Що кияни робитимуть після закриття «Кінопанорами»?

На вулиці Шота Руставеллі увечері в неділю тягнеться черга з кількох сотень людей. Вона стала місцем спонтанних зустрічей — хтось вибігає з черги, аби привітатися зі знайомими, яких побачив здалеку, багато людей розмовляють між собою та щось обговорюють.

Ще кілька днів тому всі вони не думали, що проведуть недільний вечір саме тут. Подія на Facebook із назвою «Кінопанорама збирає друзів на прощальний сеанс» з’явилася у п’ятницю і стала несподіванкою для всіх.

Директорка одного з найстарших київських кінотеатрів Наталя Соболєва каже: сама дізналася про закриття три дні тому — коли їй повідомили про звільнення. Цього ж дня стало відомо про закриття кінотеатру «Україна», на кілька років молодшого за «Кінопанораму». Обидва вони опинилися у приватній власності.

Власник «Кінопанорами», що прийняв рішення про її закриття — група компаній ISTIL Group бізнесмена Мохаммада Захура, чоловіка співачки Камалії. Він викупив будівлю кінотеатру у 2008 році. 

У самій компанії відмовляються спілкуватися з журналістами. Посилаються на офіційну заяву, оприлюднену на сайті.

«Будівля кінотеатру 1958 року, його інфраструктура, технічні можливості і рівень комфорту не відповідають сучасним вимогам і потребують серйозного оновлення. Група ISTIL, яка протягом кількох років субсидувала кінопрокат у «Кінопанорамі», прийняла рішення про припинення роботи кінотеатру з 1 жовтня 2018 року. Надалі планується проведення тендеру з вибору підрядника для здійснення капітального ремонту будівлі з можливим її перепрофілюванням, що включає можливості кінопрокату», — сказано в заяві.

Наталя Соболєва зазначає — це вже другий перепродаж кінотеатру.

«Перший перепродаж я пережила. Коли тодішній мер Черновецький і Фонд комунального майна підписали документи, мене поставили перед фактом: що я вже не працюю в державній структурі, що я звільнена. Але мене тоді взяли знову, бо хотіли продовжити кінопрокат. Потім був другий перепродаж. Бізнесмени купують для якихось своїх цілей», — каже Соболєва.

Зал «Кінопанорами» розрахований на 400 глядачів і зараз не може вмістити всіх охочих. Люди сидять на підлозі, скраю на сцені та стоять у проходах. Пані Людмила знайшла місце у кінці залу біля вхідних дверей. Розповідає, що «Кінопанорама» асоціюється в неї з дитинством — її сусід працював тут адміністратором і ще дитиною вона часто дивилася фільми, сидячи на балконі поруч із оператором.

«Я приходила сюди, коли мама була на роботі. Зайду до нього в кабінет, він мене направить — і я сиджу там з оператором, це було для мене престижно», — сміється вона.

Невдовзі «Кінопанорама» мала відзначати 60-річчя — адміністрація кінотеатру вже готувала до цієї річниці спеціальний показ — ретроспективу фільмів Кіри Муратової на плівці. У великому залі мали встановити нові крісла та ковролін. Окрім того, на жовтень вже запланували покази робіт молодих режисерів. Серед них — Юля, показ її першого фільму довелося відмінити.

«Мені дуже захотілося, окрім того, що надсилати фільм на фестивалі, показати його ще десь у Києві на великому екрані.  Я отримала досить багато відмов. Вирішила зайти ще у «Кінопанораму» — мені сказали, є Наталя Станіславівна, поговоріть особисто з нею. Я спершу не повірила, що так буває — вона сказала, що просто підтримає мене і дасть мені можливість безкоштовно показати фільм, надасть мені зал на 400 людей у центрі Києва», — розповідає Юля.

Працівники та глядачі кінотеатру згадують проекти та заходи, що проводилися в «Кінопанорамі» поза самими показами фільмів — кіноклуби, виступи стендаперів, читки п’єс, театральні проекти. «Кінопанорама» відома у Києві передусім показами альтернативного кіно, тут проходили також фестивалі.

Одна з відвідувачок «Кінопанорами» Ніна згадує, що вперше потрапила сюди на показ короткометражок.

«Уперше я сюди потрапила на Kyiv Midnight Sexy Shorts із Київського міжнародного кінофестивалю короткого метру. Привів мене сюди хлопець, у якого я була тоді закохана. І відтоді я закохалася в кінотеатр. Він і справді дуже особливий, тут завжди було дуже просто і легко», — згадує Ніна.

Ніна зазначає — зараз багато хто говорить, що «Кінопанорама» мала недостатньо відвідувачів, тому була нерентабельною. На думку дівчини, це проблема радше не одного кінотеатру, а суспільного смаку, який треба виховувати.

«Кінопанорама» була однією з тих інституцій, яка мала змогу і ресурс виховувати цей смак: пояснювати людям, чому потрібно дивитися не лише блокбастери, які і так збирають мільйони у прокатах, а й підтримувати незалежне кіно й українських режисерів», — говорить Ніна.

Утім, тоді ж, коли на Facebook з’явилася подія вечірки-прощання з кінотеатром, Гільдія режисерів, група людей з фестивалю Docudays та організації Сучасне українське кіно утворили групу «Збережемо кінотеатри Кінопанорама та Україна». Одна з ініціаторок, режисерка Валерія Сочивець розповідає, що у вівторок біля КМДА планують акцію з вимогою звернути увагу на ситуацію з обома київськими кінотеатрами. Режисер Семен Мозговий додає: ситуація з кінотеатрами може стати рушієм для вирішення проблеми, з якою їм вже віддавна доводиться змагатися — зокрема, оновлення апаратури та ремонти приміщень.

«Може, це й добре, що така ситуація виникла, оскільки «Кінопанорама» має технічні проблеми і не відповідає тим якостям, яким має відповідати. Єдиний шлях — місто має взяти це в муніципальну власність та привести до ладу, зробити мережу кінотеатрів які є для нас важливими культурними точками міста», — пояснює Мозговий.

На акцію за збереження кінотеатрів «Кінопанорама» та «Україна» всіх охочих запрошують до будівлі КМДА на Хрещатику, у вівторок, 2 жовтня, об 11 ранку.