Право на вибір чи право на життя: що каже українське законодавство про аборт?

Анна: Мені було 19 і я була налякана самою ситуацією. Я розуміла, що залишати дитину — не варіант, я навчаюсь і не маю ні роботи, ні фінансової подушки — абсолютно нічого. Лікарка дуже мене налякала, розповідала, що якщо я перерву вагітність, то в мене не буде дітей надалі. Казала, що це якраз найкращий вік, щоб народжувати та знецінювала мої проблеми. Це було дуже дивно і неприємно, але у мене не було вибору, бо я не знала, куди ще можна звернутись, цю лікарку мені порадили. Це була платна послуга, однак я отримала явно не той результат, який хотіла.

Другий випадок був, коли мені було 28, підвела контрацепція. Я звернулася дуже рано до клініки, буквально 2 тижні було. На відміну від 1 разу, коли мені казали, що мені саме час народжувати, зробили акцент на тому, що мені ВЖЕ 28 і тому в мене далі не вийде народити. Ніхто не питав, чи я хочу дітей взагалі. Процедура у 19 років відвернула мене від відвідин гінеколога, я роблю це за нагальною потребою.

Катерина Мацюпа: Чи було щось незаконне в діях лікарки в першому випадку, який описала Анна?

Катерина Шуневич: Розпочну з того, що аборт — це право кожної жінки, яке передбачене законом. Лікар не має жодних підстав, посилаючись на релігійні чи етичні чинники, відмовляти жінку в проведенні аборту. Разом з тим, поради лікаря не можуть набувати форм залякування. Рішення про проведення аборту має бути виключним правом жінки і її самостійним рішенням. Подібні поради є непрофесійними та не відповідають стандартам медичної практики.

Катерина Мацюпа: Чи є випадки, коли лікар може відмовити жінці у перериванні вагітності?

Катерина Шуневич: До 12 тижнів вагітності жінка має право в залежності від своєї волі провести штучне переривання вагітності. Існують випадки, коли є ризики для життя жінки, однак національний законодавець стоїть на такі позиції, що це право жінки й вони вільна реалізовувати його до 12 тижнів на свій розсуд.

Також законодавством передбачені випадки, коли жінці мають зробити проведення штучного переривання вагітності, якщо вона перебуває в стані вагітності від 12 до 22 тижнів. Ці випадки визначені підзаконним актом, і вони передбачаються, якщо є певні медичні протипоказання для народження дитини, а також якщо жінка завагітніла шляхом вчинення проти неї злочину, тобто зґвалтування, а також жінка, яка завагітніла у віці до 15 років, або понад 45 років, а також у випадку настання інвалідності під час вагітності. Ці випадки передбачені законодавством і за відповідним медичним рішенням у таких випадках може бути проведений аборт.

Катерина Мацюпа: Якщо подивитися на досвід сусідніх країн, наприклад Польщі, то в який випадках там жінка може перервати вагітність?

Катерина Шуневич: У Польщі значно суворіше законодавство. Аборти проводяться при медичних протипоказаннях, однак є цікавий приклад «абортного туризму». Жінки просто подорожують до України або інших держав, де дозволено проведення абортів і здійснюють їх там. Встановлення законодавчих обмежень щодо проведення абортів жодним чином не зменшує їх проведення. Починають виникати різні двоякі ситуації, такі як незаконне проведення абортів або збільшення народжуваності небажаних дітей.

Катерина Мацюпа: Яка позиція Європейського суду з прав людини?

Катерина Шуневич: Позиція Європейського суду з прав людини є доволі цікавою, адже в процесі своєї діяльності вона отримала певну еволюцію. Право на аборт пов’язано з двома основоположними правами, які передбачені Європейською конвенцією з прав людини. З одного боку це право на життя, з іншого — це право на приватне та особисте життя. У процесі еволюції було три позиції. Наше законодавство дійшло до позиції, що жінка має право на проведення аборту лише до певного тижня. Це дуже складне питання, тому що Європейський суд з прав людини досі не визначив, на якому етапі ембріон стає людським тілом і коли проведення аборту буде суперечити праву на життя.

Катерина Мацюпа: Чи можуть переривати вагітність неповнолітні?

Катерина Шуневич: Таке право передбачене, однак воно здійснюється за заявою законних представників неповнолітньої особи.

Катерина Мацюпа: Якщо говорити про розголошення медичної інформації, чи може жінка поскаржитися на такі дії лікаря?

Катерина Шуневич: Розголошення медичної інформації — серйозне кримінальне правопорушення й особа зобов’язана зберігати медичну і професійну таємницю. Це трапляється через недбалість і неналежне ставлення до своїх професійних обов’язків.

Катерина Мацюпа: Є випадки, коли відмовляють у проведенні абортів через релігійні переконання, чи законно це? Що має робити жінка?

Катерина Шуневич: Будь-які рекомендації, залякування чи поради не є професійними та не відповідають стандартам, які мають застосовуватись при здійсненні переривання вагітності. Це пов’язано з одвічною темою руху за життя та руху за вибір, однак будь-які поради медичних працівників в такій ситуації не є належними. Єдине, що повинен зробити медичний працівник — це повідомити про всі можливі наслідки проведення аборту в медичному плані.

Катерина Мацюпа: Якщо відмовили у проведенні аборту, то жінка має право йти до суду?

Катерина Шуневич: Так, жінка може оскаржити цю дію, оскільки це неналежне виконання професійних обов’язків і порушення її прав.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі за посиланням.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проект виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».