Путін не пробачить Кирилові Томос для України. Я йому не заздрю — Олександр Бондаренко

Доцент Київського національного університету імені Шевченка Олександр Бондаренко у 2015-му році в ефірі Громадського радіо сказав про необхідність перейменувати Українську Православну Церкву Московського Патріархату у Російську Православну церкву. На його думку, це було б доречно в умовах інформаційної або консцієнтальної війни, яку веде проти нас Російська Федерація. Згодом цю тезу почали озвучувати українські політики.

Тепер після створення в Україні Єдиної Православної церкви та надання Томосу, церкви Московського Патріархату не будуть зватися українськими, вони повинні мати назву, яка ототожнює церкву з Російською Федерацією.

Олександр Бондаренко: Справа у тому, що два з половиною роки тому ту консцієнтальну війну, яку веде проти нас Росія, Україна програвала, і треба було активізувати всі сили задля того, щоб чинити спротив. І ми з колегами почали вивчати цю складову гібридної війни, яка називається консцієнтальна, та прийшли до висновку, що є чотири основні види зброї, які застосовують у цій війні проти України: це мова, релігія, історія та культура. І от, вивчаючи кожен з цих феноменів, спало на думку, що треба не просто чинити спротив, а йти у наступ на цьому консцієнтальному фронті. Адже, як виявилося, це дуже боляче б’є по «скрєпам».

Олена Терещенко: І ми бачимо, як це дійсно боляче б’є – той же Томос та перейменування церкви. Хоча, наприклад, в Америці російська церква і називається Російською Православною церквою. В чому проблема в Україні?

Олександр Бондаренко: Є такий вислів: як корабель назвеш, так він і буде плисти. Як чорт ладану, вони бояться саме чіткості визначення. Надзвичайно важливо, щоб люди розуміли, з чим вони мають справу. І цьому чіткому визначенню сприяє правильне називання, а якщо ти правильно називаєш якесь явище, то ти розумієш його суть. А українці – це така нація, яка завжди повернута до Бога, і відвідування церкви – це одне з елементів спілкування з Богом. Українці ніколи не звертали уваги, що саме написано на храмі.

Є хрест, є купола, є батюшка в церкві, і немає значення, до якої церкви цей храм належить. І якби не було війни, ніхто на це, можливо, і не звертав би уваги. Але ми маємо війну і знаємо, що Церква Московського Патріархату – не просто церква, це елемент війни проти України. Це розгалужена мережа, яка має відношення до ФСБ Росії. Тому кожному громадянину, який відвідує церкву, потрібно знати, куди саме ти йдеш. І коли людина йде до церкви, знаючи, що центр її розташований у країні-агресорі, вона триста разів подумає, чи заходити туди і залишати там гроші на релігійні справи.

Церква Московського Патріархату – не просто церква, це елемент війни проти України. Це розгалужена мережа, яка має відношення до ФСБ Росії.

Олена Терещенко: Відомий релігійний критик Олександр Нєвзоров говорить саме в грошовому аспекті: зараз Патріарх Кирило (Гундяєв) втрачає гроші, багаті приходи в Україні, тобто все переводиться в таку матеріальну площину. Мені ж здається, що найбільші втрати саме в ідеологічному плані, і особливим ударом було останнє оприлюднення архівів стосовно агентів КДБ у Балтиці.

Олександр Бондаренко: Я думаю, що ми найближчим часом отримаємо багато інформації стосовно агентів, які діють і на території України.

А те що стосується матеріального аспекту, то, я думаю, ми побачимо найближчим часом багато бруду, як то з приводу мироваріння. Вони кажуть, що наш Томос не справжній, тому що миру ми маємо закупати в Константинополі.  Колись Київська церква мала можливість варити миру на території України, на території Лаври, потім змушені були закупати миру в Москві. Але, я думаю, для людей це зовсім не має значення.

Олена Терещенко: На російських каналах градус нагнітання вже доходить до істерики, зокрема, позавчора говорили про те, що плануються акції «Правого сектору» під храмами колишнього УПЦ МП, начебто будуть бити чи робити щось страшне. Я одразу зв’язалася з «Правим сектором» і дізналася, щоб дійсно були акції у п’ятьох містах, але люди вийшли з плакатами, постояли і все. Жодних конфліктів не було. Що буде далі, чого нам чекати?

Олександр Бондаренко: Я думаю, російському телебаченню все-таки вдасться зняти якусь картинку десь, на це витрачаються великі кошти, і замовити «мордобой» – це святе. «Тітушки» в рясах з погонами під тими рясами існують, тому треба бути готовим, і журналісти мають про це попереджати. В Росії вже розуміють, що Томос вони вже програли, але  за перейменування вони ще поборються. Я думаю, вони ще дійдуть до європейських судів, намагаючись повернути стару назву.

Але вже можна сказати, що ця інформаційна війна в релігійному напрямку для Росії зазнала переламного моменту, після цього будуть тільки поразки в цьому сегменті, тому варто вже зосереджуватися на інших напрямках консцієнтальної війни, думати про те, що буде в мовному питанні, з культурним контентом тощо. І думаю, що починати треба з культурного аспекту.

На історичному фронті вони теж програли, для нас вже не є болючим питанням ті ж пам’ятники, Бандера, Шухевич, воїни УПА і таке інше. Ми вже цим перехворіли, і нам вже не болить. А те, що стосується культури, то «скрєпи» ще глибоко сидять у нас, і ці меседжі, які до нас доносять деякі українські політики про те, що не потрібно нам вказувати, які фільми дивитися та які книжки читати – яскравий тому приклад. Вони будуть нав’язувати нам радянський контент, нав’язувати ностальгію тощо. Але ця ностальгія – це не просто так, це б’є по глибинах підсвідомості, згадайте «жарт» у фільмі «Брат»: «Вы мне еще за Севастополь ответите».

Олена Терещенко: Якщо повернутися до Патріарха Кирила, то я спостерігала за його поведінкою, коли він, за радянською звичкою, почав писати скарги. Особливо мене вразила скарга до Папи Римського у Ватикан. А добило, коли він поскаржився Патріарху Константинопольському Варфоломію на Патріарха Константинопольського Варфоломія. Він надіслав до нього лист зі скаргою на п’ять сторінок, кажуть у пресі, що Варфоломій навіть це прочитав.

Олександр Бондаренко:  Так, він змушений був це прочитати. Мені здається, що це вже агонія. Я думаю, що Путін йому не пробачить таку поразку. Тому я не заздрю цьому псевдомонаху. Але це те тільки поразка Кирила в Україні, це поразка спеціальних служб, і Путін таких речей не пробачає.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.