Що відбувається на Близькому Сході та до чого там Росія і США: пояснює Ігор Семиволос
Президент США Дональд Трамп підтвердив інформацію про те, що лідера бойовиків «Ісламської держави» Абу Бакра аль-Багдаді ліквідували. Чи означає це кінець і самої організації? Що відбувається у Сирії та до чого там Росія, Туреччина і США?
Спробували розібратися з виконавчим директором Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семиволосом.
Василь Шандро: Президент США Дональд Трамп підтвердив інформацію про те, що лідера терористичної організації «Ісламська держава» Абу Бакра аль-Багдаді ліквідовано. Напевно, тут потрібно розказати передісторію: чи пов’язана ця історія з вторгненням турецького війська на територію Сирії, перед тим був відхід армії США від цих прикордонних територій – чи пов’язано це якось одне із одним?
Ігор Семиволос: Ні, це не пов’язано, це два паралельних процеси, які розгорталися приблизно в одному просторі. Я хочу нагадати, що Абу Бакра аль-Багдаді був ліквідований в Провінції Ідліб, яка зараз під контролем повстанців. Повстанці – це загальний термін, тому що там існують безліч різних організацій та угруповань, які часто ворогують між собою, в тому числі там діють організації, які асоціюються з Аль-Каїдою.
Василь Шандро: А це організація, про яку ми останні роки не згадуємо.
Ігор Семиволос: Тут ситуація дуже цікава, тому що впродовж двох десятиліть, а то й трьох десятиліть, якщо брати від початку 90-х років, коли ісламісти заявили про себе вголос, відтоді утворювалася численна кількість різноманітних організацій, в тому числі і Ісламська Держава. Всі вони сповідують приблизно одну і ту саму ідею. Єдина інновація, яку внесла Ісламська Держава, була в тому, що вперше терористична організація перейшла від терористичної війни до захоплення територій і спроби реалізувати ідею Халіфату.
І якщо подивитися на «ІД», то варто згадати час її утворення і тригери, які призвели до цього. Це 2012 рік, як раз розпал громадянської війни в Сирії, ще існувала Вільна сирійська армія, і ісламісти на той момент були не такі активні в Сирії – це була коаліція різних світських націоналістичних угруповань, які виступали проти режиму Башара Асада. І в той момент у війну втрутилася Хізбалла. А я нагадаю, Хізбалла – це шиїтське угруповання, яке зараз є частиною правлячої групи, і вони контролюють південь Лівану. І цей успіх Хізбалли надихнув на створення Сунітської терористичної організації на кшталт Хізбалли, і названо це було Ісламською Державою. А для того, щоб це мало ширший масштаб, вони поставили собі за мету утворення Халіфату. «Ісламська держава», це терористичне угруповання, стало по суті спробою відповіді на шиїтську експансію. І паралельно там відбувається експансія самого Ірану, тобто все це трапилося в контексті сунітсько-шиїтського протистояння, яке загострилося саме в цей період і яке на сьогоднішній момент набагато жорсткіше і актуальніше, ніж арабо-ізраїльський конфлікт.
Василь Шандро: Але епіцентр всього – це Сирія?
Ігор Семиволос: Я нагадаю 2013-2014-ті роки, коли по суті іракська армія кинула свої позиції, почала відступати, і питання стояло – чи втримається Багдад. І от на той момент це був період, коли ІДІЛ мав під зброєю величезну кількість людей, вони мали ресурси – золото, гроші. І от ці ресурси вони кинули на максимальне розширення своєї території. Тому зрозуміло, що війна дуже швидко перекинулася на Сирію, оскільки в Сирії на той момент був брак безпеки, і поява там терористів Ісламської держави деякими людьми розглядалася як панацея: вони приносили ісламський порядок, і це було краще, ніж просто анархія.
Василь Шандро: Нам зараз складно зрозуміти, що відбувається в Сирії, тому що, з одного боку, частина території там контрольована урядом Башара Асада, тобто офіційним Дамаском. А північ, яка межує із Туреччиною і де живуть курди, розчленована, і вона там розчленована не за дуже зрозумілими кордонами. Хто там є зараз на цій півночі? Там були курдські повстанці?
