Розпивання вина разом — це не згода на секс. Як новий закон захищає від сексуального насильства

Зараз Анні 39 років. Епізод, про який погодилась розповісти жінка, трапився у її 18. Це був 1999-й, вона поверталась додому на таксі, водій повіз її не за маршрутом – виїхав з міста в поле і зґвалтував.

Анна: Коли вже все відбулося, я була дуже налякана, я не могла ворушитися, і цей чоловік віз мене десь по Одесі. Нас зупинив ДПС-ник – дорожний патруль. Він запитав мене, чи зі мною все гаразд. Я сказала, що ні, тоді він водія відпустив, а мене забрав до відділу міліції.

Допомогла подруга. Дівчата спочатку їхали разом і домовились, що подзвонять одна одній, як доберуться додому. Анна не подзвонила, і подруга звернулась до міліції: сказала їм номери машини, в яку сіла Анна. Саме тому працівник патрулю і зупинив машину. Однак далі жінці не допомогли: не заспокоїли, не призначили експертизу, ба більше – переконали забрати заяву.

Анна: Вони викликали прокурора, я розповіла йому ще раз, а потім ще раз, а він…ніби я була підозрювана, ніби я злочинець – ось так я себе почувала. Він мені не вірив, залякував мене, що я нічого не доб’юся, що я все вигадала – це було дуже неприємно. Він сказав: “Ви не зможете це довести, буде суд і ви не зможете його покарати, це складно довести, немає синців”.

Вони питали, чи я цнотлива, чи ні, сказали, що якщо це не перший хлопець, то нічого довести не вдасться, і якщо немає синців. Вони змусили мене забрати заяву. Я була налякана і дуже хотіла додому, мені було соромно, мені було страшно.

Я бачила навіть в них такий альбом з фотографіями різних підозрюваних. І я там знайшла цього чоловіка, який мене зґвалтував. Це було не перший раз, як хтось звертався, були ще постраждалі дівчата, і одна навіть дійшла до суду, вони так розповіли, але його відпустили, бо було недостатньо доказів.

Суддя, членкиня ЮрФем Віра Левко каже, специфіка цієї категорії злочинів така: розслідування починаються тільки за заявою потерпілої. Переконувати потерпілу забрати заяву – незаконно.

Віра Левко: Звісно, вони є незаконними, але, на жаль, в практиці нашої правоохоронної діяльності вони є не поодинокими, навіть, не зважаючи на те, що спочатку січня в нас діє інше законодавство, чомусь, на жаль, переконати потерпілу забрати заяву про злочин – це набагато простіше, ніж розслідувати ці злочини, це я чула вже неодноразово. Це стосується і слідчих, які переконують, різні особи, які на перших стадіях спілкуються з цією потерпілою.

• Ми живемо в культурі зґвалтування, тобто одразу фокус на потерпілу: “а чому ти сіла до нього в машину, у що ти була одягнена, ну ти ж розуміла, що щось може трапитися?”.

Це, напевно, ще раз підкреслює, що ми живемо з вами в такій культурі зґвалтування, яка існує в нашому суспільстві і в наших стереотипах, тобто одразу фокус на потерпілу: “а чому ти сіла до нього в машину, у що ти була одягнена, ну ти ж розуміла, що щось може трапитися?”.

Також можуть наголошувати на тому, що тобі потрібно буде давати неодноразово показання, чи ти готова це все розказувати, пояснювати – ще раз і ще раз, і слідчому, і прокурору, і потім в суді, і це будуть адвокати, які будуть розпитувати про це. 

Про ці речі взагалі важко говорити, оскільки це соромно, це боляче і дуже травмуюче. А коли потерпілу націлюють на те, що її ще неодноразово будуть допитувати, тим більше, якщо відпускають такі неоднозначні сексистські коментарі, фрази, що більше поглиблюють страждання і травму, тоді у багатьох випадках потерпілій легше відмовитись від цього.

Коли Анна розповідала родичам чи близьким про те, що її зґвалтував таксист – стикалася з непорозумінням і засудженням.

Анна: Я зіткнулася з віктімблеймінгом першого разу. Ті, кому я це розповідала – мене звинувачували. Нащо ти туди пішла, нащо ти вночі ходила. Родичі, знайомі… Тому я перестала це розповідати. Але ж мені було погано, мені було довго погано.

Суддя Віра Левко зазначає, у міліції мали забезпечити експертизу для потерпілої, а також затримати на місці або знову розшукати підозрюваного таксиста і провести експертизу, дослідити можливе місце скоєння злочину – машину.

Віра Левко: Орієнтування на машину у них було, відповідно, якщо вони їх зупинили, то знали номери, вони бачили особу, яка перебувала за кермом, тоді повинні вживатися вже першочергові дії: знову розшукуватися ця машина, затримуватися особа. Незалежно на ці всі дії, потерпіла направляється на експертизу. Потім вона може відмовитись від заяви, але факти мають бути зафіксовані.

Віра Левко додає: за те, що в міліції не дотримались необхідних процедур і переконали забрати заяву, можна було скаржитись в ту ж міліцію, тепер – поліцію.

Віра Левко:  Писати скарги на дії цього слідчого і скаржитись на прокурора, який, відповідно, веде нагляд і може давати вказівки слідчому щодо розслідування. Звичайно, це необхідно робити, але знову ж таки, дуже мало хто з потерпілих загалом заявляють про зґвалтування, недавно була статистика – це 6% тільки реальних потерпілих, тобто це злочини, про які не говорять, дуже рідко, ще менше їх доходить до суду у вигляді кримінальних проваджень.

Два роки тому Анну знову зґвалтували. Цього разу це був хлопець, який їй подобався. Спочатку жінка не була проти того, щоб зайнятись з ним сексом.

