Що не так із привітаннями на 8 березня: добірка

8 березня – це Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Початково він мав привернути увагу до проблем доступу жінок до освіти, нерівних умов праці і можливості голосувати.

Надалі істинний сенс свята нівелювали. «Радянському союзу не потрібні були політикині, тоді робили ставку на досить прагматичні речі, наприклад, збільшення народонаселення. Жінки мусили працювати повний робочий день, виховувати дітей, водночас доглядати за домогосподарством і опікуватися родичами похилого віку», — пояснює координаторка громадського альянсу «Політична дія жінок» Ірина Тишак.

У 1980-х цей день узагалі перетворився на «свято весни, краси, кохання і вічної жіночності» — такий собі гібрид дня Святого Валентина і Дня матері, писала раніше історикиня Оксана Кісь.

Відтак у цей день можна відзначати професійні та особисті досягнення жінок. А побажання квітнути і бути коханою, надихати та зачаровувати своєю красою доречні хіба від партнера/партнерки (якщо це в рамках комфорту обох). Однак і зараз, навесні 2020 року, ми чуємо і бачимо привітання зі святом «краси і ніжності» як від колег на роботі чи продавців у супермаркеті, так і від чиновників найвищого рівня.

Чому так не треба робити, Громадське радіо разом із експерткою Іриною Тишак пояснює на прикладах привітань від українських політиків.

Вживати фемінітиви — це добре, вітати з «Міжнародним днем прав жінок і миру» — дуже добре. Проте писати «завжди залишайтеся тією точкою опори, яка дозволить нам перевертати світ, змінюючи його на краще» — означає автоматично визнавати другорядну роль жінки, яка стоїть за чоловіком, захищає його тил, порається по господарству, а її головною місією є народити дітей і не заважати чоловікові рятувати світ.  Жінка — не друга скрипка апріорі. Навіть якщо так, то це її свідомий вибір. Хоча привітання від Ради суддів є виключенням із звичного шаблону привітань, хоча б тому, що здебільшого йдеться про побажання успіху та застосування фемінітивів. Тому, можна робити висновок, що прогрес все ж таки відбувається.

Зі «святом весни, жіночої краси та кохання» привітав українок і ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук. Знову «свято жіночої краси». А коли ж свято чоловічої краси? Я майже впевнена, що здійснення найзаповітніших мрій, успіху і хорошого настрою чиновник бажав від щирого серця. Проте він не врахував, що у жінок буває кохання не лише з чоловіками.

Тут у нас лише одне запитання: депутати вітають своїх коханих супутниць чи всіх жінок Сумщини? «Поезія — це завжди неповторність», звісно. Проте «так беззахисно й безмежно чекати голосу твого» личить більше закоханій людині, а не державному чиновникові. І знову «зі святом весни і краси».

Голова Сумської районної ради Вадим Акпєров пішов далі і опублікував окремо власне відеозвернення «до любих дівчат», як зазначено дописі. Цікаво, що в своєму привітанні Акпєров зумів не лише некоректно висловитися про жінок, дісталося й чоловікам. Каже, «Міжнародний жіночий день — це лише зайвий привід нам, чоловікам, нагадати про нашу слабкість перед вами, кохані дівчата». Відбувається так, що чоловіки на один день у році «дякують жінкам, які сидять удома за те, що ті їх надихають на звершення». Якщо вже ви вітаєте жінок у Міжнародний день боротьби за права жінок, до чого тут «ваші звершення». Пафосність привітань зашкалює, але чомусь замість вдячності відчувається лише дискомфорт.

Особисто мене як жінку обурює наполегливе побажання «бути завжди енергійною”, життєрадісною і чарівною». «Завжди?!» Краще би Вища кваліфікаційна комісія суддів України зупинилася на «професійних успіхах». Гендер в деталях каже, що набагато приємніше відзначити досягнення жінок, ніж подякувати «за окрасу колективу» та інші застарілі стереотипи. Адже зовнішній вигляд жінки (чи чоловіка) не має бути критерієм оцінки професіонала.

