Штрафи не для всіх: як суди карали і прощали порушників карантину

Вийти без маски в під’їзд — і отримати штраф. Зібрати вірян на службу в церкві – і здобути прощення. Продавати товари у гіпермаркеті – і мати великі шанси на закриття справи.

Журналісти Громадського радіо вивчили постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень стосовно порушників карантину. Головний висновок: розмиті норми статті та широкий перелік обмежень давали судам можливості для різних трактувань закону. І вони цим активно користалися. За одне й те саме правопорушення один суддя міг присудити штраф, а інший – винести усне попередження. Чому  тільки кожному дванадцятому українцю, на якого оформлювали протокол, виписували сам штраф, а ледь не половину справ суди повертали поліції? Які категорії порушників уникли покарання? Про це – в нашому дослідженні. 

Скільки штрафів?

За порушення правил карантину українські суди виписали громадянам штрафів на щонайменше 4 362 200 грн.

Станом на початок травня таких постанов у судовому реєстрі ми нарахували 238 – з майже трьох тисяч справ, які взагалі надійшли на розгляд. Тобто в середньому, штрафували кожного 12-го з тих, щодо кого поліція склала протокол. 

Левова частка штрафів стосуються власників малого та середнього бізнесу, найманих працівників, роздрібних торговців та перевізників. Таких випадків – 162. Ще 22 штрафи суди винесли порушникам самоізоляції та 54 – громадянам, які перебували без засобів індивідуального захисту у громадських місцях або відвідували місця відпочинку.

За що штрафували бізнес?

У Єдиному державному реєстрі судових рішень є 82 постанови про штрафи бізнесменам, чиї заклади працювали під час карантину. Це кафе, непродовольчі магазини, квіткові кіоски, перукарні та ломбарди. 

Щоб підтвердити роботу закладу, співробітники поліції робили фото і відео, опитували свідків і фіксували, що в приміщеннях є клієнти. 

Наприклад, 19 березня в Острозі власниця кафе «Грот» дозволила провести у закладі поминальний обід на прохання знайомих. На нього прийшли близько 25 людей, а згодом і поліція, яка задокументувала порушення. Суд оштрафував власницю закладу на 17 000 гривень.

19 березня в Острозі власниця кафе «Грот» дозволила провести у закладі поминальний обід на прохання знайомих.

Вона свою провину визнала – на відміну від власниці перукарні в Олександрії. За версією поліції, жінка, попри тимчасову заборону, продовжувала приймати клієнтів. Зокрема, 28 березня правоохоронці зняли на нагрудну камеру, як із салону виходить чоловік, а потім туди заходить жінка. Свідки пояснили суду, що знайомі з власницею перукарні, і заходили з особистих питань. Врешті власниця визнала, що «підбрила» знайомого, який зайшов відключити воду та газ у перукарні, утім заперечила, що продовжує надавати послуги. Попри пояснення жінки, суд оштрафував її на 17 000 гривень. 

Інша власниця салону краси визнала, що «підбрила» знайомого, який зайшов відключити воду та газ у перукарні, утім заперечила, що продовжує надавати послуги.

У інших випадках, щоб підтвердити порушення, поліціянти нерідко знімали купівлю-продаж товару.

21 березня у Мирнограді поліція зафіксувала продаж власником магазину господарських товарів пластикової труби за 15 гривень. Власник пояснив суду, що закрив магазин і того дня прийшов прийняти товар. Однак до нього звернувся чоловік з проханням продати йому один метр пластикової труби, сказав, що у нього вдома аварія. Покупець сам поклав 15 гривень на касу, запитав чи вистачить, і вибіг з магазину, пояснив власник. Водночас, покупець пояснив суду, що вийшовши із магазину, зустрів поліціянтів, які запитали, звідки у нього труба. Тоді свідок заявив, що магазин працює, і разом з правоохоронцями повернувся туди для складення адмінпротоколу на власника закладу. Зрештою, суд оштрафував підприємця на 17 000 гривень.  

Покупець сам поклав 15 гривень на касу, запитав чи вистачить, і вибіг з магазину, пояснив власник.

Схожа історія трапилася у Кам’янці-Подільському. Там 20 березня поліція склала адмінпротокол на власника кіоску, який продав шаурму за 50 гривень людині, яка потім свідчила про це в суді. Продавця визнали винним і зобов’язали сплатити 17 000 гривень.

Утім, як показала практика інших судів, для складання протоколу і подальшого рішення про штраф фіксація купівлі-продажу, наявність свідків або відвідувачів закладу була не обов’язковою.

Наприклад, 20 березня у Чернівцях поліція склала протокол на касира «Центрального ломбарду». За версією правоохоронців, чоловік не закрив заклад та приймав відвідувачів, чим порушив постанову Кабміну. Касир пояснив суду, що був на роботі, але не приймав відвідувачів, а планував там генеральне прибирання та дезінфекцію. У матеріалах справи взагалі немає згадки про свідків, також немає згадок про фото- або відеодокази правопорушення. Попри це, суд першої інстанції оштрафував чоловіка на 17 000 гривень. Згодом апеляційний суд скасував це рішення. 

