Шлях до успіху. Історія заснування мережевих майстерень з ремонту годинників Correa

«Мій професійний шлях був досить складним. Від звичайного найманого працівника до директора проєкту і власника бізнесу. У процесі пошуку своєї дороги, життя готувало багато складних випробувань, я піддавався шаленому стресу. Але, попри всі негаразди, з часом я зміг знайти правильний покажчик і поставити собі реальні цілі. Таким чином, через декілька років мені вдалося здійснити свою дитячу мрію — почати працювати на себе», — розповідає Громадському радіо український бізнесмен Євген Стаднюк, засновник та чинний керівник мережі годинникових сервісів Correa.

Євген Стаднюк — молодий підприємець, сьогодні є власником та генеральним директором найбільшого в Україні магазину фурнітури для годинників і майстерні Correa.

У цьому інтерв’ю Громадському радіо він поділиться з нашими підписниками досвідом створення свого бізнесу та того, як подолати кризові моменти на шляху до успіху.

А що було до?

Ми попросили Євгена розповісти трохи про себе та з чого розпочалась його кар’єра.

Народився та виріс Євген у Донецьку. Як і багато хлопців у дитинстві та юнацтві захоплювався спортом. Але було у нього і досить незвичне захоплення — він змалечку цікавився годинниками. Після закінчення школи вступив до університету та отримав спеціальність «Інженер програмного забезпечення». Тобто по закінченню ВНЗ він міг працювати програмістом та розробляти ІТ-продукти.

Однак, дуже швидко зрозумів, що не хоче реалізуватися у цьому напрямку. Тому його перша робота абсолютно не була пов’язана зі спеціальністю — простий менеджер на державному підприємстві.

При цьому він не припинив захоплюватися годинниками, вивчав літературу з цієї тематики, цікався нюансами професії у знайомого годинникаря. Після закінчення інституту, попрацювавши близько року на підприємстві «Вода Донбасу», почалися перші спроби пошуку себе у чомусь новому. Тоді його давнє захоплення допомогло встановити напрямок подальшої діяльності.

З чого стартував бізнес?

Євген Стаднюк: «У 2010 році мій товариш, майстер із ремонту годинників, запропонував спробувати себе у сфері торгівлі запчастинами для годинників. Ініціатором втілення такої ідеї став мій брат. Не маючи жодного досвіду і не орієнтуючись у специфіці ринку, ми могли лише припустити, які деталі будуть популярні. Тому вибір асортименту відбувався майже навмання. Потім ми знайшли постачальників і замовили перші товари. У день, коли мій брат привіз три великі сумки з фурнітурою, розпочався наш бізнес-проєкт.

Щоб реалізувати закуплені запчастини, нам довелося неабияк попітніти. Щотижня ми на автомобілі відправлялися у своєрідний міні тур до всіх найближчих та не зовсім годинникових майстерень. Протягом 5-6 днів об’їжджали до 5 міст і пропонували свої товари місцевим майстрам. У таких поїздках нам доводилося економити максимально. Умови були, як у туристичному поході: ночували в автівці у будь-яку погоду, грілися від маленької газової плитки, та що для подорожей, їжу готували на ній же.

Пройшов ще деякий час, і почала з’являтися впевненість у своїй справі, у тому, що це все не дарма, що насправді існує перспектива та нові можливості зовсім поруч.

Але, як би не так! Відбулося те, що ніяк не можна було передбачити. У 2014 році всі надії на стабільність та процвітання не просто стихли, а повністю згасли. Залишатися у рідному місті було не тільки безперспективно, але й небезпечно для життя», — досі з сумом розповідає Євген.

Тому, вони з братом прийняли непросте рішення: розділитися і поїхати з Донецька. На той час у молодого підприємця вже була власна сім’я і вони разом переїхали до Харкова. Брат Євгена вирішив продовжувати розвиватися в обраному напрямку, але вже за межами нашої країни.

Тоді для нього це здавалося крахом усього. Довелося починати справу з нуля, та ще в зовсім незнайомому на той час великому місті. Це згодом Харків стане для нього другою домівкою, але знов не назавжди, тоді він цього не знав. Та про все по черзі.

Знову сумки з товаром, але тепер він один, без коштів навіть на пересування. Євгену не вдалося швидко реанімувати справу. Клієнтів майже не було, продажі застигли. Тому юнаку довелося шукати альтернативні джерела заробітку. Він знайшов роботу у компанії, яка запускала великий торговельний онлайн-майданчик. До обов’язків Євгена входило реалізувати місця на сервісі серед продавців на ринку. Його дружина Катерина ввечері допомагала йому і займалася наповненням ресурсу контентом. Однак відчайдушний юнак не втрачав надії на відродження свого бізнесу.

