Фото: Громадське радіо
— Сергій Литвінов — громадянин України, який проживав у Луганській області у селі Комишне, це 5 кілометрів від російського кордону. Справа з його засудженням російським судом є однією з політично мотивованих. Спочатку йому були висунуті обвинувачення у воєнних злочинах, потім вони були перекваліфіковані на бандитизм, але так само в контексті збройного конфлікту на території України. Його звинуватили в тому, що він, бувши бійцем батальйону «Дніпро-1», якого там не було взагалі, начебто вчиняв якісь розбійницькі дії. На hromadske.ua з’явилася інформація про те, що Сергій Литвінов перебуває в українській колонії в Харківській області.
Виникає питання, як це сталося. Сталося це через конвенцію про переведення для відбування покарань. Про це говорили всі 5 років, доки існує проблема. І говорили про те, що це неодмінно викличе проблеми, якщо хоч хтось буде так переведений, це не означає, що людину звільнять, це формально означає, що вона тут сидітиме. Це не двосторонній договір, це конвенція Ради Європи.
На превеликий жаль, системно рішення про те, як може розвиватися ситуація після того, як людина таким чином буде переведена, ніхто не обдумував.
— Сергій Литвінов — перший в’язень, який скористався цим механізмом?
— Так. Росія це дозволила. Дуже багато людей зверталися з подібними клопотаннями, намагаючись використовувати будь-які механізми, щоб повернутися на територію України. Росія не дозволяла цього. У нас всі випадки повернення з РФ до цього були помилуваннями. Ситуація з Ільмі Умеровим та Ахтемом Чийгозом невідома. Рішення засекречене, але я підозрюю, що це також помилування.
Нота Росії, де вона пропонує Україні забрати моряків і судити їх, — це щось третє, це абсолютно політична процедура.
Повертаючись до Сергія Литвінова, скажу, що механізму, щоб одразу забезпечити звільнення людини, немає. Ми про це постійно говорили. Коли це відбулося, ніхто до цього не був готовий, ніхто з державних органів не був до цього готовий, не була зібрана жодна нарада. Маємо, що маємо. Адвокат Литвінова до нього знову піде. Є клопотання про помилування, яке зараз перебуває в Офісі президента. Суд уже перерахував вирок Литвінову з огляду на врахування закону Савченко. Я не сумніваюся, що Сергій Литвінов буде звільнений.
Але тут є кілька проблем: особливого статусу згідно із законом України у Сергія Литвінова немає. Згідно з тією конвенцією, за якою він переданий, він має тут відбувати покарання. Помилування президентом, умовно-дострокове звільнення може трактуватися як порушення цієї конвенції. Такі прециденти були з іншими країнами, і ця можливість зникала.
Публічність створює ризик. Це той фактор, чому я не вважала за потрібне оприлюднювати інформацію про переведення.
Я знала, що відбулося переведення. Знали про це всі державні органи, які мають причетність до цієї теми.
Загалом ця ситуація виглядає ганебно, тому що людина, яку ми постійно називали політв’язнем, знаходяться в місці відбування покарань на території України. Незрозуміло, які механізми ми можемо використати, щоб його швидко витягнути.
— У медіапросторі з’явилося і звільнення моряків, яке не відбулося, ситуація з Литвіновим і те, що Медведчук поїхав забирати утримуваних на територіях так званих «ЛНР», «ДНР». Мені здається, що всі три ситуації якось пов’язані з виборчим процесом.
— Що стосується історії зі звільненням чотирьох осіб з тимчасово окупованої території на Донбасі, що стосується моряків, то я погоджуся, що це політичний контекст, передвиборчий, ймовірно. Щодо Сергія Литвінова я не впевнена, мені здається, що це може бути просто збіг. Я просто не бачу за цим якоїсь ситуації, яка може комусь політично підіграти. Це більше історія про те, що держава не була готова до цього. Попри інформаційний розголос, який є зараз довкола цього, Литвінов продовжує сидіти. Механізму як не було, так і немає. І він ще буде певний час сидіти.
— В ситуації з моряками велику роль зіграв твіт Курта Волкера, де він говорить про те, що Україна уникла пастки в цій ситуації.
— Як на мене, це суперечливе питання. Виникає така правова історія, що український суд визнав вирок по Литвінову законним, правосудним. Які правові наслідки це викликає? Питання залишається відкритим. Український суд так само визнавав і інші вироки. Родичі осіб, які зверталися про переведення для відбування покарання в Україну, приходили в суд і просили підтвердити вирок, щоб був шанс повернути людину на територію України. Тут питання в тому, чи могла би Україна формально погодитися, а потім просто не дотриматися домовленостей.
Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.