Ігор Семиволос: Сирійські курди — це теж дуже цікава історія. Вони з’явилися відносно нещодавно, в проміжку між двома світовими війнами, на території Сирії, і вони з’явилися там у великій кількості, коли почався громадянський конфлікт у Туреччині між турками і курдами. Виникає Курдська робітнича партія, яка проголошує метою утворення незалежної курдської держави. В результаті цього громадянського конфлікту у Туреччині частина курдів опинилася на території Сирії, і на півночі Сирії вони почали становити доволі впливову меншість. Тривалий час, коли говорилося про курдське питання, Сирію практично не згадували, тому що той клаптик території, який щільно був заселений курдами, це невеличкий клаптик на півночі Сирії.
Василь Шандро: Коли ми говоримо про курдські повстання – це війна проти Башара Асада чи це війна за незалежність?
Ігор Семиволос: Це дуже складно, тому що підрозділи курдської самооборони теж виникають у 2012-му році, і здебільшого на початковому етапі вони співпрацюють з Туреччиною, намагаються встановити відносини. Але це пов’язано з тим, що Ердоган намагався також вирішувати курдське питання, тобто все-таки надати курдам якусь культурну автономію. Його ключовий концепт полягав в тому, що курди – мусульмани, суніти, турки – мусульмани, суніти, отже, відповідно, вони можуть домовитися між собою. Натомість цей діалог не приніс бажаного результату через те, що курди бачили себе як націоналістичний рух, тобто вони скоріше розглядали себе не як мусульмани, а як націоналісти, і ті поступки, які зробив Ердоган – відкрив курдські канали – вже не змогли випустити пару.
Василь Шандро: І тут, на півночі, поруч Ісламська держава, яка теж частину територій контролює.
Ігор Семиволос: Ісламська держава починає наступ на території, які контролюють курди, і в якийсь момент курди стають союзниками США – антиІДІЛівської коаліції. Курдам надсилається зброя, надається максимальна допомога від Європейського Союзу для війни з ІДІЛом. В результаті кривавих боїв курдам вдалося відбитися від Ісламської Держави, і вони поступово взяли під контроль кордон із Туреччиною.
Василь Шандро: Куди зайшли два тижні тому турецькі війська?
Ігор Семиволос: Але був етап, коли курди разом із американцями практично відвоювали в Ісламської Держави північно-східну Сирію, тобто територію, яка етнічно не курдська. Там переважали арабські племена, і хоча арабські племена в даному випадку були союзниками курдів у війні проти Ісламської Держави, тим не меш відносини між курдами і арабами доволі напружені.
У Туреччини є два ключових питання: перше – це біженці з цих прикордонних територій (до 3 мільйонів). Більше того, там є туркмени, які опинилися в ситуації біженців, адже курди м’яко намагалися витіснити всіх з цих територій, зробити північ Сирії етнічно чистою. Тобто етнічні чистки відбувалися з кожного боку. Туреччина не була зацікавлена в тому, що біля її кордонів виникне незалежна курдська держава, яка генетично і інституційно пов’язана з курдською робітничою партією. Отже, у Ердогана стояло завдання — взяти під контроль північ Сирії, а це означає пряме втручання у військовий конфлікт. І, пам’ятаючи, які відносини між турками і арабами, Ердоган свідомо пішов на таке серйозне загострення. А я хочу нагадати, що в 1915-му році, коли була Османська імперія, араби підняли повстання проти турків, спровоковане британцями. І тоді турки створили різанину, практично знищивши всю арабську культурну еліту. Цей факт залишився в історії арабів як один з проявів геноциду по відношенню до арабів. І тривалий час відносини між турками і арабами були дуже загострені. Більше того, араби розглядали будь-яке втручання Туреччини як спробу відновити Османську імперію. Тому пряме втручання Туреччини у війну араби не могли прочитати по-інакшому, як спробу Туреччини взяти під контроль Сирію, тим більше, що в Туреччині існує доволі серйозна історична пам’ять про Сирію, і Сирія не вважається Туреччиною іншою державою, вона вважається частиною материкової частини Османською імперії.
