«Русифікація» Грузії

«Уже весь світ облетіли фотографії із російсько-грузинського кордону «Верхній Ларс», де тисячі дезертирів з країни-агресора намагаються втекти від мобілізації та відповідальності за те, що зараз відбувається в Україні.

Ні для кого не секрет, що ще на початку війни росіяни потихеньку «заселяли» Грузію, бо стали відчувати на собі вплив санкцій. Російські айтішники, бізнесмени скупили півкраїни та продовжують це робити й зараз.

У них вистачає совісті їхати до країни, у якої Росія забрала 20% території та тисячі життів, і кричати там же у громадському транспорті «слава расєї» й вимагати хорошого ставлення у кафе.

---

Читайте також: Російська сторона не дає можливості перетнути російсько-грузинський кордон жителям Чечні і Дагестану — політолог із Грузії

---

Із копченими очима вони продовжують обговорювати так звану «спецоперацію» в Україні так голосно, ніби їм жодного разу не давали за це по морді тут, у Грузії. Їх «чьоканьє і ґеканьє» чути на кожному кроці. Інколи ти йдеш і не розумієш, де ж ти знаходишся — на центральному проспекті в Тбілісі чи на Красній площі у Мацквє.

І грузинів це також дратує. Понад 80% місцевих ненавидять росіян точно так, як і ми. Вони можуть ігнорувати їхні запитання, говорити їм, аби вони їхали додому, бо їм тут не раді, не впускати до закладів через російське громадянство. Спочатку війни навіть квартири рашистам не здавали, але час ішов і грузини таки вирішили на них заробити. Вони підняли ціни на житло вдвічі, а може й в тричі, що для середньостатистичного працівника айтісфери у Росії не проблема.

На жаль, від такого рішення страждають українці, які знайшли тимчасовий прихисток у Грузії. Більшість із нас приїхала сюди з мінімальними фінансовими запасами й не може дозволити собі житло за $500-600 на місяць. При цьому ще й постійно бачити обличчя тих «хароших рускіх», які ще два дні тому знімали зі своїх машин наклейки з «Z» аби заїхати до Грузії.

---

Читайте також: На пункті перетину кордону РФ з Грузією відкриють мобілізаційний пункт військкомату

---

Шкода, що цього не розуміє грузинська влада. Зараз вони пускають сюди тих, хто через якийсь час кричатиме Путіну, аби той став захищати «права рускоговорящих» у Грузії. Вони бояться нової війни, але не бачать, що вона зараз ще ближче, ніж тоді. І справа не в Україні, а в їхній слабкості. Не народу, а саме тих, хто вирішує їхню долю».

Марина Мухіна з Тбілісі