Порушники не сприймають жінку як загрозу, тому нам простіше розпочати діалог — жінки-поліцейські

Сьогодні поговоримо із жінками, які працюють у поліції та забезпечують охорону правопорядку. У нашій студії Катерина Лишневська, старший інспектор з особливих доручень відділу рекрутингу управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції, і Олена Роздольська, лейтенант поліції, дільничний офіцер поліції Дарницького управління поліції Києва.

 — Якщо коротко про ваші посади, то Катерина відповідає за підбір кадрів, кого обрати в поліцію, а Олена працює в поліції «Поліна», тобто це поліція з протидії домашньому насильству. Чому ви почали свою кар’єру у поліції?

— Катерина Лишневська: Спочатку це була цікавість. У 2015-му році оголосили про набір до лав патрульної поліції, і було наголошено, що можуть взяти участь як чоловіки, так і жінки. І мені було цікаво, чи дійсно це так. Тому що ми знали, що про жіночу кар’єру і міліції тодішній ходили легенди, що не кожен може влаштуватися. Тому я подала анкету.

— А чим займалися до цього?

— Катерина Лишневська: Журналістика, фріланс. Отже, я подала анкету через інтернет і очікувала на запрошення на перший етап. Пройшла перший етап, набрала досить велику кількість балів, потім був другий, третій етап, зацікавленість зростала, і промова Еки Згуладзе про те, що нова патрульна поліція змінить всю систему, налаштовувала на лад, що я можу щось змінити. Ось так розпочалася моя кар’єра, і вона розпочалася з роботи на лінії. Це патрулювання вулиць нашого міста. Спочатку я була у пішому патрулі — це патрулювання у пішому порядку вдень, і патрулювання в автомобілі вночі. Потім мене перевели в автопатруль і пропрацювавши півроку я перейшла займатися кадровою роботою. Тому що для мене було цікавим не тільки горизонтальне зростання в кар’єрі, а також і вертикальне.

— Пані Олено, пригадайте момент, коли ви прийняли рішення піти в поліцію, і як на нього відреагували ваші близькі?

— Олена Роздольська: Це був 2016-ий рік, і я також після першого набору в патрульну поліцію дуже зацікавилася цією ідеєю, хоча я мала тоді гарну роботу. Я працювала начальником кризового відділу по техногенним і екологічним ситуаціям в підрозділі МНС. Це була дуже цікава робота – виїзди, рятування людей, майна. Але я зрозуміла, що на цій роботі я себе вже вичерпала. Тому вирішила подати анкету до патрульної поліції, пройшла конкурс, і в кінці 2016-го року мене зарахували до лав патрульної поліції. Там  я пропрацювала п’ять місяців і зрозуміла, що мені було важливо знати, як закінчується ситуація з викликом. Тобто патрульна поліція виїжджає на виклик, усуває правопорушення, а далі життя і доля цих людей, на виклик до яких ти приїжджала, невідома. А мені було цікаво, що відбувається далі. Тому я вирішила перекваліфікуватися і пройшла навчання на дільничного офіцера поліції. Уже майже рік я працюю в цій сфері. Крім того, мені запропонували зайнятися лінією домашнього насильства. Мені ця лінія здалася дуже цікавою.

— Тобто після виклику поліції ви продовжуєте комунікувати з постраждалим та агресором?

— Олена Роздольська: Звичайно, нам надходить заява від заявника і ми розбираємося з цією ситуацією. Тобто ми усуваємо проблеми, які виникли в родині.

— Якщо предментіше, то ви приїжджаєте на місце і намагаєтесь заспокоїти постраждалих?

— Олена Роздольська: Так, намагаємося заспокоїти, відбираємо пояснення, визначаємо, який фактор вплинув на цю ситуацію, яким чином і як усунути агресора від заявника. Тобто ми здійснюємо супровід цієї родини.

— А яка ваша робота після виклику?

— Олена Роздольська: Моя робота, перш за все, відповідати на дзвінки заявника, всіляко допомагати жертві, пояснити, куди їй можна звернутися, де є найближчі медичні заклади, запитати, чи потребує вона психологічної допомоги, чи, можливо, їй потрібно психіатр тощо.

— У нашому традиційному стереотипному суспільстві не завжди лояльно ставляться до жінок, які прагнуть працювати у так званій «чоловічій» сфері. Як поставилися ваші близькі до вашого вибору професії?

— Олена Роздольська: Спочатку моя родина була не в захваті від моєї нової професії, але після того, як вони побачили, скільки я отримую задоволення від цієї професії, вони заспокоїлися. Я після роботи приходжу додому усміхнена і розповідаю їм, що я сьогодні робила, як комусь допомогла.