«Схоже, що Вища кваліфікаційна комісія суддів, Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Міністерство соцполітики нарешті домовилися про роботу урядового One Voice, бо мова і стилістика їхніх вітань мало чим відрізняються одне від одного, або, ймовірно, їм пише листівки чиновник з міцною інституційною пам’яттю, — коментує Ірина Тишко. – Тут варто відзначити, що останнє зі списку міністерств очолює єдина жінка в новому уряді, і саме це міністерство відповідальне за реалізацію гендерної політики в Україні, що не може не дивувати».

Народний депутат Віктор Медведчук також привітав «прекрасну половину» України. Він  нагадав, що ми — матері, дружини, подруги, сестри, дочки — приносимо у світ красу, любов і ніжність. Звичайно, що ще жінки можуть принести світові? Наукові відкриття, твори мистецтва, спортивні перемоги?

Іще минулого року, наприклад, Уляна Супрун в переддень свята нагадувала:  жінки — це не «прекрасна половина людства», не «слабка стать», а рівні партнери — у політиці, бізнесі, державній службі, стосунках та сім’ї.

Незалежно від рівня політика, чоловіки щедро сиплять сексистськими епітетами про значний внесок українських жінок в їхні життя, називаючи їх «прекрасною половиною людства», бо ж вони «приносять в наш світ красу» — прокоментувала відеозвернення Медведчука координаторка громадського альянсу «Політична дія жінок» Ірина Тишак.

Приємно, що Катерина Павлова бажає жінкам віри в себе  і відзначає прогрес у доступі жінок до праці на керівних посадах, зокрема в держструктурах. Але все одно привітання зі «святом жіночності і краси». Складається враження, що 8 березня, це день, коли кожен сам обирає, як називати те, що відзначають. І чомусь найчастіше обирають «ніжність, жіночність і красу», що також має бути у житті людей, але не має жодного стосунку до насправді важливої теми цієї дати.

Дивним є й твердження, що «усе найпрекрасніше в світі жіночого роду: віра, надія, любов,мудрість…»  А як же такі чесноти як професіоналізм, альтруїзм, оптимізм тощо?

Дякуємо, звичайно, слів нема!

Марина Лазебна, міністерка соцполітики, опублікувала вітальну листівку, де згадала про Жінку, Матір, Весну та Надію; мудрість, витримку та чарівність; ніжність і душевну витонченість, що поєднуються із незламністю і міцністю характеру. А ще про те, що жінка своїм розумом, працею і наполегливістю наповнює світ досконалістю та робить його кращим. І ні слова про права жінок, проблеми статевої дискримінації, гендерно обумовленого насильства та боротьби з ними.

У коментарях допису на Facebook користувачі звертають увагу, що таке побажання – шлейф з присмаком радянщини і нагадують, що найкраще привітання — звіт про виконану роботу та плани.

Ірина Тишко припускає, що такі привітання звучать з вуст політиків невипадково. Вони просто говорять те, що громадяни хочуть чути: «Значній кількості співгромадян важко змінити своє уявлення про ролі чоловіків та жінок, чого вимагають не лише феміністки, а й час. Підтвердженням цього є результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», згідно з яким 83% респондентів погоджуються з твердженнями, що найважливіше завдання жінки — дбати про дім та сім’ю. А 75% називають заробіток грошей головним чоловічим обов’язком».

Згідно з цим державний апарат, який і досі працює за радянськими матрицями, сприймає вітання жінок до 8 березня як обов’язковий ритуал. «Радянський патерналізм державної машини не лишає місця для творчості та зміни поведінки. Окремо слід відзначити вітання політиків, бо для них це не що інше, ніж можливість нагадати про себе виборцям. Я більше ніж впевнена, що вони складають окремий бюджет для створення відео, підготовку та друк своїх вітань у місцевій пресі», — розповідає Ірина Тишко.

Експертка зазначає також, що зміна риторики потроху відбувається. Ми спостерігаємо використання фемінітивів у вітальних зверненнях. Зокрема, у листівках державних органів бачимо фемінітиви, згадки про професійне зростання та самореалізацію. Та поряд із цим чиновники не забувають підкреслювати чарівність та ніжність. Політики змінюються, а секзисм залишаєтсья архаїчним.

Як коректно привітати колег з 8 березня розповідає «Гендер в деталях» на своїй сторінці у Facebook.  Вони пропонують також орієнтовну інструкцію, як відзначити це свято у школі, на роботі, у ЗМІ та політиці.

Теги: