Що таке каністерапія, та як собака може стати лікарем
682

Що таке каністерапія, та як собака може стати лікарем

Що таке каністерапія? Яка роль тварин у житті сучасної людини — це помічник, друг, лікар? Як це — читати казки собаці? На ці та інші питання в інтерв’ю Громадському радіо відповідає Ганна Горошко, керівниця реабілітаційного центру «Майбутнє». Вже протягом кількох років вона з командою займається реабілітацією дітей за допомогою собак. І якщо у науковому середовищі точаться дискусії та заперечення стосовно участі дельфінів або коней у процесах допомоги пацієнтам, то стосовно ефективності собак Ганна не має жодних сумнівів.

Назва терапії походить від латинського слова «canis», що й означає «собака».

Отже, для слухачів, які не знають, що таке каністерапія: чи могли в би коротко розповісти, як для людини, яка перший раз чує це слово, що це таке?

— Каністерапія — це новий абсолютно для України метод реабілітації за допомогою спеціально навчених і відібраних собак. Сам термін «каністерапія» виник у 60-ті роки ХХ ст. у США. Хоча, історія співіснування, співпраці та співдопомоги між людиною і собакою налічує за деякими джерелами до 40-ка тисяч років — і це підтверджують археологічні знахідки — але, власне, як напрямок терапії це отримало свій розвиток із середини минулого століття.

І, у всьому світі, є великі доробки і досягнення у цьому напрямку. В Україні лише за останні 5-7 років цей метод стає відомим. Ми, в тому числі, працюємо над тим, щоб він став доступним для наших дітей, для наших людей. Це не тільки реабілітація, це може бути абілітація для дітей, які народилися із певними особливостями психофізичного розвитку: із синдромом Дауна, із ДЦП, із розладами аутичного спектру.

— Але, каністерапія — вона ж не тільки для особливих дітей. Вона може бути корисна для людей, наприклад, похилого віку.

Звичайно, я говорю про дітей, тому що наш Реабілітаційний центр «Майбутнє» займається і опікається дітьми із важкими формами інвалідності. Проте каністерапія, як напрямок, дуже багатогранний і може застосовуватись у різних випадках. Це і люди похилого віку, які знаходяться у спеціалізованих будинках, це і люди, які тривалий час знаходяться в медичних установах, це і люди з онкологією або з іншими тяжкими хворобами. Це люди, які мають постравматичний синдром.

— Військові?

Звичайно. Це сім’ї і діти, які побували у зонах бойових дій.

— Чому саме собак обрали як спосіб? Чому не котів?

Звичайно, є й реабілітація з котами — фелінотерапія. Є з конями іпотерапія. Будь-які тварини, які знаходяться в оточенні людини, як не дивно, мають і терапевтичний вплив на людину. Тому що сама людина є частинкою живої природи. Але, люди через розвиток технологій, через урбанізацію є замкненими в такі бетонні чи цегляні будинки, які розривають цей природний зв’язок, що тривав мільйонами років. І тварини, які знаходяться в оточенні людини, вони є наче місточками, які поєднують людину з її витоками. Але – чому собаки, ви спитали?

— Так, і яка різниця наприклад каністерапії та іппотерапії?

В першу чергу, це різниця у тому, що собака є дуже близьким супутником людини. Настільки, що про спорідненість людини із собакою ми можемо говорити вже на якомусь генетичному рівні. Це доводять дослідження останніх п’ятнадцяти років. Собака стала володіти емпатією по відношенню до людини — вона розуміє навіть людську мову, що вже теж доведено. Багато є моментів, які прив’язують людину до собаки більше, ніж інших тварин. Але, окрім цього, також важлива доступність цього методу. Тому що, якщо ми говоримо про коней або дельфінів, то це потрібно кудись їхати…

— Важко у квартирі тримати дельфіна.

Звичайно, навіть у реабілітаційному центрі. А собака може приїхати будь-куди, або до неї дуже легко приїхати — в ту ж лікарню або у навчальний заклад. Тому що собаки дуже широко використовуються не тільки як терапевтичний та реабілітаційний засіб, а ще і в освітніх програмах. Це, наприклад, допомога у підготовці до екзаменів. У японських університетах ввели присутність терапевтичних собак на останніх заняттях, що передують підготовці до екзаменів. Тому що вже доведено науково, що собака знімає стрес і допомагає розслабитись студентам якісно готуватись.

— Собака не буде засуджувати, якщо ти довго вчиш або неправильно щось робиш. Але, якщо людина почула про каністерпію і захоче собі завести собак. Вона ж не може стати одразу каністерапевтом? Погладити собаку або просто посидіти біля неї — це не реабілітація.

Тут потрібно розділяти ці два напрямки — власне, самої каністерапії і собаки-помічника. Тому-що те, про що ми говоримо «завести собі собаку», це є погляд на собаку-помічника. Для каністерапії собака має бути дуже кваліфікованою, вона має бути спеціальним чином відібраною. Це тварина, яка є на 100% безпечною для всіх: людей, собак та інших істот, які знаходяться поруч.

— Це довгий шлях її тренування?

В першу чергу відбору. Тому що, як і для інших живих істот, для собаки неприродньо мати абсолютно відсутність агресії. Тобто, навіть такі випадки, коли дитина з ДЦП або з синдромом Дауна займається з собакою, вона може не навмисно обняти собаку і зробити це дуже сильно. І якщо та собачка маленька, дитина може їй щось зламати. Яка реакція живої істоти на подібне?

— Захищатись

Так, вона захищається. А в каністерапії собака не захищається, вона просто не має права цього робити.

— Мається на увазі не захищається агресивно? Але ж вона може відійти.

Звичайно, вона може відійти, вона може спробувати дуже легенько пручатись, так щоб не штовхнути дитину. Але, вона її не вкусить, вона на неї не загирчить і вона не гавкне.

Коли ми говоримо про відбір собаки для сім’ї, то ця собака повинна в першу чергу відповідати потребам цієї сім’ї. Зокрема, якщо це дитина з гіперактивністю, їй потрібен другий товариш у її дуже активних іграх. Це повинна буде весела, грайлива, жвава за характером собака. Якщо ми говоримо про дитину малорухому, то відповідно ми повинні підбирати собаку, яка за темпераментом буде спокійною, матиме схильність довго сидіти біля дитини і вони таким чином будуть спілкуватись. І, звичайно, наступний етап — це тривала підготовка собаки саме як помічника. Тому що там є особливості в програмі підготовки, які відрізняють собаку службову чи собаку мисливську від собаки, яка займається з людьми в терапевтичних або в реабілітаційних цілях.

— Звідки беруться люди, які займаються цим методом реабілітації, підготовкою собак, звідки вони черпають інформацію?

Це ентузіасти. Це люди, які самотужки шукають літературу, їдуть закордон, спілкуються з іноземними фахівцями і по крупинкам збирають ось цю інформацію з підготовки собак. Тому вони готують їх так, як вони самі розуміли напрямок і якість цієї підготовки

У Європі дуже розвинута каністерапія — наприклад у Польші спеціальність «каністерапевт» входить до класифікатору професій. У Чехії, Іспанії є освіта за дипломом «каністерапевт». У Ізраїлі є післядипломна освіта та видається диплом державного зразка за спеціальністю «каністерапевт». Україні, для того щоб цей напрямок реабілітації і терапії став визнаним державою, потрібно пройти достатньо довгий шлях: зробити вітчизняні наукові наробки, зробити українську базу по відбору та підготовці собак і спеціалістів. Допомогу в цьому надають іноземні фахівці. Зокрема, є ряд осередків в Україні, які співпрацюють з Америкою, з Канадою, з Росією, з Білоруссю. Наприклад, наша команда (реабілітаційний центр «Майбутнє», дресирувальний центр «Лармон», за підтримки Кінологічної спілки України), займається напрямком розвитку саме європейських нормативів. Ми, спільно із Литовською асоціацією каністерапії, провели спільні наукові конференції, навчально-тренувальний табір із підготовки і атестації собак, які були підготовлені самотужки інструкторами-дресирувальниками в Україні. За результатами минулорічного табору із сертифікації, із 10 собак, які взяли участь у екзаменації, одна собака отримала сертифікат Литовської асоціації каністерапії.

— Собаки з усієї України?

Так, з усієї.

— Вітаю вас!

Дякую. Це є досягненням для України в очах Європейської асоціації каністерапії, тому що за статистикою, наприклад найстаріших організацій в Америці TDI (Training Dog International – ред.) із 126 тисяч підготовлених собак лише близько 20 тисяч здали екзамен на відповідність роботою собакою-терапевтом — а спеціальна підготовка собаки триває не менше 10 місяців. Унікальність нашого досвіду полягає в тому, що це перша собака, яка отримала європейський сертифікат на території України. Є ряд собак, які їздили в Польщу, Чехію і отримали сертифікати там. Але в Україні це вперше.

Це була королівський пудель Дара, власник інструктор-дресирувальних кінологічної спілки України Олена Мельничук. Вона ж є і директором школи дресирування Лармон. Із боку асоціації каністерапії Литви собака і дресирувальник отримали найвищі оцінки, які тільки могли бути. Вони були у захваті від того, що Україна представляє собак такого рівня і рівень дресирування відповідає тим нормативам, який запроваджені зараз у Європі.

— Я правильно розумію, що конференції, тренувальні табори і те, що в Україні вже є сертифікована на нашій території собака дозволяє легітимізувати цей спосіб реабілітації у очах державних установ?

Для того, щоб цей метод реабілітації і абілітації став доступним для Українських дітей, першочерговою задачею, над якою працює наша команда, є виведення цього методу на державний рівень, визнання його Міністерствами охорона здоров’я, освіти, соціальної політики. Просто займаючись комерційною або волонтерською роботою у цьому напрямку неможливо зробити метод доступним для тих маси дітей та дорослих, які його потребують.