— Ви можете згадати якийсь випадок?

— Олена Роздольська: Так, в мене таких випадків дуже багато. Є родина, яка постраждала від домашнього насильства. Там є агресор, чоловік, який постійно кривдить жінку психологічно і фізично. І не тільки жінку, а й її маму та спільну дитину. Виганяє їх з квартири в мороз, вночі, ображає грубою нецензурною лайкою. Доходить до того, що ця родина о другій годині ночі збирається в спідньому, виходить на вулицю і їм немає куди йти. Вони дзвонять тобі і ти домовляєшся про притулок, знаходиш автомобіль, думаєш, куди діти їхню собаку, бо в притулок, на жаль, з тваринами не можна.

— Куди ви діли їхню собаку?

— Олена Роздольська: Я тоді запропонувала взяти її до себе, тому що дуже люблю тварин. Отже, ти дзвониш соціальним працівникам вночі, вони допомагають цю родину транспортувати в притулок, і вони не на морозі, мають гарні умови. Потім ми вже займаємося з агресором.

— І після таких випадків ваша родина зрозуміла, що це ваше покликання?

— Олена Роздольська: Так, це моє покликання, і мені це дуже подобається.

— На вас вже не тиснуть?

— Олена Роздольська: На мене і не тиснули, просто мене не розуміли, чому я обрала цю професію.

— Катерино, чи у вас є подібна історія, коли вас не розуміли у вашому виборі, адже ви прийшли з журналістики та фрілансу, а це більш безпечна професія, ніж патрулювати вулиці і відшукувати злочинців?

— Катерина Лишневська: До мого вибору поставилися з розумінням, адже в мене і до того було нежіноче хобі – я займалася тайським боксом протягом тривалого часу. Усі мої друзі знали мій характер, мої вподобання, тому вони погодилися з тим, що я спробую і що це цікаво. Вони бачили, як в мене горіли очі, особливо на початку, адже навчання було дуже цікавим, ми навчалися стріляти, займалися тактичним заняттями, рукопашним боєм тощо. І я завжди з захопленням розповідала, що в нас було на парах.

— Коли ви проходили навчання, а пізніше спілкувалися з колегами, чи виникали якісь ситуації через те, що ви жінка, а їм незвично навчати жінок чи працювати з ними? Як, наприклад, ставити з вами в пару чоловіка на рукопашному бої?

— Катерина Лишневська: Було. Це було на першому практичному занятті. Я була дуже завзята, і просила, щоб на мені показали прийоми. Тренер бере мою руку, а я досить тендітна дівчинка (зріст – 161 см, вага – 46 кг), а тренер під сотню кілограм, і він каже: «Може, краще будете писати статті?». Але я сказала: «Продовжуйте».

— Чи була ситуація, коли тендітна красуня показала, на що вона здатна і здивувала кремезних чоловіків?

— Катерина Лишневська: У мене була така ситуація. Надійшов виклик, що п’яний водій сів за кермо і намагався наїхати на мого напарника. Коли ми його затримували, він пручався, і, застосовуючи методи рукопашного бою, я завела його руку назад, наділа на одну руку кайданки, потім на іншу, і в мене це вийшло миттєво.

— Олено, у вас теж є така історія?

— Олена Роздольська: Так, я взагалі дуже полюбляла тактичну підготовку, це там, де нас вчать самозахисту, рукопашному бою, як правильно впасти, щоб себе не пошкодити, як правильно вирватися, якщо тебе хтось схопив. Але я теж досить таки тендітна (зріст – 170см, вага – 50 кг), і коли мене поставили в пару з чоловіком, який казав: «Можна я на тобі не буду показувати прийомів, бо я боюся тебе пошкодити?», я сказала: «Ні, давай». Згодом зі мною всі хлопці хотіли ставити в пару, бо я дуже правильно виконувала всі ці вправи, адже тактична підготовка – це були мої улюблені заняття. І в кінці, коли ми закінчували навчання, мене навіть називали всі в групі «Лєнка Корд», і хлопці не хотіли ставати зі мною в пару, бо я їх сильно скручувала.

• Хлопці не хотіли ставати зі мною в пару, бо я їх сильно скручувала.

— Доволі часто жінки кажуть, що коли вони опиняються на так званій чоловічій території, їм доводиться застосовувати якісь надзусилля, щоб довести своє право бути тут, і доводиться працювати набагато важче. Чи доводилося вам робити таке саме, щоб пробурити цю стіну?

