Селфхарм: один біль замість іншого

Служба турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист» працює вже більше року, і за цей час тисячі людей звернулися за підтримкою до психологів та психотерапевтів благодійного фонду.

«Війна значно підвищила емоційне напруження, долати стрес стало суттєво складніше. Почастішали випадки звернення по психологічну допомогу серед підлітків. Одним з розповсюджених запитів від них є селфхарм», — розповідає психотерапевтка БФ «Право на захист» Ірина Скорих.

Що це таке? Самоушкодження чи селфхарм (від англ. self harm) — це поведінка, коли людина наносить собі фізичні травми, щоб зменшити психічний біль та стрес.

Селфхарм не є психічним захворюванням, але може бути пов’язаний з психічним розладом, таким як депресія, тривожність, посттравматичний стресовий розлад тощо, а також може виникати внаслідок травматичних життєвих подій або стресу.

Самоушкодження частіше зустрічається у молоді та підлітків, що живуть із депресією та тривогою, і вже не справляються. Однак може бути і у дорослих, які роблять це в більш прихованих формах.

Способи самоушкодження можуть бути різними: порізи (зустрічається найчастіше), проколювання, дряпання тіла, обпалення шкіри, ошпарювання гарячою водою, перетискання та удари по частинах тіла, виривання волосся, обгризання нігтів. Ці способи відносять до прямих, бо вони явно травмують тіло.

До непрямих способів відносять: порушення харчової поведінки; пропуски прийомів їжі; вживання алкоголю і наркотичних речовин; передозування; татуювання, пірсинг, проколи; перешкоджання загоєнню ран; екстремальні, травмонебезпечні види спорту і захоплення; всі ті дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров’ю і відчуття болю.

Чому люди собі шкодять? Начебто це ж неприродньо ранити себе та завдавати болю. Але люди вибирають цей шлях як менше зло і самошкодять, щоб:

• фізичний біль відволік від болю емоційного;
• покарати себе за те, що на їх думку вони зробили неправильно;
• зняти напругу від невтішних думок та складних почуттів;
• повідомити іншим, що вони насправді відчувають;
• придушити гнів, який не можна виражати;
• мати контроль над своїм тілом і навколишнім середовищем;
• відчути себе живим та справжнім.

Поранивши себе фізично та отримавши тимчасово емоційне полегшення, люди потрапляють у замкнене коло самопошкодження. Спочатку вони відчувають душевні страждання, які призводять до емоційного перевантаження. Наростає паніка і треба хоч щось зробити, щоб зняти напругу, тому вони вдаються до самоушкодження, за яким настає тимчасове полегшення, а за ним невідворотньо йде сором та горювання. І все починається знову.

Так самоушкодження стає звичайним способом боротьби з життєвими труднощами, але основна причина емоційного болю нікуди не зникає, і все повторюється.

Є багато помилкових стереотипів, упереджень та міфів стосовно селфхарму, які спростовуються науковими дослідженнями. Ось деякі з них:

• Міф: Самоушкодження — це пошук уваги.
  Факт: Багато людей, які вдаються до селфхарму, не шукають уваги і не намагаються викликати співчуття у інших людей. Це може бути способом контролювати свої емоції та відчуття або способом зняти психічний біль.
• Міф: Люди, які самоушкоджуються, — це просто слабкі люди.
  Факт: Самоушкодження не пов’язане зі слабкістю або нездатністю протистояти життєвим викликам. Це може бути реакцією на серйозний стрес, травму або низку інших факторів.
• Міф: Самопошкодження стосується тільки молодих людей.
  Факт: Хоча самопошкодження найбільш поширене серед молоді, воно може відбуватися у будь-якому віці та серед різних соціальних груп.
• Міф: Самошкодять тільки дівчата.
  Факт: Хлопці і дівчата можуть мати різни причини та обирати різні способи для самопошкодження, але це не зменшує серйозність та ризикованість такої поведінки.
• Міф: Люди, які самошкодять, отримують від цього насолоду.
  Факт: Немає ніяких доказів того, що люди, які самошкодять, відчувають біль інакше, ніж будь-хто інший. Через важкі переживання люди втрачають чутливість і хочуть відчувати що-небудь, що б нагадало їм, що вони живі, навіть якщо це боляче.
• Міф: Якщо людина самоушкоджується, це означає, що вона збирається скоїти самогубство.
  Факт: Для багатьох людей самопошкодження — це спосіб справитися зі складними почуттями та обставинами, це альтернатива суїциду. Але частина людей, що самоушкоджують, можуть вчиняти самогубство, тому до цього варто ставитися дуже серйозно.

Більшість батьків тих підлітків, які самошкодять, не знають, як на це реагувати. Ось рекомендації, які можуть допомогти не розгубитися самим і підтримати свою дитину:

• Дайте підлітку знати, що ви поруч, турбуєтеся про неї/нього і готові допомогти.
• Будьте люблячими та емпатійними, не критикуйте свою дитину за її поведінку, не говоріть, що вона «неправильно» робить або «погано» себе поводить.
• Знайдіть спокійний момент для розмови та запитайте, що спонукає його/її до самоушкодження та як він/вона почувається.
• Уважно послухайте і спробуйте зрозуміти, що турбує вашу дитину.
• Спільно знайдіть альтернативу самоушкодженню. Це може бути щось, що допоможе переключитися та відволіктися, наприклад, читання, перегляд відео, музика або спілкування з друзями.
• Поговоріть про те, які можуть бути інші способи для вираження емоцій. Навчіть знаходити альтернативні способи такі як писання, малювання, танцювання, співання, спорт та інші.
• Зверніться по професійну допомогу. Спеціалісти — психотерапевти або психіатри — можуть надати допомогу вашій дитині у зниженні самоушкодження.
• Забезпечте підлітка контактами для допомоги у кризових ситуаціях (гарячі лінії, онлайн-ресурси).
• По можливості створіть позитивне та підтримуюче середовище вдома та в школі, де підлітки можуть відчувати себе комфортно та безпечно. Стрес — основна причина самоушкодження. Подбайте про те, щоб його мінімізувати.
• Підтримуйте позитивне самооцінювання вашої дитини, допоможіть відчувати себе цінними та важливими. Заохочуйте досягати своїх цілей і мрій та нагадуйте, що кожна помилка є можливістю вчитися та розвиватися.
• Навчіть підлітка ефективним способам саморегуляції та зняття напруги, таким як творчість, медитація, йога, дихальні вправи, спорт тощо.
• Подбайте про свій власний добробут та здоров’я, щоб бути готовими допомогти своїй дитині у будь-який момент. Зверніться до психологів за підтримкою та порадами.

Профілактикою селфхарму є наповнене життя: з улюбленими заняттями, людьми, які підтримують, надійними друзями, здоровим способом життя, вміннями саморегуляції та самодопомоги.

Психологи та психотерапевти Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист» готові підтримати вас та вашу дитину на шляху до такого життя. Щоб скористатися послугами служби, треба приєднатися до Telegram-каналу «Психолог на зв’язку». Ви також можете записатись на безоплатну консультацію до психолога БФ «Право на захист» через гугл-форму. Зустрічі конфіденційні.

Авторка матеріалу — Ірина Скорих, психотерапевтка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».