- Сирія не вважається Туреччиною іншою державою, вона вважається частиною материкової частини Османською імперії
Василь Шандро: І тут простежуються певні алюзії. Як ставиться офіційний Дамаск до того, що відбувається вторгнення чужої держави на його територію, яку він не контролює зараз у зв’язку з тим, що там воюють курди із Ісламською Державою?
Ігор Семиволос: Почнемо з того, що є лише назва – «офіційний Дамаск», адже є іранці і є росіяни. Вони бенефіціари цього проекту під назвою «офіційний Дамаск». Башар Асад – це також міноритарій в цій ситуації, він якби, здається, має тримати більшість акцій, але реально його контролюють і Тегеран, і Москва. Тобто без Тегерану і Москви Башар Асад практично недієздатний.
- Без Тегерану і Москви Башар Асад практично недієздатний
Тому Башар Асад може робити певні заяви і він їх робить про те що Туреччина вдерлася на їх територію і захопила значну частину, але нічого здійснити він не може. Туреччина веде переговори або з американцями, або з росіянами при згоді Тегерану. Але тут є дуже цікавий момент, який проявляється прямо зараз в ці дні. Річ у тому, що проти Тегерану, який у цій війні дуже успішний, оскільки йому вдалося пробити цей шиїтський коридор, про який вони мріяли з часів Ісламської революції – з Тегерану до Середземного моря, саме в цей момент починаються народні повстання в Іраку і Лівані. Причому відбувається, здається, раніше немислиме об’єднання, коли шиїти і частина сунітів активно виступає проти іранської присутності. Здається, ми бачимо новий етап відновлення арабських націоналізмів, який були породжені «арабською весною».
Василь Шандро: І це те, що не грає на руку Туреччині.
Ігор Семиволос: І це те, що не грає на руку Тегерану зараз. Туреччина до цього має ставитися більш-менш спокійно, якщо цінаціоналізми, ці повстання не зачіпатимуть самої Туреччини. Поки що видається, що як раз у Туреччини в зв’язку з цим з’являється більше шансів, оскільки Туреччина підтримує сунітів.
Василь Шандро: В останні дні можна простежити, що Росія планує отримати якісь дивіденди від того, що відбувається в Сирії. Наскільки це небезпечно для України, тому що це може змінити якісь домовленості чи якісь ролі в тій частині світу, але зрикошетити і до України? Лунали вже думки від експертів, що, можливо, це може вплинути на ситуацію із визнанням Туреччиною Криму російським.
Ігор Семиволос: Є така загальна думка, що Росія повертається на Близький Схід, звідки вона пішла на початку 90-х років. Це так. До певної мірі це таке тріумфальне повернення, оскільки вона повертається переможцем, вона змогла втримати режим Башара Асад. Але давайте не забувати, що Сирія була сателітом Росії, тому Росія не зміцнила свої позиції, вона просто утримала свій останній форпост, який вона мала на Близькому Сході. І в значній мірі це було пов’язано з тим, що американці звідти йдуть. Американцям набридла війна на Близькому Сході, і ще попередній президент Барак Обама заявляв, що ми маємо піти звідти, а Дональд Трамп обіцяв вивести війська. Іншими словами, американцями набридла війна на Близькому Сході, бо вона не має кінця і краю. А порожнечі не буває у політичному сенсі, і на місце США приходить або Іран, або Росія.
- Американцями набридла війна на Близькому Сході, бо вона не має кінця і краю
Туреччина змушена рахуватися з цими новими обставинами і вести непрості переговори із Іраном та Росією щодо майбутнього Сирії, адже економічна ситуація в Туреччині в значній мірі була підважена через сирійську війну. Тому Ердоган дуже часто йде на поступки, які для нас є не дуже приємними. Чи означає це, що Туреччина готова здати все? Ні, не означає. Туреччина буде продовжувати ту візантійську політику, яку вона до цього моменту вела – вона грається з усіма. Вона грається з європейцями, з американцями, з Росією, Іраном і Саудівською Аравією, і має дуже складні відносини з цими державами.
- Туреччина буде продовжувати ту візантійську політику, яку вона до цього моменту вела – вона грається з усіма
Що стосується Росії, по суті ті поступки, які зробила Туреччина Росії, не такі вже і великі. І вони стосуються виключно сирійського питання.
Коли ми говоримо про українсько-турецькі відносини, то ми повинні розуміти що вони мають будуватися, виходячи з наших спільних інтересів. Це постійно треба підкреслювати. Але якщо ми будемо вибудовувати трикутник – Україна-Росія-Туреччина — то ми тут програємо. Нам треба максимально демонструвати нашу зацікавленість у зміцненні відносин із Туреччиною. І Туреччина також зацікавлена у зміцненні відносин з Україною. Проте маємо бути реалістами: ринок, відносини, Сирія, безпека – все це змушує Анкару йти на зближення з Росією. Це виглядає як вимушений союз, але це союз, принаймні на якийсь час.
Василь Шандро: Ісламська Держава і нафта? Що спільного в цих поняттях?
Ігор Семиволос: Скоріше – Близький Схід і нафта.
Василь Шандро: Якщо ми говоримо про конкретні території, за які і далі триватиме військове протистояння, які контролюються Ісламською Державою.
Ігор Семиволос: Ісламською Державою зараз не контролюються нічого в Сирії, практичного жодного клаптика землі.
- Ісламською Державою зараз не контролюються нічого в Сирії
Ісламська Держава перейшла на партизанські методи війни і на підпілля. Там є якісь клаптики в пустелі, які нікому не потрібні, і вони чомусь зафарбовані в колір, який контролюється Ісламською Державою. Насправді, там пустеля, хіба що вони камені можуть контролювати. Ті території, де є нафтові родовища, досі контролюються американцями. І, скоріше за все, будуть і далі контролюватися американцями.
Василь Шандро: Ліквідація аль-Багдаді може спровокувати нову хвилю тероризму, окрім хвилі біженців, якою Ердоган лякає Європу?
Ігор Семиволос: Біженці і даному випадку – це Ідліб. Росіяни та іранці пробували декілька разів піти в наступ на Провінцію Ідліб і закрити питання з повстанцями. Але кожного разу тут втручалися турки і розповідали про те, що ця величезна кількість людей просто завалить турецьку економіку і тоді турки просто відкриють їм дорогу на Європу. Це зупиняло всіх. Тому залишилося невирішеними це питання Ідлібу, і невідомо яким чином його можна вирішити. У всьому іншому, мені здається, ця сирійська кампанія добігає кінця.
- Сирійська кампанія добігає кінця
Наступного року, я думаю, вже перейдуть до вирішення якихось політичних моментів. Тим не менш, якщо говорити про Ісламську Державу, це не стане якимось новим кроком до активізації тероризму. Але я хочу сказати, що взагалі ісламізм – це ідеологія, яка поширюється будь-де. Достатньо подивитися ролики в інтернеті, як надихають на здійснення імпульсивних терактів. Не обов’язково мати прямий контакт з якимось центром в Ідлібі чи будь-де для того, щоб здійснити теракти, і Аль-Каїда чи Ісламська Держава залюбки візьме на себе відповідальність, тому що це капіталізація.
- Не обов’язково мати прямий контакт з якимось центром в Ідлібі чи будь-де для того, щоб здійснити теракти, і Аль-Каїда чи Ісламська Держава залюбки візьме на себе відповідальність, тому що це капіталізація
Тому, коли я говорю, що, скоріше за все, це не активізує щось, це не означає, що не найдуться ідіоти, які це не зроблять.
Василь Шандро: Зі вбивством лідера чи можна говорити про те, що дні Ісламської Держави вже пораховані?
Ігор Семиволос: «Ісламської Держави», як організації, яка перебуває на якійсь території, вже практично немає. Але це не означає, що ісламізм подоланий і ідеологія не породить нових терористичних угруповань.