Для цього якраз і потрібно створити українську нормативну базу, програми з відбору, підготовки і сертифікації собак, які б відповідали європейським нормативам і була визнані європейськими асоціаціями. І тоді можна подавати цю документацію і у Міністерство охорони здоров’я, і у Міністерство освіти. Зараз литовська асоціація каністерапії передала нам необхідну нормативну і документальну базу і ми працюємо над розробкою українських стандартів. Також необхідні дослідження від українських науковців та публікація результатів. І, певним досягненням є те, що Міносвіти видало наказ, згідно з яким в квітні відбудеться перша міжнародна науково-практична конференція з анімалотерапії і каністерапія іде в неї великою секцією.

Сподіваюсь, в подальшому в Україні можа буде здобувати освіту за фахом каністерапевт. Це спеціалісти дефектологи, педагоги-логопеди, психологи, психіатри, лікарі-реабілітологи. І, відповідно для того, щоб визнання цього методу дозволити працювати із спеціально підготовленими навченими собаками, які мають сертифікати відповідності, щоб вони змогли працювати у дитячих навчальних закладах,  у спеціальних школах-інтернатах у тих же садочках і розвиваючих центрах. Тому що зараз це відбувається на територіях, які не належать державним закладам освіти. Тому що за законом у нас вхід на територію державних навчальних закладів або медичних установ заборонений.

— Але не всі собаки підходять для каністерапії. Тобто, якщо  вона навіть і не пройшла, то може для власників цієї собаки не варто намагатись іншого разу це робити?

Повернемось трошки до тренувального табору, який у нас проходив. Власники собак, які були на тестуванні,  отримали рекомендації, як їх дресирувати, або підготувати для інших областей, суміжних з каністерапією. Тому що терапевт — це є наче найвищий ступінь застосування собаки. Але ж вони мають і безліч інших талантів. І є безліч в тому числі освітніх програм, які розвинені у Литві і в інших країнах Європи. Наприклад, з Херсону була дуже дуже гарна та розумна собаки японської породи акіта-іну — Кіміко. Її власниця отримала рекомендацію від литовських спеціалістів стосовно проектів, пов’язаних з читанням з собакою.

Подібні проекти націлені не тільки на дітей, які мають проблеми з мовленням або психофізичним розвитком. Деякі просто не хочуть читати іншим людям через постійний зовнішній ценз. Є страх від того, що їх можуть поправити, не так почути, не зрозуміти. Через що дитина починає соромиться і почуває невпевненість. І після такого тренувального табору у Херсоні був розпочатий перший в Україні унікальний проект «Кіміко Такара: читаємо разом». Проект проходить у бібліотеці міста та збирає велику кількість дітей, які з нетерпінням очікують можливості прочитати книгу своїй улюблениці. Результати вже є, вони фіксуються і це також вклад для Міністерства освіти, одна з цеглинок для визнання цього методу взагалі в Україні.

— Наостанок, чи можна сказати, що певна порода собак підходить для каністерапії більше або менше та як обрати?

Породи, універсальної для каністерапії, не існує. Собак існує більше 400 порід і вони виводились з огляду на певні функції, які потрібно виконувати. І сказати, що існує конкретно собака-каністерапевт не можна. Кожна з порід має певні риси та якості, які можуть використовуватись у реабілітації. Знову ж таки, коли ми говоримо про породи, ми повинні розуміти, що маленькі собачки можуть застосовуватись з людьми похилого віку або з людьми, що знаходяться в лікарнях. Це дорослі люди, які візьмуть собачку на руки, погладять її, отримають від цього задоволення.

Але використовувати маленьку собаку у терапії із хворими дітьми, у яких проблеми з рухами, не можна — як я вже казала, така собачка може бути ушкоджена. В цих випадках використовуються собаки більших порід — лабрадори, пуделі та інші. Знову ж таки, ми повинні дивитись, який темперамент у собаки та у якій сфері ми можемо її використовувати. Частинка відповіді до попереднього запитання — людина, яка завела собаку і вона не може використовуватись як каністерапевт, може підходити для інших. Наприклад, є така сфера каністерапії, як візитерство. Ця собака просто відвідує якесь дитяче свято. За умови, що її не гладять, її не чіпають. Вона приходить, виступить, збере пірамідку, стрибне через обруч і викличе у дітей дуже позитивні емоції та радість. Але її не будуть чіпати і їй не потрібно виконувати ніякі терапевтичні функції.

Тому людина, яка має собаку, а вона не підходить за своїм характером та параметрами для роботи в каністерапії, може бути використана в інших суміжних областях. І людина, яка хоче цим займатись, вона вже знаючи що необхідно для роботи, буде jбирати цуценя, яке підходить для такої роботи, консультуючись з досвідченим інструктором.

Дмитро Багненко для Громадського радіо

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED

Останнi новини