Новий етап

Тут розпочався новий етап у житті підприємця. За допомогою вільного графіку, паралельно він знаходив час та відвідував кожну годинникову майстерню у місті й пропонував співробітництво. Завдяки базовим знанням HTML він зміг адаптувати під свої запити безкоштовний шаблон онлайн-магазину.

Так пройшов рік життя у новому місті. Подружжю вдалося знайти більшу квартиру для оренди, і тут вони вже змогли виділити окрему кімнату під офіс-склад для своєї компанії, яку вони назвали Correa. Це ім’я придумала Катерина. Correa з іспанської мови перекладається як ремінець (для годинника).

Ось, що про ті часи згадує Євген:

«Було дуже важко! Такі тяжкі умови не надихали й не мотивували. Але, проявивши витривалість та наполегливість, через деякий час ми змогли вийти на стабільний дохід. Так ми отримали неоціненний досвід та отримали віру в себе. Після 4 років напруженої роботи ми вже змогли похвалитися надійною базою клієнтів і широким асортиментом фурнітури».

Так молодий бізнесмен знайшов свого нового партнера, вже не тільки по життю, але і по бізнесу. Вони з дружиною працювали практично на двох роботах протягом 3 років — продовжували розширювати асортимент, шукали нових клієнтів. Нарешті вони досягли того, що давно прагнули — перевершили домашній офіс. Тоді ця пара зрозуміла, що прийшов час шукати приміщення і відкривати фізичний магазин.

Також вони розпочали пошук годинникаря, щоб створити на базі магазину сервіс із ремонту годинників. Це була безпрограшна ідея. Запросивши знайомого з великим досвідом роботи, Correa отримала першого найманого працівника, для якого обладнали робоче місце прямо в магазині.

Сьогодні в Харківському офісі працює 2 майстри та 2 менеджери. У Correa функціонує власний сучасний сайт.

Далі Євген з Катериною вирішили підкорити перлину — Одесу. І тут подружжю все вдалося. Другий годинниковий сервіс надійно працює у великому місті.

Але день 24 лютого 2022 року став немов жахливим сном для всіх українців. Євгену і його родині довелося терміново покинути домівку у Харкові, щоб врятувати свої життя. Вже вдруге…

Так сім’я Стаднюк знайшла прихисток у Києві. Вони ж звісно мріяли підкорити колись і столицю, але не за таких умов. Життя раніше вже навчило не здаватися, тому, активно підтримуючи ЗСУ, безсумнівно вірячи у перемогу нашої Батьківщини, подружжя наважилося на цей крок у розпал війни. Так з’явилося третє відділення Correa, тепер і у Києві.

Зараз на центральних вулицях Харкова та Одеси, а тепер вже і Києва виблискує вивіска їхніх майстерень, де клієнт може отримати повний цикл обслуговування — від заміни батарейки чи ремінця до ремонту механізмів та виготовлення деталей. Також кожен віртуальний відвідувач має змогу отримати попередню консультацію на сайті компанії.

Команда Correa на сьогодні має високий рівень довіри серед клієнтів, про що свідчить позитивний рейтинг відгуків. Головна перевага Correa на конкурентному ринку — вони роблять такі ремонти, від яких відмовляються інші майстерні.

Злагоджена робота професійних спеціалістів дає змогу працювати з годинниками будь-якого класу, будь-яких брендів. Ось, наприклад, декілька з них: Orient, Восток, Луч, Rolex, Patek Philippe, Ulysse Nardin, Hublot, Jaeger-LeCoultre.

Наприкінці розмови Євген поділився своїми роздумами:

«Зараз я з гордістю можу сказати, що я співвласник успішного бізнесу, бо його ми створили разом із дружиною. Багато роботи, наполегливість та згуртованість — ось і всі секрети запуску власного прибуткового проєкту. Як бачите, життя не дає жодних гарантій, що все вийде з першого разу, і навіть з другого. Але це не означає, що не варто використовувати третю спробу. І колись здавалося мрія — стає реальністю твого життя!

Насамкінець, хотілося б побажати якнайшвидшої перемоги, і ніколи не здаватися у всіх значеннях цього слова. Слава Україні!».