«Плагіат — не помилка, а порушення». Що не так із відповіддю Зеленського студентам про міністра Шкарлета

Президент Володимир Зеленський дуже добре виглядає в брунатному, істотно наростив якість промов (спасибі прекрасним спічрайтерам), сміливість і дякую, що не втік.

Але у нього є одна сліпа зона: це тема освіти. І я зараз про це напишу, бо це важливо.

І це ніяке не «розжигання», бо обороні і безпеці мій допис не нашкодить.

Так от, під час онлайн-зустрічі студент Могилянки запитав президента: «Як ми можемо в країні дивитися в майбутнє, коли наш міністр освіти підозрюється в корупції, підозрюється в плагіаті і в дуже багатьох речах?»

Президент Зеленський на це одразу сказав, що «у ваших запитаннях я почув діалог, почув риторику, і не почув дорослих людей» — і це принижує усіх студентів, хто був з ним на зустрічі.

Навіть якщо ти сам за 3 місяці виріс, поважай інших.

Далі президент каже: «Найгірше, що було в нашій державі — поїхало 24 числа, зламалось або не захотіло брати в руки зброю. Вибіжало. Якщо був депутатський мандат. Або навіть хтось, хто на дивані кричав, що «завтра війна і чому ми не йдемо — куди там треба — до Москви одразу!« І коли прийшли перші постріли — цих людей не стало. Вони вибігали, ховались за тим, що в них три дитини, ховались ще за деякими речами«.

Із цього я роблю висновок, що те, що міністр Шкарлет не виїхав, — це його особлива перевага. Чи індульгенція.

Далі президент каже, що корупція — це слабкість і ще таке: «Багато з нас робили помилки раніше. Кожна людина робила помилки. Ця держава сьогодні і ця війна відреагувала на все те, що було раніше, і на те, що буде завтра. Ми не можемо амністувати зрадництво, але великі помилки стали дрібними, тому що цінності інші. Цінності — життя, суверенітет, земля, Україна. Ось цінність!»

Але корупція — не слабкість. Корупція — злочин. Плагіат — не помилка, плагіат — порушення.

Отже, чи означає це, що президент вважає, що всі, хто «не втік», як він каже, 24 лютого, чи «не прикрився трьома дітьми», почали життя з чистої сторінки?

---

Читайте також: Освіта під час війни: що буде замість ЗНО?

---

Чи може такі милості в демократичній країні роздавати президент?

Я цілком згодна з усіма, хто задовго до президента Зеленського і навіть до його каденції справедливо говорили, що війну і корупцію не можна прирівняти за загрозами (наприклад, Роман Ващук дуже дохідливо це пояснював ще будучи Послом Канади в Україні).
Але чи може президент нині відкривати саме явище як незначне?

Думаю, ні.

Далі він аргументує: «Тому що країна подорослішала! Той, хто не подорослішає після цієї війни, і продовжить ті чи інші неправильні кроки — цих людей не буде! Ця держава і це суспільство пробачати не буде. Про деякі речі… Вони зайві. Коли в дитини відірвало ноги, а їй розказують про якісь дрібниці«.

Почну з кінця: протиставлення життя дитини корупції — це маніпуляція в найгіршому її вияві. От правда. Бо життя завжди переважить. Тому забудемо всім усе?

Тому українська боротьба не просто проти рф, це боротьба за таку країну, якої ми хочемо. Це боротьба за країну, де студенти можуть поставити запитання президентові і отримати серйозну відповідь, а не образи.

Бо, може, саме вони нашу країну відбудовуватимуть.

І по суті запитання.

Президент і уряд не чули освітянську громадськість перед призначенням Шкарлета. І це велика помилка. Якби цього не було — президентові на зустрічі зараз не довелось би захищати це рішення шляхом такої невдалої відповіді.

Чи демонструє міністр освіти зараз якісь управлінські подвиги? Не знаю. Хіба мультипредетметний тест придумав. Але можу помилятись, і він щось таке учинив величне.

Але плагіат — незалежно від війни — назавжди залишиться з ним.
Спасибі, що не втік.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS