Порошенко виступив на Генасамблеї ООН: головні тези

Президент України Петро Порошенко виступив на 73-й сесії Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Він нагадав про наслідки агресії Росії проти України, звернув увагу на неефективність ООН як організації та закликав країни-учасниці ухвалити резолюцію щодо дотримання прав людини в Криму.

Громадське радіо занотувало головні тези з виступу Порошенка.

Поки я виголошую цю промову, нам принесли ще одну сумну звістку про смерть на лінії розмежування. Знову декілька родин не дочекалися своїх синів і батьків.

Москва мордує наших громадян у тюрмах, примножує людську трагедію, яка має тепер ще й екологічний вимір. Росія створює екологічні катастрофи не тільки в окупованому Криму, але й на Донбасі.

Для моїх співгромадян ці чотири роки стали великим випробуванням. Давайте не забувати, про що ця війна. Україна ухвалила суверенне рішення жити своє життя серед демократичних цінностей. Росія карає Україну за це рішення. Вбиває, руйнує, каже, що Україна – подібно Грузії – нібито напала сама на себе.

ООН не може зберігати тишу, коли її цінності ігноруються постійним членом Радбезу ООН.

Пані головуюча, як сталося, що так погіршилася ситуація? Всі ми думали, що мир є даністю, але через політику агресора ми відкотилися назад. Ваша тиша – це те, що Кремль перетворює на зброю проти України та всіх нас.

Після окупації Криму йде окупація Азовського моря. Побудувавши Керченський міст, Росія почала перешкоджати руху кораблів через море. Такі дії повинні каратися, вони потребують посиленого режиму санкцій.

Про миротворчу місію ми говорили з квітня 2015 року. Після того, як ООН не вдалося попередити агресію Росії, ми все  все ж сподіваємося, що ООН зможе розмістити міжнародну миротворчу місію на окупованих територіях України – в Криму і на Донбасі. Що вона зможе затушити цей конфлікт, але не заморозити його. Така місія дозволить врятувати багато людських життів

Україна надає перевагу юридичним і дипломатичним методам вирішення конфлікту. Ми звертаємося до ООН, до Організації з безпеки і співробітництва в Європи та інших міжнародних організацій. Москва відчує силу міжнародного права.

Ми почали низку юридичних процесів в міжнародних судах проти Росії, і в деяких із них маємо позитивні результати. На початку 2017 року Міжнародний суд ООН постановив, що Росія повинна дозволити діяльність кримськотатарського Меджлісу (в Криму – ред.), але Росія, на жаль, продовжує ігнорувати повноваження цього суду.

Важливий процес стосується ролі Російської Федерації у збитті пасажирського лайнера МН17. Австралія, Малайзія та Нідерланди докладають зусиль, щоб притягнути Росію до відповідальності.

Росія перетворила Крим і Севастополь на військову базу, що загрожує безпеці всього регіону. Ризик використання Росією летальної зброї підвищує цю загрозу.

Кримські татари та етнічні українці зазнають вбивств, тортур, арештів за сфабрикованими звинуваченнями. Володимир Балух був заарештований, бо підняв український прапор. Олег Сенцов засуджений до 20 років за сфабрикованими звинуваченнями. Обидва зараз балансують між життям і смертю, оголосивши безстрокове голодування. Закликаю держави-учасниці ООН притягнути Росію до обов’язкового дотримання прав людини на окупованих територіях.

Українські громадяни залишаються політичними в’язнями. Росії абсолютно байдуже на страждання, на правду, на право. Вони думають, що військова міць і статус в ООН дає їм на це право. Наша черга показати, що це не так. Бо яка тоді різниця між епохою до ООН і після ООН?

Ми наполягаємо на поверненні проблематики прав людини до компетенції Ради Безпеки ООН.