— Олена Роздольська: Звичайно, я, наприклад, не звикла у повсякденному житті віджиматися 200 разів. Іноді на заняттях тактики ми віджималися по 250 разів, якщо були покарані за погану поведінку, а так, як в нас гендерна рівність, то чоловіки і жінки все робили однаково. Тому я навчилася віджиматися навіть по 250 разів за день.

— Є якісь відмінності при прийому в поліцію жінок та чоловіків?

— Катерина Лишневська: Кількість віджимань, швидкість бігу на 100 метрів (чоловіки мають пробігти 100 метрів за 17 секунд, жінки – за 15 секунд), і швидкість бігу на кілометр. Усе решта однакове.

• В будь-якому конфлікті жінка психологічно сильніша за чоловіка

— Як ви себе почуваєте в гострих ситуаціях? Чи завжди ви готові до них, і впевнені, що вийдете з них в нормальному стані?

— Катерина Лишневська: По-перше, завдання поліцейського не допустити таку ситуацію. Але варто сказати про те, що жінкам більш вдається уникнути конфліктної ситуації.

— Але коли ти приїжджаєш на виклик, де конфлікт розгорівся вже, як його можна уникнути?

— Катерина Лишневська: Чоловіки не сприймають жінку як загрозу. Жінці простіше розпочати діалог. У мене була ситуація, коли ми приїхали на бійку. Там були два кремезних чолов’яги, між якими тривала словесна перепалка, яка ось-ось мала перерости в бійку. Я підходжу, усміхаюся до них і кажу: «Доброго дня, шановні. А що ви такі серйозні дядьки і таке тут коїте?». Вони подивилися на мене і їм самим стало смішно, що така маленька дівчинка робить їм зауваження, і все – конфлікт був вичерпаний.

— Тобто чоловік навряд чи зміг би застосувати цю модель?

— Катерина Лишневська: Звичайно, тому що чоловіка завжди сприймають як загрозу. Це психологія.

• Жінок сприймають як психологів, які можуть тебе більше зрозуміти, ніж чоловік

— Олена Роздольська: У мене був подібний досвід. Сімейний конфлікт, почалася словесна перепалка, образа з боку чоловіка на дружину, він почав її зачіпати, штовхати, і вона викликала поліцію. Чоловік був в стані алкогольного сп’яніння, але нормально зреагував на те, щоб припинити конфлікт і заспокоїтися саме на мої слова, а не на слова напарника. Дійсно, жінок сприймають як психологів, які можуть тебе більше зрозуміти, ніж чоловік. Жінка більше викликає довіру. Навіть агресор розуміє, що жінка-поліцейський не буде застосовувати силу, вона застосовує слово і методи психології. Тому в будь-якому конфлікті жінка психологічно сильніша за чоловіка, на мою думку.

— Чи були ситуації, коли вам доводилося застосовувати силу?

— Олена Роздольська: У мене не було такої ситуації, де я застосовувала силу або спецзасоби.

• Навіть агресор розуміє, що жінка-поліцейський не буде застосовувати силу, вона застосовує слово і методи психології

— Інколи в ситуації домашнього насильства після виклику поліції жінка починає сприймати поліцейських агресивно, як тих, які приїхали покарати її коханого чоловіка. Чи є якісь особливості роботи з такими ситуаціями, і чи допомагає вам те, що ви жінка?

— Олена Роздольська: Тут потрібен дуже тонкий психологічний підхід. Адже часто буває таке, що ти приїжджаєш на виклик, там сімейна сварка, бійка, але поки їде патруль, вони вже  помирилися, дружина вже подумала, що зараз чоловіка заберуть, передумала, і ти приїжджаєш, а вона каже, щоб не чіпали її чоловіка і починає агресивно ставитися до поліції.

— Яка ваша реакція і яка має бути поведінка?

— Олена Роздольська: По-перше, ми з напарником розводимо по різних кімнатах агресора та постраждалу, я їй маю запропонувати медичну допомогу. Мені потрібно її заспокоїти, і зробити так, щоб в них не було словесної перепалки. Уже потім я починаю запитувати жертву про те, що сталося, як часто це відбувається, що це спричинило, чи вона хоче далі розвивати ситуацію.

— Як часто жінки кажуть, що вони хотіли б продовжити співпрацювати з поліцією?

— Олена Роздольська: 20% від усіх викликів. І кількість таких рішень зараз зростає, зростає також кількість випадків, коли жінка дійсно починає довіряти поліцейському.

— Чи були у вас ситуації, коли на виклику вам хтось казав: «Дівчинко, моя, я хочу говорити не з тобою, а зі справжнім копом»?

