«Проблема в тому, що ні освітяни, ні батьки не знають, чого хочуть від школи» — інтерв'ю з Володимиром Співаковським

30 вересня в Pochayna Event Hall пройде освітній Форум «Освіта Дивосвіту«. Форум відбудеться вперше, а розглядатися на ньому будуть актуальні проблеми і питання в українській і світовій освіті. Організатори вирішили не обмежуватися експертами з педагогіки, як це часто буває на конференціях, присвячених освіті, а зібрати відомих лідерів думок та успішних спеціалістів в самих різних галузях, для того, щоб запросити їх до відвертої розмови про необхідність змін в освіті, змін, що забезпечать трансформацію України й українців.

Серед спікерів Форуму такі відомі особистості, як Андрій Зелінський, Володимир Співаковський, Юлія Найдич, Олег Хомяк, Лариса Андрійченко, Сергій Собко, Ксенія Фощій, Володимир Нікітін, Георгій Коваленко та інші.

Зокрема Володимир Спiваковський, президент освітньої корпорації Гранд, вчений, письменник, візіонер, підприємець та громадський діяч погодився відповісти на декілька запитань організаторів.

— На вашу думку, про що Форум Освіта Дивосвіту?

— Цей Форум про усвідомлення свого місця в світі, що швидко змінюється. Ким і чим я хочу бути? А якщо я не знайду свого місця? І як його шукати? Зіткнувшись з непереборною перешкодою-валом, що я побачу, видершись на його вершину — безодню чи можливості? І де знайти крила, щоб летіти у майбутнє? А що там на мене чекає: здивування чи розчарування?

Адже відповіді є!.. І Форум їх покаже.

— Хто цільова аудиторія Форуму? Для кого він?

— Для тих, хто відчуває драйв від самого стану подиву, побачивши стереотипи, що ламаються. Для людей, які опинилися у цей моторошний час на роздоріжжі і розгубилися. У яких перемішалися не лише будинки, міста та країни, а й життєві цінності, які раніше були стійкими, а тепер стали хиткими.

Для освітян, які шукають найкрутіші інновації на теми: навіщо вчити дітей, чому, як і в кого.

Для візіонерів, які становлять нові стратегії розвитку освіти, економіки, політики та оборонних технологій.

Для письменників, які вхоплять нові ідеї глобального світоустрою та взаємин людей в інформаційну епоху, коли невідомо, що робити з усією інформацією, що нагромаджується.

Для тих, кому цікаво розібратися у фазовому переході від колишніх простих моделей до нейромереж, штучного інтелекту та кейсових технологій.

Для тих, хто шукає опору своїм думкам, коли все так нестійко, а також теми для бізнес-стартапів, для яких настав найвигідніший час стартувати.

— Що ви думаєте про ідею інтеграції та асиміляції освіти з іншими галузями?

— Це моя мрія, щоб держава поєднала освіту з адекватними індустріями.

Тут два вектори. Перший — це середня школа, яка має орієнтуватись на перспективи розвитку національної економіки. Має бути оголошено передові галузі, які можуть заробляти для країни десятки мільярдів доларів.

І тоді діти побачать свої перспективи роботи у цих галузях. Це буде найголовніший мотиватор ним навчатися, з розумінням – навіщо. Таким чином, виробляється логічне мислення із причинно-наслідковими зв’язками.

— Ага…, у нас розвиватиметься оборонна промисловість і там крутитимуться великі гроші? Значить, є сенс вивчати механіку, космос, математику, інженерію…

— У нас розвиватиметься зелена енергетика? Значить, є сенс вивчати клімат, географію, технології, екологію…

Тобто треба пов’язувати отримані знання не з іспитами НМТ чи ЗНО, а з тими робочими місцями, які будуть у країні.

Ще цікавіша ситуація у вищій школі. Там взагалі немає підстав поєднувати в одному міністерстві середню школу та виші.

Тому що виші потрібно поєднувати з міністерством промисловості. Адже вузи для кого готують фахівців? Для промисловості. Так і треба їх ув’язати разом. Це було б по-сучасному і дуже вигідно, логічно та перспективно.

— Чи є протидія викликам, з якими стикнулися українські освіта та суспільство?

— Так, але ця протидія фрагментарна та епізодична. Проблема в тому, що ні освітяни, ні батьки не знають чого вони хочуть від школи. Ніхто не може сформулювати громадське замовлення на цю школу. Щоб були відповіді на 7 базових питань:

• Навіщо дітям треба вчитися? Щоб що?.. Чому вчитися?… Як вчиться?… Де вчитися?.. Хто буде вчити?… I на який можна буде розраховувати результат

Без відповідей на ці питання, все буде крутитися навколо дрібних тем: яким чорнилом писати в зошитi, ставити або не ставити оцінки, треба ЗНО або не треба, і з чого складатиметься портфоліо. І тут завжди будуть нескінченні суперечки, бо питання ці дріб’язкові порівняно з тим, що діти мають знати, вміти, хотіти, застосовувати та досягати потрібних результатів.

— Освіта протягом життя —– необхідність чи зайве?

— Навчання довжиною життя відбувається з трьох причин:

• Дітям недодали потрібних знань у школі, ось вони і поповнюють їх у дорослому житті.
• Нові знання потрібні, оскільки змінилися технології, і треба йти в ногу з часом.
• Багато вчителів йдуть на курси, щоб отримати черговий сертифікат, щоб підтвердити категорію та отримати надбавку до зарплати. Є навіть унікальні люди, які колекціонують такі сертифікати, і навіть є рекорд — 350 сертифікатів один учитель назбирав.

А взагалі, кому треба, той осягає нові знання, не замислюючись про те, чи це зайве чи необхідне. Зараз багато хто кинувся вивчати і застосовувати ChatGPT. Це вже потреба. А кому це зайве, той і не морочиться, вважаючи, що проживе і без цього Ai.

— Що в першу чергу потрібно виховувати у наступному поколінні українців?

— Відповідальність, впевненість, адаптивність, патріотизм, кейс-технології та роботу на результат.

— Що має давати людині освіта?

— Відчуття своєї цінності: для себе, для сім’ї, для фірми, для країни і навіть для людства, у кого така картина світу раптом з’явиться.

— Чи є в Україні запит на якісну освіту?

— Так, відсотків 20% батьків хотіли б здобути якісну освіту для своїх дітей, хоча у багатьох існують розбіжності з приводу того, що вважати якісною освітою.

Проте багато хто побачив і на собі випробували позитивні тренди в закордонній освіті, і хотіли б дещо з того їхнього досвіду отримати для своєї дитини в Україні.

І на Форумі саме такі питання й обговорюватимуться: навіщо, чому і як навчатись дитині, щоб не запізнитися жити.