, які стикнулися з подібними випробуваннями, не опускати руки і пам’ятати, що завжди є хтось або щось варте боротьби.

Раніше я переймалася, куди поїхати у відпустку, в який ресторан сходити, які речі придбати.

Сьогодні в мене немає бізнесу, немає машини, часом немає грошей дітям на цукерки. Та я не засмучуюсь. Бо розумію, що в житті є цінніші речі. Наприклад, коли до тебе зранку підходить заспана дитина, щоб поцілувати, притулитися і сказати: «Мамо, я тебе люблю».

*Завдяки платформі Rozetka для благодійних фондів БФ THE MOMS заощаджує кошти на придбанні товарів. Більше про платформу «Допомога що треба» можна дізнатися за посиланням.

Авторка — Олександра Косенко