— Катерина Лишневська: В мене була така ситуація. Порушник поставив свою автівку на зупинці громадського транспорту, і коли ми підійшли до нього розмовляти, він сказав: «Я хочу розмовляти з чоловіком, бо ці жінки… з ними неможливо говорити нормально». Але коли мій напарник так само сказав йому, що він порушник через те, що поставив свою автівку на зупинці громадського транспорту, він сказав: «Ти, як ті баби».

— Олена Роздольська: У мене така ситуація була влітку 2018-го року. Це було 7 ранку, я стояла по формі, з жетоном, тобто абсолютно ідентифікувала себе як поліцейський, і на зупинці громадського транспорту кремезний чоловік почав ображати жінок, які стояли там же, на зупинці. Він почав їх обзивати нецензурною лайкою і замахуватися, щоб їх штовхнути. Коли я це побачила, я підійшла до нього з проханням припинити правопорушення, інакше до нього будуть застосовані норми закону. На що він сказав: «Ты вообще рот закрой, блондинка, что ты можешь?». Я йому три рази повторила про те, щоб він припинив правопорушення, потім викликала підмогу, через три хвилини приїхав наряд патруля, ми його поклали, взяли в кайданки і відвезли в райвідділ.

— Такі ситуація – скорше виключення чи норма?

— Олена Роздольська: Зазвичай чоловіки ставляться до жінок-поліцейських стереотипно.

— І серед колег?

— Олена Роздольська: Серед колег ніколи не було такого ставлення, навпаки, колеги-чоловіки дуже поважають жінок.

— Чоловіки хочуть більше працювати в парі з жінками чи з чоловіками?

— Олена Роздольська: 20% моїх колег з патрульної поліції  казали, що не хотіли б працювати в парі з жінкою. Можливо, через те, що чоловік більш сильний. Але після того, як ми почали працювати і ближче знайомитися, то багато хто змінив свою думку.

— Що змінилося?

— Олена Роздольська: Вони думали, що ми будемо вередувати і всього боятися, а насправді в мене немає страху, бо це моя робота, я її виконую так само, як і чоловік. І коли вони побачили, що різниці немає, що жінки навпаки більш відповідальні, ніж чоловіки, ставлення змінилося.

— Катерина Лишневська: У мене досвід ще яскравіший. Мене перевели в автороту, перше шикування, і мене ставлять в екіпаж з хлопцем. А він каже: «Я не буду з нею патрулювати, бо вона дівчина». Це було дуже образливо. Мене тоді переставили з іншим напарником. Але через рік цей хлопець підійшов до мене і сказав: «Вибач мене за ту ситуацію, я повівся негарно і я був неправий». І це було дуже важливо для мене.

— Яка ситуація в поліції з сексуальними домаганнями?

— Олена Роздольська: Ніколи не було таких випадків. Усі колеги себе адекватно і толерантно поводять. Навіть коли ми виходимо на охорону громадського порядку, вони намагаються тобі допомогти тримати шолом, який дуже важкий для жінки, або тримати амуніцію, або вдягати бронежилет. Але ніколи в моїй роботі в поліції не було домагань з боку колег-чоловіків.

— Катерина Лишневська: У мене також ніколи такого досвіду не було, і я навіть не чула від своїх колежанок, що в них був такий досвід.

— Чи збільшується наразі кількість жінок у правоохоронних органах?  

— Катерина Лишневська: Я знаю тільки, що на даний момент 22,8% жінок працюють у Департаменті патрульної поліції. Не знаю, як було раніше, тому не можу прослідкувати тенденцію. Але мені здається, що ставлення жінок до цієї професії змінилося, жінки почали вірити в те, що можуть бути поліцейськими, і це важливо.

• Найкраще для мене в роботі те, що поліцейський може змінювати навколо себе світ на краще

— Яка є одна найкраща і одна найгірша річ, що чекає жінку в роботі поліції?

— Олена Роздольська: Найгірша річ – це ненормований графік роботи. Коли ти йдеш в поліцію, ти не можеш нічого спланувати — ні на вихідні, ні на свято, навіть відпустку ти не можеш спланувати. Тобто якщо тебе викликають о другій годині ночі, ти маєш вставати і йти.

Найкраща річ для мене – зламати стереотип, що жінка не може бути поліцейською.

— Катерина Лишневська: Найкраще для мене в роботі те, що поліцейський може змінювати навколо себе світ на краще. Найгірше – треба бути дисциплінованим, відповідальним, а для деяких людей це досить важко.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.