ПВК «Туран»: містифікація, яку вирішили втілити в життя, та інші факти військової присутності РФ у ЦАР
Приватні російські військовий компанії: де вони є і як функціонують? Як до них потрапляє зброя? Більше про це знав Орхан Джемаль — один з журналістів, який загинув 31 липня в Центральноафриканській республіці. Ліля Яппарова — журналістка, якій вдалося зв’язатися з кількома інформаторами Джемаля, розповіла Громадському радіо про результати і деталі свого розслідування.
Крім зйомок фільму про російську ПВК Вагнера, Орхан Джемаль займався також власним розслідуванням нелегальних поставок зброї приватним російським арміям. Він прийшов до висновку, що зброю поставляє безпосередньо Міністерство оборони, розповіла Ліля Яппарова:
«Мені вдалося поспілкуватися з друзями та колегами Орхана Джемаля, а також з людьми, з якими він консультувався ці півроку. ПВК він зацікавився, як і багато російських журналістів, 7 лютого, коли на нефтяних полях за Євфратом у Сирії у ПВК Вагнера, за різними даними, загинуло від кількох десятків до кількох сотень людей. Він почав більше займатися темою ПВК і поступово вийшов на тему нелегальної передачі ПВК зброї».
Про своє власне розслідування Орхан Джемаль нікому не розповідав. Ліля Яппарова каже — швидше за все, з міркувань безпеки.
«Я думаю, що Орхан Джемаль, як, без сумніву, великий професіонал і воєнний кореспондент, хотів, аби та небезпечна інформація, носієм якої він був, максимально залишалася при ньому. Будь-який витік такої інформації міг би призвести до непоправних наслідків уже на території Росії. Я можу тільки здогадуватися, але, очевидно, витік інформації все-таки відбувся», — пояснила Ліля Яппарова.
Вона зазначила: вище військове керівництво Росії дії приватних військових компаній координує насамперед на великих територіях — таких, як Сирія.
«Вони існують з відома та підтримки російського уряду, можна сказати, верхівки російського уряду. І, без сумнівів, за підтримки армії. Оскільки, якщо уявити собі, приміром, сирійський театр військових дій — це велика карта, на якій розставлена велика кількість фігур. Якщо рухатися без підтримки, без розвідки, без зв’язку з російської армією — ПВК може влетіти у що завгодно, а це призведе до величезних людських втрат. Тому, як мені пояснювали мої співрозмовники — координація є, без неї війна взагалі не ведеться».
Точна кількість приватних військових компаній, що діють зараз у Центральноафриканській республіці, невідоме. Одна з них — ПВК «Туран» — спочатку взагалі була містифікацією, яку тепер уряд Росії, швидше за все, вирішив утілити в життя.
«Один співрозмовник сказав мені, що в ЦАР зараз діє до 7 ПВК, інший співрозмовник зміг перерахувати 4 назви, у тому числі ПВК із назвами «Вежливые люди» і ПВК із назвою «Туран». Про «Туран» варто сказати окремо — ще якийсь час тому я сама вважала, і рік назад це справді було так: ПВК «Туран» була витонченою містифікацією. Досить обширною, створеною співробітником одіозного ЗМІ, що займається українською та сирійською військовими кампаніями — Олегом Блохіним. Він — воєнний кореспондент, у нього був доступ до фотографій з Сирії. Він створив спеціальні шеврони для ПВК «Туран», зробив постановочні фото та відео, і запустив усе це в ЗМІ та соцмережі. Таким чином близько 2 років тому з’явилися чутки про те, що існує ПВК «Туран». Пісял цього був ряд публікацій, і колегам із Conflict Intelligence Team — це російська розвідувальна група — вдалося довести, що це справді містифікація. Тепер, як розповів один офіцер Міноборони, ця містифікація може бути дуже вигідною для російських інтересів. Адже якщо комусь сказати, що ПВК «Туран» робить щось у ЦАР, вам відкажуть — що за маячня, ПВК «Туран» не існує; ще рік тмоу я сама думала, що це фейк. Але тепер, очевидно, її вирішили втілити в життя, забезпечили зброєю — і вийшла, як розповідають, цілком солідна ПВК», — розповіла Ліля Яппарова.
У ПВК найманців набирають по-різному — в Сирії це місцеві люди, в ЦАР, каже журналістка — воюють самі росіяни. Також в Африку потрапляли найманці з самопроголошених ДНР і ЛНР.
«Про наймання до приватних військових структур місцевих жителів ішлося, за даними джерел, лише у Сирії. У ЦАР у приватних арміях служить тільки вітчизняний контингент. Окрім цього, люди, що називають себе громадянами «ЛНР» і «ДНР», за моїми даними, також іноді опиняються в ЦАР», — зазначила журналістка.
Одна з приватних військових компаній в ЦАР, швидше за все, і була причетна до вбивства Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва.
«За даними моїх джерел — я говорила з фіцером Міноборони, з представниками інших силових структур — відповідальними за загибель журналістів можуть бути співробітники ПВК «Патріот», яка теж діє на території ЦАР», — зазначила Лія Яппарова.
Поки що залишається невідомим, скільки і що про приватні російські військові компанії встиг дізнатися Орхан Джемаль. У ЦАР журналіст збирався зафіксувати на відео момент передачі зброї одній із ПВК. Ліля Яппарова каже — за даними одного з її співрозмовників, на момент загибелі журналіста відзнятого матеріалу при ньому не було. Невідомо також, чи збереглися попередні результати розслідування Джемаля.
