Пропаганда шкідлива й корисна: декілька думок філософа Олексія Панича

Філософ Олексій Панич допоміг розібратися із протистоянням токсичної пропаганди та свободи слова.

«Щоразу, коли я роблю щось, щоб вплинути на ваші погляди, наприклад, емоційно пишу на Фейсбуку, оцінюю факт – це вже пропаганда».

Олексій Панич – філософ, член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, доктор філософських наук, член Українського ПЕН-клубу.

 

Межа токсичної й нетоксичної пропаганди

Вона полягає саме в тому, чи є пропаганда руйнівною для спільноти, навіть не для держави як державного апарату. Є пропаганда, в межах якої спільнота може жити, просто вона живе по-різному. Є ідеї, які руйнують спільноту. Є токсичні ідеї для України, є ідеї, токсичні для ЄС, а є ідеї, токсичні для РФ.

Ми також поширюємо певні ідеї, які є токсичними для нашого ворога, коли кажемо, що РФ рано чи пізно розпадеться, бо це досі імперія, вона не може так існувати, бо буде або захоплювати території, або втрачати – третього шляху в неї немає. Ця ідея токсична для РФ.

Пропаганда завжди токсична для когось, з точки зору якої спільноти. Де спільнота бачить реальну загрозу для себе, там мають вмикатися легітимні механізми самозахисту.

«Пропагуємо ми всі й завжди»

Хто вирішує, чи корисна для спільноти пропаганда? Це вирішує спільнота хором голосів. Або ж делегує це вибраним нею органам – вона делегує їм вирішувати, що для спільноти прийнятно, а що ні. Якщо є сумніви в тому, як це вирішується, то вмикається механізм громадського контролю, публічне обговорення.

Пропагуємо ми всі й завжди. Кожного разу, коли я говорю щось з наміром вплинути на вашу думку, це вже формально називається пропаганда. Навіть якщо пропагую здоровий спосіб життя. Не всі пропаганди однаково шкідливі.

Пропаганда як неодмінна складова спілкування

Емоції завжди сильно впливають на людину. Факт сам по собі нічого не означає, поки ми не оцінимо його, поки не відчуємо цього емоційно. Тому завжди присутні емоції. Ось чому пропаганда є неодмінною складовою нашого спілкування. Ми ніколи не обмінюємося голими фактами, ми завжди подаємо їх із емоційною оцінкою, в якійсь картині світу та в контексті якихось поглядів. Пропагуємо одне одному.

Державна влада, ЗМІ та пропаганда

Чи має державна влада в період війни впливати на ЗМІ задля позитивної пропаганди? Має, але не будь-якими засобами. Влада не має наказувати. Вона не може розсилати «темники», казати: «поширте цю інформацію, бо ми тут вирішили, що це необхідно». Так у демократичній державі навіть під час війни не розмовляють зі ЗМІ.

Але запропонувати інформацію, яку ЗМІ можуть поширювати з власної ініціативи на власний розсуд… Чому б ні?!