Президент Зеленський висловився. Що почули українки та українці?

Президент Зеленський висловився. Що почули українки та українці?

20 травня 2019 року відбулася інавгурація шостого президента України. Володимир Зеленський присягнув на вірність українському народу на урочистому засіданні Верховної Ради.

Враженнями від першого дня президентства Володимира Зеленського та його інавгураційної промови поділилися експертка Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко, фізик, громадський діяч і колишній народний депутат СРСР Валерій Грищук. Слухачі Громадського радіо також поставили свої питання гостям Громадської хвилі, яку провів Андрій Куликов.

Експертка УНЦПД Юлія Тищенко

— Чим вам запам’ятався вчорашній день?

Він був доволі напружений, символічний. Думаю, мені, як і багатьом іншим співгромадянам, він запам’ятався інавгурацією нового президента України Зеленського й продовженням кризи, яка існує в українському політикумі. Пан Гройсман заявив, що піде у відставку; як на мене, доволі контраверсійним, м’яко кажучи, було рішення про розпуск Верховної Ради.

— Наскільки взагалі президент може сказати: «Я розпускаю Верховну Раду», коли навіть указу не підписано (або принаймні не оприлюднено)?

Інавгураційна промова, де прозвучала ця теза, як на мене, була значною мірою розрахована на виборців Зеленського та позитивно сприйнята ними, на тих, хто приглядається до Зеленського. Для суспільства в цілому вона абсолютно позитивна — народ продовжує дивитися виборчі шоу. За концентрованої ненависті й мінусового рейтингу довіри до ВР, люди в захваті від тих шоу – їм приємно дивитися на обличчя депутатів і так далі. Ця промова, як на мене, була дуже конфліктною, конфронтаційною. При відсутності до цього системних комунікацій, консультацій із парламентом, яким би він не був, це не виглядає позитивно.

Юлія Тищенко Громадське радіо

— Які моменти в інавгураційній промові порадували, а які насторожили?

Якщо взяти інавгураційну промову, є такі моменти, що й порадували, й насторожили. Звучало питання про припинення вогню як початок миру, але при цьому не зрозумілі умови: який це мир, ціною чого. Що мене дуже насторожило — про Крим взагалі була тільки згадка.

Після інавгураційної промови більшої ясності щодо того, як і куди ми будемо йти, не стало. Прихильники євроатлантичної інтеграції могли там щось почути, опоненти цих напрямів теж; як прихильники миру за будь яку ціну могли там щось почути, так і ті, хто не вважає, що ціною миру має стати капітуляція, відмова від громадян і національних інтересів. Вже є якісь обриси, але залишається багато незрозумілого.

Запитання від слухача. Віталій, Київ: Я думаю, ми завищуємо наші надії щодо Зеленського. Він може навести лад у верхах, а внизу хто буде наводити лад? Нам теж потрібно мінятися, потрібно притягувати корупціонерів до відповідальності і в маленьких містах, районах.

Зеленський на початку і сказав, що не він президент, що у нас кожен у країні є президентом, що ми всі спільно маємо нести спільну відповідальність за країну та її долю. Але тут є невелике але. Я не знімаю з нас усіх відповідальності на тому рівні, на якому ми можемо відповідати як активні та законослухняні громадяни, як ті, хто платить податки, не толерує різні корупційні прояви, але в тому і є завдання політичного лідерства та лідерства взагалі, щоб створити умови, щоб ми всі змогли кожен на своєму місці стати тими президентами. Я не думаю, що ця його фраза сподобалася всім, його виборцям у тому числі. Не секрет, що у нас є патерналістські очікування: «ми вибрали президента, а він тепер відповідатиме за цю ланку».

Президент — не прокурор, не суд, він не може притягати до відповідальності. Але він дійсно може сприяти створенню умов як гарант Конституції, сприяти прозорим реформам, він може подавати певні законодавчі ініціативи, його коло повноважень дозволяє йому впливати, в тому числі на антикорупційну політику.

— Володимир Зеленський спробував сформулювати національну ідею України. За трактуванням Зеленського це може бути об’єднання. Що ви про це думаєте?

Я побачила якісь речі щодо об’єднання, де він, приміром, заговорив російською мовою, якісь меседжі для громадян тимчасово окупованих територій. До речі, мені не дуже сподобалося, що він казав не «тимчасово окуповані», а «неконтрольовані» і так далі.

Ці моменти, з одного боку, дійсно є намаганням об’єднати російськомовну Україну та україномовну. Але з того, що я побачила потім у коментарях, спілкуючись із колегами: ця російська під час інавгураційної промови не так щоб дуже багатьом і сподобалася.

Фізик, громадський діяч Валерій Грищук

Запитання від слухача. Анатолій Андрійович, Черкаси: Вам не здалося після виступу Зеленського, що половину виступу він присвятив агітації за свою майбутню партію? І чи не здалося вам, що він представляє себе таким маленьким диктатором?

Звичайно, як тільки людина приходить до влади, одразу хоче зміцнити її. А як зміцнити, коли ти вже президент? Треба мати більшість у парламенті! З одного боку, це нормальний хід: тоді людина зможе виконувати свої зобов’язання, які давала народу в передвиборчий період. Це все зрозуміло.

Відносно другого… Поживемо — побачимо. Розумієте, команда в нього не дуже сильна. Я людина досить об’єктивна і хочу, щоб дійсно добре жилося. Кожному президенту я пишу листи, сигнали подавав і в команду Зеленського. І зараз теж трохи намагатимусь підсилити роль науки як головної продуктивної сили.

— Наскільки ідея розвитку прикладної науки може бути національною ідеєю і наскільки вона зрозуміла українцям?

Вона абсолютно зрозуміла. Я, може, скажу якісь образливі слова, але народ у нас більшістю своєю затурканий, неосвічений, всього боїться, вірить у чудеса. Але в нас народ дійсно мудрий. Таланти рівномірно розсіяні: що гірське селище, що печерські пагорби. Треба, щоб була державна система пошуку таких людей. Треба «виловлювати» їх, вчити в найкращих університетах світу, а потім і свої будуть нормальні. А щоб свої були нормальні, чому б Зеленському не очолити опікунську раду Київського національного університету імені Шевченка? Обов’язково треба, щоб він ввів у РНБО людину, відповідальну за науку як головну продуктивну силу.

А коли інноваційна економіка буде розвиватися, «здохне» й корупція. Трохи залишиться, але в цілому їй підріжуть коріння.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Останнi новини