«Фріланс для мамочок»: юристка пояснила, як протидіяти гендерним стереотипам на роботі

У студії адвокатка, голова асоціації юристок України «ЮрФем» Христина Кіт, а також слухаємо коментар героїні програми Оксани Чередник, яка скаржиться на дискримінацію українських фрілансерок. 

Оксана Чередник: Я працюю фрілансером, віддалено, на комп’ютері. Є в нас біржа українська фрілансу, тут збираються програмісти, контентщики, люди різних спеціальностей. На всіх топових біржах, навіть на тих спеціальностях, де працюють переважно жінки, верхню позицію займають чоловіки, або більшість чоловіків. Якщо в текстових спеціальностях в нас більше жінок, то серед тих, хто заробляє найбільш —  в основному, чоловіки. В нас така особливість. Ми самі називаємо ціну за свою роботу. Жінки, як правило, називають меншу ціну, нижчу.

А раніше я працювала на російській біржі, часто бували такі проєкти: робота не дуже складна, але можна і не відкривати, бо там вимагають додаткові вимоги до характеру. Відповідальність, стресостійкість — це, як правило, означає, що ціна буде невідповідна. На такі от проєкти, як правило, дівчата і відповідають. Більше працюють жінки, ті, хто народив дитину і сидить в декреті, жінки змушені підробляти, особливо в кого двоє дітей. Є такі проєкти (на українських біржах я бачила): «для мамочок». Там ціна буде низька.

Використовують такі якості жінок — особливо, моє покоління (я старша, росла в радянські часи), нас виховували, що дівчинка повинна бути скромною, щоб ми самі себе не хвалили, були тихими, дуже відповідальними. Тому ми, жінки, в цілому, програємо. Хоча в кожній спеціальності (навіть програмуванні) є жінки. Але їх менше.

Христина Кіт: На жаль, насправді так. В нас в Україні, за даними державної служби статистики, жінки все ще отримують меншу зарплату, у порівнянні з чоловіками. Це в середньому на 23% по Україні, і зумовлено це, власне, тими факторами, про які зазначала героїня в своїй історії. Жіночу працю менше оцінюють, присутні гендерні стереотипи. Також професії, які вважаються більш жіночими, оплачувалися менше.

Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, де зазначається, що вона зобов’язується викорінити ці стереотипи щодо жінок на ринку праці. Також в нас є загальна Декларація прав людини і Конвенція міжнародної організації праці, яка говорить про те, що забороняється різниця в оплаті праці залежно від статі. Але, на жаль, не зважаючи на наявність цих норм, все ж таки жінки продовжують менше отримувати.

Є в нас стереотипи щодо годувальника-годувальниці сім’ї, на жаль. Я народилася в західній Україні. У Львові сприйняття виключно чоловіка як годувальника сім’ї — це аксіома. Якщо ти жінка і заробляєш більше, твій чоловік має страждати. Якщо твій чоловік бере відпустку по догляду за дитиною, а ти працюєш, значить в тебе не склалася твоя жіноча доля, це неправильно. На жаль, в моїй родині є таке стереотипне ставлення. Це все залежить від місцевості.

Якщо брати історію з Ганною Новосад, ми можемо говорити про те, що, якби мова йшла про чоловіка, то тут би були інші контексти, тут би люди більше звертали увагу на те, що «ось я не маю такої зарплати, а він має». А не те, що «от я можу виховувати дитину на ці гроші, а ти не можеш, що ж ти тоді за мама, які в тебе потреби», тут більше були претензії до неї як матері, яка хотіла забезпечувати свою дитину, ніж як до посадовиці, яка хоче мати такий оклад, я на мою думку.

В нас була історія, коли одна юристка дізналася від свого колеги, який звільнився з посади, що він отримував більшу зарплату, ніж вона, хоча нічого не змінилося ні в обов’язках, ні в графіку. Вона звернулася до керівника, що хотіла би більшу зарплату, знає, що колега отримував більшу зарплату. На що їй сказали: тут працював хлопець, йому утримувати сім’ю, а ти жінка, в тебе є чоловік, є кому забезпечувати.

Ми аналізували цей кейс, як можна це довести, аби звернутися до суду? Звичайно, кожне підприємство подає в податкову звіти щодо працівників, хто скільки заробляє. Цю інформацію можна простежити тільки вже тоді, коли ми звертаємось за захистом до суду, і суд може витребувати цю інформацію. Якщо нам роботодавець відмовляє, то звертаємось до суду.

Інколи люди говорять: «Ну вона ж погодилася на ту зарплату, на яку йшла». Не зважаючи на те, що трудові відносини в приватному секторі, в законі записано, що заборонено зменшувати оплату праці людині за ознакою її статі. Людина на те погодилася, тому що їй інше не пропонували, вона не знала, що їй знизили зарплату лише через те, що вона жіночої статі.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі за посиланням. 

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».