Касир пояснив суду, що був на роботі, але не приймав відвідувачів, а планував там генеральне прибирання та дезінфекцію.

Але під санкції потрапив не лише «тимчасово заборонений» бізнес. Співробітників продуктових магазинів, магазинів побутової хімії та АЗС штрафували за недотримання протиепідемічних норм – загалом, таких випадків 27. 

Так, керівниця супермаркету «АТБ» у Полтаві, на думку суду, допустила скупчення людей у торговельному залі. Жінку оштрафували на 34 000 гривень – як і керівницю магазину «ВелМар» в Івано-Франківську, де не пакували продукти в пластик чи поліетилен. Таку саму суму стягнули з керуючого магазином COMFI в Івано-Франківську, чиї працівники не перевіряли температуру відвідувачів і персоналу.  В Одеській області чоловіка оштрафували на 17 000 за незабезпечення робочих на будівництві засобами індивідуального захисту, а у Дніпрі –  операторку АЗС WOG, яка продавала продукти без засобів індивідуального захисту. 

Керівниця супермаркету «АТБ» у Полтаві, на думку суду, допустила скупчення людей у торговельному залі, а у магазині «ВелМар» в Івано-Франківську не пакували продукти в пластик чи поліетилен.

Також штрафи не оминули і роздрібних торговців – таких випадків 28. Ще 25 стягнень виписували  перевізникам, якщо у їхньому транспорті було забагато пасажирів чи тим, хто порушив заборону міжміського і міжобласного сполучення.

Що з порушенням режиму самоізоляції та обсервації?

За порушення режиму самоізоляції присудили 20 штрафів, ще 2 – за відмову від обсервації. Усі – на 17 000 гривень. 

Переважно, вони стосуються громадян України, які повернулися з-за кордону та з різних причин залишили місце обсервації. 

Штрави за порушення режиму самоізоляції переважно стосуються громадян України, які повернулися з-за кордону.

Наприклад, жителі Коломиї та селища Велика Олександрівка пояснили правопорушення тим, що їм треба було до аптеки. Двоє громадян із Синельникового та Кіцманя, які підписали згоду на самоізоляцію, заявили, що мали вийти за продуктами.

Жителька Чернівецької області стверджувала, що їй зателефонували представники Ощадбанку та вимагали, щоб вона заплатила заборгованість за кредитом. Вінничанин пояснив порушення режиму самоізоляції сваркою з сином та рішенням переїхати до матері.

Натомість чоловік з Христинівки вчинив одразу кілька правопорушень. За даними поліції, він залишив місце самоізоляції, і того самого дня сів за кермо в стані алкогольного сп’яніння.

Ще двоє людей відмовилися від обсервації: мешканка Грабовця пояснила, що повернувшись з Італії, не відчувала симптомів хвороби, а житель Сумщини пояснив відмову від обсервації неналежними умовами у лікарні. 

Маски, документи та відпочинок

Понад 50 штрафів припадають на порушення, пов’язані із відвідуванням місць відпочинку, перебуванням у громадських місцях без масок або без документів, обмеженням на зібрання у кількості більше ніж двоє.  

Перший штраф за перебування без маски у громадському місці присудив Сумський суд. 1 квітня оштрафували чоловіка, який ввечері 30 березня зайшов до супермаркету «АТБ» без маски. Згодом апеляційний суд залишив покарання чинним. 

Випадки, коли громадян штрафували через перебування без маски у магазині, є також у Львівській, Черкаській області та у Кропивницькому. 

У Кривому Розі суд оштрафував чоловіка, який без маски прийшов в апеляційний суд, а у Жмеринці – чоловіка, який без маски приїхав до відділку Нацполіції. На Рівненщині штраф отримав чоловік, який без маски вийшов у під’їзд будинку. 

Подекуди суди штрафували і за відсутність масок або респіраторів у місцях відпочинку, паркових зонах, на зупинках та просто вулиці. 

Ще кілька штрафів суди присудили за те, що люди були без документів, що посвідчують особу – таке обов’язання ввели з 6 квітня. Зазвичай, таке обґрунтування правопорушення йде в парі з відсутністю засобів індивідуального захисту. Однак, у Тернополі чоловіка оштрафували на 17 000 гривень саме через відсутність документів. Інших деталей у матеріалах справи немає, тож незрозуміло, на якій підставі проводили перевірку документів

У Павлограді та Кривому Розі суди штрафували людей за те, що вони були на вулиці у кількості більше ніж двоє. Так на Хмельниччині таке покрання отримали троє, які відпочивали у парку біля ставка. Кожен з них має сплатити на користь держави 20 400 гривень. Водночас у Сумах студентів оштрафували на 17 000 гривень за спробу «покурити кальян біля озера». У суді вони пояснили, що не знали про вимогу носити маски і заборону відвідувати місця відпочинку.  

