Права українських трудових мігрантів: як вплинула пандемія?

Коронавірус, що вплинув практично на всі сфери суспільного життя, позначився і на міграційних процесах. Однак, боротьба з пандемією не повинна порушувати права людини та має вестися із дотриманням соціальних та економічних прав громадян.

Про проблеми із транспортним сполученням під час пандемії, види міграцій українців, відповідальних за трудову міграцію в державі та про те, чи допоможе риторика «Залишайтеся вдома!» говоримо з експертом громадської організації «Європа без бар’єрів» Павлом Кравчуком.

Якою буває міграція?

«Якщо говорити про українську міграцію, зокрема, трудову, то одна з найбільших проблем полягає у відсутності відповідних методів та ресурсів в державній політиці, щоби оцінити, скільки людей бере участь в міграційних процесах.

Такі дані дали б можливість вже далі забезпечити права цих людей, інформувати їх про щось. Наприклад, про можливості повернутися в Україну, працевлаштуватися вдома.

• Наприклад, коли були вибори, українська держава доволі погано забезпечувала можливість участі у виборчому процесі для тих, хто перебуває за кордоном. У Польщі було всього чотири виборчі дільниці на сотні тисяч людей, які там перебувають.

Друга річ, яку варто знати про трудову міграцію — це те, що переважно громадяни України виїжджають закордон періодами. Тобто це циркулярна трудова міграція з поверненням додому. Це може бути виїзд на три місяці, особливо після того, як почався безвізовий режим, а Польща дозволила працевлаштування без візи. Або це може бути ще одна поширена форма — з польською робочою візою на шість місяців. Менш поширена – виїзди на рік і довгострокові виїзди.

Чим далі від кордону, тим популярніша довгострокова міграція. Якщо це Польща, то це переважно люди, які виїжджають на короткий час, хоча є й ті, які надовго лишаються. Наприклад, в Італії 230 тисяч осіб, які є довгостроковими мігрантами (з дозволами на проживання понад рік). І ще невідомо, скільки там перебуває людей нелегально.

Відсутність транспортного сполучення як перша перепона

Коли почалася пандемія, то почалося обмеження із закриттям кордонів, з обмеженням в’їзду іноземців. Дуже багато українців від цього постраждало. Першими постраждали туристи й ті, хто планували повернутися, бо закінчилася їхня короткострокова та середньострокова зайнятість.

Вони зіткнулися з тим, що, по-перше, не було транспорту. А по-друге (особливо стосується країн, які не межують безпосередньо з Україною), вони зіштовхнулися з необхідністю транзитного проїзду через треті країни, які позакривали кордони.

• Були ситуації, коли сотні українців застрягали на кордоні в Словенії, виїжджаючи з Італії.

Крім того, ті громадяни України, які з нашої держави планували виїхати працювати на короткий чи довший час, зіткнулися тим, що закриті пункти пропуску на кордоні, немає авіасполучення, перші два місяці з березня не працювали консульства, де можна було отримати візу.

Закінчення терміну перебування закордоном: чи рятує спеціальний штамп

Ще одна поширена проблема, з якою зіткнулися всі мігранти у всіх країнах, які постраждали від пандемії — це люди, в яких закінчувався термін перебування. У когось віза, у когось безвіз чи дозвіл на проживання. Люди постали перед перспективою стати нелегалами з незалежних від них причин.

Але принаймні в Європі та Україні цю проблему більш-менш вирішили. Адже всі уряди після запровадження картину якнайшвидше продовжили термін перебування всім іноземцям, які перебували у країнах легально.

Хоча в цій ситуації майже не було проблем, та в індивідуальних випадках люди все ж натрапляли на труднощі. Наприклад, зазнали проблем ті, хто в ЄС перевищив термін перебування через ці обмеження. Коли вони поверталися наземним шляхом до України, перевищивши цей термін (наприклад в Чехії та Італії), то угорські прикордонники під час перетину кордону виписували їм штраф за перевищення терміну перебування, а то й ставили депортацію.

По-перше, це близько 100-200 євро штрафу. По-друге, занесення інформації в інформаційну систему. Відтак у людей з’являється «погана репутація» і виникає ризик, що їх можуть не пропустити наступного разу. Цю проблему поки що вирішити ніяк не вдається.

Хоча в Чехії запровадили таку класну річ: вони ставлять спеціальні штампи у паспорт, які засвідчують, що люди, які були в Чехії й перевищили термін перебування через пандемію, перебували у Чехії легально.

• Це спеціальний штамп, де написано «COVID-19, чеська поліція». І угорці ніби не штрафують тих, хто з цим штампом. Але не всі встигають його поставити, не всі знають, як це зробити.

Риторика «Залишайтеся вдома!»

 Українська держава взагалі трошки дивно поводилася в цьому плані. Була така риторика уряду, мовляв, «ми хочемо, щоб люди залишалися тут, тому ми їх не будемо випускати». Це було сприйнято суспільством дуже гостро, тому що це зачепило глибинні питання можливості/неможливості виїзду за кордон.

• Якщо подивитися на опитування за останні два роки, то трудову міграцію вважають найбільшою чи найстрашнішою проблемою поряд з війною чи навіть більшою, ніж війна.

Але з іншого боку, це замкнене коло: опитування показують, що люди вважають це проблемою, політики продукують якусь риторику на цю тему, нагнітається ще більше страху.

Водночас, бояться трудової міграції переважно люди, які з нею мало стикаються. А коли уряд починає говорити, що «ми закриємо кордони, і не будемо випускати нікого», це зачіпає інтереси конкретної групи людей, які дуже гостро на це реагують. Потім від цієї риторики нібито відійшли, на щастя.

Також через пандемію багато хто втратив роботу: десь закрилася сфера обслуговування, десь скоротилося виробництво, десь стали непотрібними домашні працівники, які доглядали за дітьми, тому що люди, які їх наймали, самі почали сидіти на карантині й доглядати дітей чи літніх людей.

Хто відповідальний за трудову міграцію в Україні?

Зараз законодавство визначило, що трудовою міграцією займається Міністерство економіки. Це поміняли буквально в грудні 2019 року, а до цього за трудову міграцію відповідало Міністерство соціальної політики.

На жаль, у держави немає якогось єдиного підходу до розв’язання проблем трудових мігрантів. Наприклад, у нас є закон про зовнішню трудову міграцію, який визначає цілу низку хороших потрібних заходів, які треба зробити, щоб забезпечити зв’язок держави з трудовими мігрантами, захистити їхні права і заохочувати молодь до того, щоб вона поверталася назад.

• Зокрема, у законі передбачене створення інформаційного ресурсу, який буде надавати інформацію, серед іншого, про можливість працевлаштування. Але такого ресурсу як не було, так і немає.

У світовому досвіді є різні програми того, як спонукати трудових мігрантів інвестувати зароблені кошти в себе в країні так, щоб вони працювали на економіку, щоб це був взаємовигідний процес. Знову ж таки, в нас на цю тему практично нічого не робиться зовсім.

• Нам бракує зручних, відкритих та ефективних схем для того, щоби трудові мігранти могли навіть просто переказувати кошти.

Взагалі, в українській політиці не вистачає координації, єдиного державного органу, який би систематично працював у цьому напрямку.

Замість висновків

Пандемія коронавірусу показала цілу низку системних проблем, які пов’язані із міграцією. Якщо говорити про українські реалії, то це несистемний облік мігрантів, відсутність чіткої й зрозумілої комунікації щодо міграційних процесів, відсутність єдиного підходу до розв’язання проблем трудових мігрантів, що робить подолання наслідків COVID-19 ще складнішим.

Від того, наскільки швидко уповноважені центральні органи виконавчої влади зможуть систематизувати свою політику, пов’язану з міграційними процесами, буде залежати, як відновлюватиметься українська економіка.

Важливим залишається, по-перше, спонукати трудових мігрантів інвестувати зароблені кошти в Україну, а по-друге, забезпечити зв’язок держави з трудовими мігрантами, надавати їм інформацію про можливість працевлаштуватися вдома».

Матеріал підготовлено в рамках спільного проєкту з партнерськими організаціями Institute for Analysis and Policy Dialogue IfAP (Берлін), RUSMPI – Institute on Migration Policy (Берлін), GenderMediaCaucausus Journalists’ Association (Грузія) за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS