Потрібна правда, а не паніка: чи закликав гендиректор ДТЕК виїжджати з України?
1x
Прослухати
--:--
--:--
Почнемо з першоджерел — статті на сайті BBC і самого інтерв’ю гендиректора ДТЕК Максима Тімченка.
Заголовок статті на сайті BBC справді звучить досить чітко: «Залиште, якщо можете, щоб заощадити енергію, — український енергобос».
І тут одразу багато спрощень: бо хто такий «український енергобос»? Це людина, яка керує «Укренерго»? Це людина, яка керує усією енергосистемою України? Це очільник великої приватної компанії, якій належить більша частина енергомереж?
Так, загалом так можна сказати, особливо якщо йдеться про західну аудиторію, але важливо розуміти, що стаття сама по собі дуже інтерпретативна. Так відбувається зі статтями завжди, бо у статтях журналіст(к)и використовують ті фрагменти інтерв’ю, які посилюють думку, у статтях є контекст, який пояснює або дає суспільне тло і т.д. Зокрема, тут описано, як живуть українські громадяни, що їх давно просять обмеження користування духовкою чи пральною машиною. Все те, в чому ми живемо, і що в аудиторії BBC викличе емоцію, співчуття чи хоча б змусить вигукнути: «Really?»
Що було в інтерв’ю, зокрема у фрагменті, який найбільше розлетівся в медіа?
Журналістка запитує: «Тобто, ви радите людям поїхати?» І очільник ДТЕК відповідає: «Так, якщо вони можуть, це не терміново, не нагально». Далі, наскільки я можу зрозуміти, є склейка, тобто, чи то фраза скорочена, чи запитання вирізане. І потім Максим Тимченко каже, що «якщо вони можуть знайти альтернативне місце проживання ще на три-чотири місяці, це буде дуже корисно для системи» (йдеться про навантаження на енергосистему, наскільки я розумію).
Як журналістка розповім вам секрет. Насправді це секрет Полішинеля. Ми запитуємо спеціально саме у такому формулювання, щоб поставити гарний заголовок.
Якщо я запитую, «чи радите ви виїхати» і інтерв’юйована людина не спростовує це. Я маю легітимне право написати, що людина радить виїхати.
Читайте також: Атака на енергосистему Київщини: як підготуватися до тривалих відключень
Можливо, особисто я, як українська журналістка, яка розуміє, що правда потрібна, але й паніки не потрібно, зараз дуже обережна щодо того, щоб не провокувати тих, з ким говорю, маніпулювати словами. Бо у такій ситуації, як ми зараз, важить кожен нюанс і кожен нюанс може стати маніпуляцією.
Що значить «закликав» виїхати? Закликав, з моєї точки зору, це сказав: «Я закликаю вас виїхати, виїжджайте». У наведеній цитаті прямого заклику не було.
Але у наведеній цитаті був дуже жирний натяк на проблеми. І вона не була однозначною.
Що відбувається потім? Так, логічно, що потім маса українських медіа розносять заголовок.
Хтось уважніше підходить, хтось геть панічно. Переважно все ж це було на кшталт «голова ДТЕК закликав українських громадян виїхати з країни на зиму».
Далі — у ДТЕК повідомили, що гендиректор компанії Тімченко не закликав українців виїжджати за кордон. В інтерв’ю BBC він зазначив, що «у нас немає надзвичайної ситуації, за якої потрібно виїжджати».
Так, він і це сказав. Але він і сказав, що якщо є можливість — перебудьте холодну пору деінде. І це частина проблеми.
Якщо ви говорите з журналістами, і даєте неоднозначну відповідь, то дуже важливо на чому зроблять акцент ЗМІ. З журналістського погляду нормально зробити акцент саме на ризику. І варто б розуміти — неоднозначність відповіді призведе саме до такого результату.
Але — це зараз вже не має значення. Що має значення?
Має значення лише розуміння, на основі яких принципів функціонує інформаційне поле навколо нас під час війни.
1. Невизначеність.
Це означає неможливість перевірити інформацію, брак інформації. Відтак — додатковий стрес. Відтак — ухвалення рішень лише на основі емоцій за відсутності достатньо даних.
Тому пріоритетом стає:
2. Відповідальність.
Наша власна відповідальність.
Шер незрозумілої інформації нічого нам не допомагає. Налагодження альтернативних джерел забезпечення життєдіяльності допомагає. У багатоквартирному будинку це може бути геть складно, в селі — за певних умов — простіше. Але головне тут — зрозуміти, де наша межа, за якою ми ухвалюємо рішення зробити ті чи інші дії. Це можуть бути будь-які рішення: від того, щоб поїхати туди, де є грубка до евакуації себе і дітей.
Я не знаю, яка це точка для вас. Це у всіх індивідуально. Я знаю свою, але кожен і кожна має це вирішити щодо себе і своїх найближчих.
На це заголовки впливають дуже мало. На це впливає розуміння, що з першої хвилини вторгнення наш ворог здатен на все.
Тому питання не в заголовках, а в нашому запасі міцності, колі підтримки та ресурсах, які можуть підтримувати нашу життєдіяльність і функціонування. У тих, кого можемо підтримати ми. Вони різні в усіх.
Завдання ворога — щоб ми ухвалювали рішення, які вигідні йому. Наше завдання — ухвалювати рішення, які вигідні нам.
3. Якщо інформпростір навколо вас завжди погіршує ваше емоційне життя, з цим треба щось робити.
Інформація не обов’язково має нам подобатись. Але інформація не має і залякувати. Якщо навколо вас дуже багато того, що подобається або того, що лякає, – ви постійно перебуваєте в стані інформаційної асиметрії, емоційних гойдалок і треба попрацювати над джерелами, з яких ви берете інформацію.
Інформація також має допомагати ухвалювати рішення, іноді неприємні. Якщо у нашому інформаційному полі мало людей, які допомагають це зробити. Знову ж таки — треба переглянути свої джерела інформації.
І ще одне зауваження від людини, яка 20 років читає усе те, що частина з широкої аудиторії почала читати лише в останні місяці. Якби я не виробила фільтри у цьому потоці, я б уже потрапила в спеціалізований заклад. Якщо вас трясе після заголовків, читайте повідомлення повністю. Часто всередині взагалі нема того, що в заголовку. Або просто припиніть це читати і щось робіть.
Печіть, плетіть шкарпетки, рубайте дрова.
4. І останнє, дуже важливе. Це довіра.
Саме цими днями в російських Telegram-каналах, Facebook та Viber-групах почали розганяти тему протестів через відключення світла. Зокрема, ось тут можна подивитись, які поширюються гасла, картинки та заклики проти української влади, проти президента Зеленського (до речі, поганенько перекладені на українську мову).
У «відключені світла» звинувачують саме українську владу. Немає значення, за кого ви особисто або я особисто голосували. Українську інфраструктуру руйнує ракетними ударами РФ, російська армія і РОСІЙСЬКА влада. Здається, це очевидно. Якщо не очевидно — протріть окуляри.
Так ось, довіра у комунікації якраз і заміняє нам часто ту частину інформації, яку ми не можемо отримати в умовах невизначеності.
Нам треба визначити, кому ми довіряємо. Якщо ми довіряємо нашій армії, довіряємо людям, які намагаються поновити життєдіяльність міст і сіл навіть у цих умовах, нам стає легше.
Зверніть увагу: що усі емоційні гойдалки — це спроба себе гойднути себе у попередній стан. Але цього стану вже не буде.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
