Політичні партії, які знаходяться у Верховній Раді, з 2016-го року отримують на своє існування гроші з державного бюджету. На державне фінансування у 2020-му році у розмірі 600 мільйонів гривень, за попередніми даними соціологічних досліджень, претендує дев’ять політичних партій, адже відтепер фінансуватимуться не тільки парламентські партії, а й ті, які набрали більше 2% голосів виборців.
Як відбувається звіт партій, на що вони витрачають свої гроші, і на що, за оцінкою експертів, витрачати б не мали, ми запитали в аналітика з партійних фінансів руху «ЧЕСНО» Ігоря Фещенка.
У 2016-му році стартувала реформа політичного фінансування. Партії з цього моменту були зобов’язані щоквартально подавати свої звіти про надходження та витрати, і паралельно парламентські партії отримували державне фінансування на свою базову діяльність.
Мета державного фінансування полягає в тому, щоб зробити партії незалежнішими від олігархів.
Після цієї виборчої кампанії на державне фінансування претендуватимуть не лише парламентські партії, а й ті партії, які наберуть від 2% голосів. Розмір державного фінансування буде залежати від конкретного відсотка виборців, які за ці партії проголосують.
За нашими підрахунками, приблизно 11-13 мільйонів гривень буде отримувати позапарламентська партія, яка набере 2% голосів впродовж наступних п’яти років.
Є резонансний випадок — партія «Народний фронт», яка виграла попередні вибори. Вона отримала найбільше державного фінансування – близько 300 мільйонів гривень за 3 роки. За ці гроші можна було багато що зробити, до прикладу, розвинути місцеві осередки партії, розробити нову програму. Натомість близько третини цих коштів пустили просто на рекламу, а частину – на оренду офісів та зарплату працівників. Наразі ця партія настільки втратила рейтинг, що вона навіть не ризикнула йти на вибори.
Звітують всі партії, які зареєстровані в Україні. Просто для партій, які отримують державне фінансування, є окремі таблиці в цьому фінансовому звіті, і в них вони мають показувати, скільки вони отримали і на що витратили ці гроші. Там вказується все, аж до найменших платежів, навіть до банківських комісій.
Бувають дивні покупки, наприклад, «Радикальна партія» закупила 1000 вил за державний кошт. Невідомо, що вони робили цими вилами – чи вони їх людям роздавали, чи придбали у власне використання. Коли от так партії зловживають державним фінансуванням, в населення втрачається підтримка самої ідеї державного фінансування партій, яка й так невисока.
Детально про фінансові звіти партій та про моделювання розподілу державних 600 мільйонів гривень на статутну діяльність партій у 2020-му році можна прочитати на сайті Аналітичного руху «Чесно».
А повну розмову з Ігорем Фещенком слухайте у доданому звуковому файлі.