Регіональні медіа із пересторогою ставляться до розслідувань через незахищеність від «еліт» — Мясникова

Про те, чим займається Незалежна асоціація телерадіомовників говорили з виконавчою директоркою Катериною Мясниковою у рубриці Своїми руками в ефірі Громадської хвилі.

Чим займається Незалежна асоціація телерадіомовників?

— Асоціація є одним з найбільших медіаоб’єднань у нас, туди входять понад 140 телерадіокомпаній, власне ми громадська організація, тому входять не самі компанії, а їхні директори чи працівники колективів, і наше завдання — представляти незалежні медіа на національному рівні, захищати їхні права у Верховній Раді, Національній раді з питань телебачення і радіомовлення та допомагати їм розвиватися. У нас є багато сервісів для них. Наприклад, юристи, які допомагають їм уникати тиску у різноманітних національних та місцевих органів влади. Ми проводимо для них тренінги, навчаємо, як робити кращий та якісніший контент, — тобто все, що може зробити їх краще.

Із якими проблемами нині стикаються, наприклад, регіональні мовники, тому що столичні — великі, це холдинги переважно, є дрібніші, але яка є проблема саме серед регіональних?

— Найбільша проблема, з якою пов’язано багато інших, це відсутність сталого рекламного ринку, який би надавав ресурси для забезпечення діяльності цих компаній. Банально немає грошей і чесних грошей від реклами, і тому ми бачимо такі явища, як медіакорупція, коли медіа продають, надають свій ефір за гроші політикам, бізнесменам тощо. Є проблема з персоналом, тому що люди йдуть, їдуть з області, у Київ, або за кордон. Ми бачимо цю тенденцію, вона на жаль посилюється. Через те, контент, який би вони хотіли робити кращим, не є таким хорошим, тому що немає грошей на продакшн.

Також варто зазначити, що окрім економічної ситуації, так розвивалося у нашому медіапросторі, що у нас дуже багато медіа насправді, у нас дуже висока конкуренція.

Якщо ми порівнюємо з Польщею, то регіональних медіа там до 70, а у нас — близько 300

У нас навіть у невеличких містах районного значення можуть бути дві радіостанції, одна телекомпанія — це дуже високовартісно. З точки зору ресірсів і людей, кадри теж ресурс, що не є нескінченним. І коли намагаються конкурувати за людей, це не завжди є на користь якості контенту.

Мій знайомий журналіст написав, що зараз склалася ситуація, коли розслідувальна журналістика більш менш якось існує у столиці, а коли ми говоримо про регіони — її просто немає.

— Цьому знову ж таки є дві причини. По-перше, відсутність кадрів, тому що, наприклад, розслідувати певні зловживання і злочини у сфері державних фінансів можливо для того, хто має відповідну кваліфікацію аналізувати цю тему, але ця проблема вирішувана. Ми бачимо зараз, що і наша організація, і багато наших колег проводять тренінги, навчання з розслідувальної журналістики, але проблема є у тому, що насправді цей бій з корупцією у локальних медіа є набагато страшнішим, тому що «еліти», які перебувають у місті, вони набагато ближчі до компаній, і рівень їх незахищеності набагато вищий, тому що пов’язаність між «елітами» та, умовно, розслідування щодо одного чиновника може автоматично означати надмірну увагу до компанії з боку фіскальних органів, інших контролюючих органів тощо, і ми бачимо ситуацію, коли наші члени досить відкрито ставляться до розміщення програм, виготовлених у Києві, наприклад «Слідство.Інфо», і з великою пересторогою — до того, щоб робити ці програми самим.

Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі або дивіться у відеотрансляції зі студії Громадського радіо