Анна: Це було друге побачення з хлопцем. Він мені сподобався, я вирішила ще раз з ним побачитись і ми зайшли до мене, почали цілуватися. Він мені подобався, тобто я була не проти сексу з ним, але ж в останній момент він сказав, що не хоче використовувати презерватив.

І я була тоді проти, я сказала йому, що ні, так не буде, і мені вже не хотілося нічого. Але він не просто настоював, він мене фізично зґвалтував і все. Він був сильніший, я намагалася його скинути, але в мене нічого не…ой, важко це згадувати. Мені не вдалося. Цього разу я не звернулася до поліції, маючи такий негативний досвід. Я звернулася до подруг. Я не могла декілька днів бути вдома, мені було неприємно. Я не могла навіть їсти вдома, мені було якось лячно, моторошно, неприємно. Я йшла на вулицю, сідала на лавку та там їла.

Після цього хлопець зник з життя Анни. Через два місяці передзвонив і просив вибачення – за те, що не дзвонив так довго.

Анна: Це було настільки дивно. Я була дуже-дуже зла. Я орала на нього, що вибачатися треба не за це, а те, що він зробив. Він мене вислухав і вибачився. Це було дуже-дуже дивно. Потім він зник і більше ніколи мені не телефонував і не з’являвся в моєму житті.

Суддя Віра Левко зазначає: два роки тому діяла стара редакція закону, довести зґвалтування можна було, якби були синці чи інші зовнішні, внутрішні пошкодження. Вони мали б вказувати, бо була боротьба, був спротив. Однак з січня цього року діє інше законодавство:

Віра Левко: Зараз основне – відсутність добровільної згоди на проникнення в будь-який з трьох природніх отворів людини. Навіть спільне вживання алкогольних напоїв, романтичний вечір, розпивання вина в квартирі майбутнього ґвалтівника – не свідчить про те, що жінка вже дала згоду, оскільки ми розуміємо, що секс – це більше про психологію ніж фізіологію, от в будь-який момент жінка може передумати через різні, можливо, больові навіть відчуття, психологічні особливості, будь-що може вплинути на те, що вона передумає вступати в статеві стосунки, тому ця згода має бути обов’язковою.

Якщо жінка погоджується на захищений секс з презервативом, то те, якщо він в процесі знімає цей презерватив чи відмовляється його використовувати – це вже свідчить, що вона не давала згоду. Чи він хоче спробувати інші види сексу: будь-які пози, використання будь-яких додаткових речей – це все має бути погоджено. 

Анна вже шостий рік проходить психологічну терапію. Вона не одразу звернулася до психолога після першого випадку сексуального насильства:

Анна: Я звернулася до психолога вже, мабуть, через 10 років після цього випадку, не з цієї причини, в мене були різні проблеми, але цей випадок, знаєте…

Воно картинами напливало, в мене був посттравматичний стресовий розлад, і в мене були панічні атаки і я це все бачила кожного дня, мені хотілося це забути, але це було неможливо. Я ходжу до психолога і з першої історії, ну ви чули, я її розповідала легко. Друга історія ще мені болить, мені важко її розповідати ще. Не пропрацьовано.  

Суддя Віра Левко зазначає: у сучасній редакції законодавства щодо зґвалтування усунуто попередні прогалини. Раніше вважалось, що зґвалтування – це статевий акт із застосуванням фізичного насильства, з погрозою його застосування, або з використанням безпорадного стану потерпілої. Тільки ці три умови. Таке трактування законодавцем зґвалтування ускладнювало розслідування злочинів:

Віра Левко: Не всі потерпілі починають активно пручатися, чи активно показувати свій спротив, відбиватися, чи якісь активні дії застосовувати. Дуже часто ми говоримо про таку реакцію як заціпеніння. Напевно так влаштована людина, що коли є небезпека для життя та здоров’я, вона для того, щоб зменшити можливі свої ушкодження, може заціпеніти, не чинити активного опору, в цьому і полягає проблема. Зараз ця прогалина усунута, бо раніше – не було тілесних ушкоджень, не було видимих слідів, дійсно, зґвалтування тоді не можна було (довести – прим. ред.), фактично не було ніяких способів його довести.

На початку цього року засоби масової інформації та соціальні мережі сколихнула новина про те, що тепер на секс потрібно питати згоду. Тоді дехто казав, що нічого не змінилося, мовляв, дозволу на секс завжди треба питати. Однак була частина людей, яка висміювала такі зміни. На їхню думку, нове законодавство вбиває будь-яку романтику. Віра Левко не згідна з таким трактуванням.

Віра Левко: Деколи це переводять в таку площину: так а що я тепер кожного разу маю перепитувати, чи ти згодна? Ну звичайно, ми всі дорослі люди, і ми розуміємо, якими словами ми можемо запитати згоду: чи тобі приємно, чи ти цього бажаєш, чи ти хочеш, щоб я продовжував? Є багато слів і дій, які не вибиваються із загальної романтичної картини, але свідчать, що особа на це погоджується.

Ви слухали програму «Я захищаю її». Над випуском працювали Катерина Мацюпа, Вікторія Єрмолаєва та я – Тетяна Трощинська. Сьогодні Анна поділилась своїм досвідом пережитого сексуального насильства, а суддя та членкиня “ЮрФем” Віра Левко розповіла, як нові зміни у законодавстві можуть впливати на розслідування зґвалтування.

Вмикайте Громадське радіо цього четверга в 11:05. Ви почуєте розмову Лариси Денисенко та адвокатки Тетяни Жидачек. Вони розмовляли про те, які маніпуляції дітьми бувають під час розлучення пари, і на що варто звертати увагу, щоб максимально уникнути таких ситуацій. 

Аудіоверсію слухайте за посиланням.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».