Фото: Громадське радіо
Як співпрацюють Україна та Канада у торгівлі, медичній та військовій сферах? Як відбуваються реформи в цих країнах? Що їх об’єднує та розділяє? Про це в ефірі Громадського радіо говоримо з Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні Романом Ващуком.
— Які важливі кроки в напрямку поглиблення економічних стосунків уже відбулися?
— Найбільша страхова компанія України AXA Україна була перекуплена канадською компанією Fairfax Financial, що має на неї великі плани. Ця фірма й так була найбільш надійна в Україні, швидко зростала. Моя колега з Оттави якраз була на вихідних у Львові, там зустрічалася з представниками IT-кластеру. Вони якраз є ініціаторами побудови IT-парку у Львові, цей проект очолила найбільша канадська фірма з нерухомості Brookfield. За останні кілька років відбулася велика зміна. У 90-і роки вперше приїжджали якісь люди з Канади, щоб пробувати робити бізнес, це були малі бізнесмени, часто українського походження, які з сентименту чи родинних міркувань хотіли щось розпочати і часто «прогорали» у лихій бізнес-атмосфері. Тепер ми маємо провідні канадські компанії.
— У якому стані торгівля? Що з коксівним вугіллям?
— Коксівне вугілля пливе. Я якраз був минулого понеділка у Ванкувері, ми там розмовляли з додатковими постачальниками. Як не дивно, Британська Колумбія найбільш географічно віддалена провінція від України, але найбільше докладає до торговельного обороту з нашого боку. Україна входить до топ-5 ринків Канади за кількістю поставок риби. Ми зустрічалися з фірмами, які займаються розробкою електронних кадастрів щодо підземних корисних копалин, геолокацією літаків, тож різні люди зацікавлені у співробітництві з Україною, з українськими фірмами.
— Які проблеми в цьому питанні ви можете відзначити?
— Є трохи абсурдна проблема. Я її повністю не усвідомлював, поки не поговорив із представниками бізнесу в Канаді. Коли хтось у банку на комп’ютері напише «Крим, Україна, санкції», а хтось хоче передавати гроші в Україну, вискакує слово «санкції», кажуть, що країна під санкціями. Потрібно довго і нудно пояснювати, що і як.
— Збільшення торговельних потужностей — це політика чи чистий бізнес?
— Звісно, ми хотіли створити жест підтримки для України, практичний жест. Висловлювати глибоку стурбованість можна часто, але після якогось часу це не має практичного ефекту. А тут можливість, щоб Україна сама на свій прожиток заробляла на нашому ринку. Це справа добра. Український експорт зростає.
— Що зараз зі співпрацею у сфері охорони здоров’я і військовій сфері?
— Якщо йдеться про охорону здоров’я, то ми активно працюємо з оновленим керівництвом Міністерством охорони здоров’я — з пані Уляною Супрун та її командою. Я із задоволенням констатую, коли їжджу регіонами, що вакцини є в холодильниках у всяких поліклініках і шпиталях. Ми допомогли розробити перші основи системи eHealth.
Щодо військового співробітництва, то воно триває. Приблизно 200 канадських військовослужбовців надалі перебувають у країні, їхня географія розширилася, тепер не тільки Яворівський полігон. Відбувається зміна змісту навчання. Ми допомогли створити нову снайперську школу, розробили програму і провели перші навчання, навчили українських інструкторів, як цим займатися по-нашому.
— Які довготривалі програми Канади є в Україні? Про це питає наш слухач.
— Кооперативи сімейних молочних ферм. Цей проект триває сім-вісім років. Ми закладали, наприклад, наріжний камінь для побудови спільного кооперативного молокозаводу. Також є великий проект із підтримки плодоовочевих виробників у чотирьох південних областях України. Відбувається експорт часнику з Одеської області до Канади.
— Чи берете ви участь у нарадах в Україні? Чи розповідаєте, як реформи відбуваються в Канаді, чого треба вчитися Україні?
— Я радо беру участь у таких дискусіях, але я не тільки повчаю, а також вчуся від українців. Майте на увазі, що зміни в Україні при всіх наріканнях людей у порівнянні з досить стабільними країнами відбуваються швидко. Минулого тижня я відвідував наше міністерство. Перебудовуємо вхідні двері міністерства, вони будуть закриті рік. Це той період, за який, українці вважають, треба змінити всю державну структуру, а у нас за цей час міняють двері і додають якісь безпекові елементи. Патрульна поліція. Від перших розмов та ідей у січні до перших поліцейських на вулиці минуло шість із половиною місяців. У Канаді за шість із половиною місяців розробляли б презентації, як за це братися. Зміни в Україні здаються повільними, бо їх потрібно багато, часом одна зміна ускладнює щось в іншій сфері. Ще є другий елемент — бажання все прописати до останньої титли та коми. Разом зі змінами треба давати людям, яких ви уповноважили, можливість діяти, а не зв’язувати їм руки.
— Канада як певною мірою наш представник на міжнародній арені постійно акцентує на Україні. Це так само заслуга української діаспори, людей, пов’язаних з Україною, які працюють у найвищих органах Канади?
— Серед інших причин так. Але ми розуміємо, що Україна — це дуже важлива частина євроатлантичного простору, до якого ми належимо, за який ми співвідповідаємо через ОБСЄ і НАТО. Те, що відбувається, є передвісником того, що може з нами статися: пропагандистський наступ на Україну, перекручування, кібератаки тощо. Україна стала лабораторією для сучасних форм гібридної війни. Хто хоче сам оборонятися, мусить із Україною дружити і вчитися в неї. Я за чотири роки вже набрався алергії до української звички самоприбіднювання. Це не сприяє цілеспрямованому думанню.
Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.