У Сумах студентів оштрафували на 17 000 гривень за спробу «покурити кальян біля озера».

Водночас, двох школярів, які відпочивали на березі Тернопільського ставу, суд визнав винними у порушенні правил карантину, однак обмежився попередженням. 

За перебування у громадському місці дітей віком до 14 років без супроводу дорослих по всій Україні присудили тільки один штраф – у Тернівці Дніпропетровської області. 

Чому справи повертають? 

Від початку карантину суди розглянули 2935 адмінпротоколів. Майже половину з них – 1159 – повернули поліції для належного оформлення. Ще частину справ закрили через відсутності складу правопорушення – точної статистики щодо таких кейсів немає. Громадське радіо спробувало розібратися, чому складання протоколів про порушення карантину у більшості випадків не закінчується присудженням штрафів.

Майже половину протоколів повернули поліції для належного оформлення.

Як свідчить аналіз рішень з реєстру судових справ, у більшості випадків, суд фіксує невідповідність складених протоколів Кодексу про адмінправопорушення, неповноту складених протоколів або нерелевантну кваліфікацію правопорушення.

Наприклад, на Херсонщині правоохоронці склали протокол щодо порушення громадянином правил карантину. Водночас, вони не вказали, які саме дії він вчинив. 

На Вінниччині поліція не вказала у протоколі жодного свідка правопорушення. Крім того, у документ не вписали паспортних даних ймовірного правопорушника, тому неможливо було встановити його особу. 

Через відсутність свідків поліції повернули славнозвісну справу плавця, який перепливав Дніпро в районі Гідропарку, щоб потренуватися в закритій через карантин зоні. 

 «У Гідропарку посеред дня не було жодного свідка? Це потрібно з’ясувати. На даному етапі не бачу можливості продовжувати розгляд, не отримавши належним чином оформлені документи», – пояснив тоді суддя Дніпровського суду Києва. 

Були і випадки, коли справу повертали, адже поліція вказувала неіснуючу статтю Кодексу про адмінправопорушення – з цієї причини матеріали віддав на доопрацювання Красноармійський суд Донецької області.

Натомість у місті Кам`янка-Бузька правоохоронці склали протокол про порушення карантину, хоча з фабули зрозуміло, що протокол стосується куріння тютюнових виробів.

Чому справи закривають?

Серед причин, через які суди закривали справи,  –  відсутність складу адміністративного правопорушення або його малозначність. 

Наприклад, у Києві суд закрив справу щодо співробітника пошти, який обслуговував клієнтів без засобів індивідуального захисту. Також суд обмежився усним зауваженням у випадку з чоловіком, який попри заборону, виготовляв ключі на замовлення.

Низка закритих справ пов’язана із тим, що поліцейські складали протоколи не на суб’єктів правопорушення, а на найманих працівників. 

Так, у Вільногірську до відповідальності намагалися притягнути касирку ломбарду «Довіра плюс», а в Одесі – жінку, яка у салоні краси «Мідея» робила манікюр своїй подрузі.

Також є випадки, коли у разі невідповідності протоколу законодавству, справу не відправляли на доопрацювання, а закривали одразу. Наприклад, у Кропивницькому поліцейські склали протокол через порушення громадянином правил карантину у ТЦ «Копілка». Однак в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначили суть адміністративного правопорушення. Вітак, справу щодо чоловіка закрили. 

«Епіцентр»: поліція проти великого бізнесу

«Карантин – один для всіх?!» – запитували учасники мітингу підприємців під Кабміном 29 квітня. Мережу «Епіцентр» у промовах вони згадували чи не найчастіше.  

Роботу торговельно-розважальних центрів Кабмін заборонив з 12 березня. Керівництво «Епіцентру» заявило, що продовжує працювати як мережа господарських магазинів, яка продає товари першої необхідності.

Адміністрація магазину відгородила стрічкою відділи з товарами, які не підпадають під категорію першої необхідності, але працівники поруч казали, що можна заходити за стрічки, брати потрібні речі і розраховуватися на касі.

Під час карантину кореспондент Громадського радіо відвідав гіпермаркет «Епіцентру» на Петрівці. Побачив, що адміністрація магазину відгородила стрічкою відділи з товарами, які не підпадають під категорію першої необхідності. Але працівники поруч казали, що можна заходити за стрічки, брати потрібні речі і розраховуватися на касі. Кореспондент у такий спосіб купив вантуз і плівку для будівельних робіт. 

Центральна влада на роботу «Епіцентру» зреагувала тільки на початку травня: коли відкриті гіпермаркети мережі використав як привід для послаблення карантину міський голова Черкас Анатолій Бондаренко. 

«Підприємці не можуть зрозуміти, чому в «Епіцентрі» — тисячі людей, а поряд будівельний магазин, де один-два покупці не можуть спокійно зробити покупки», – заявив Бондаренко в ефірі Громадського радіо. 

4 травня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков розповів про порушення правил карантину в «Епіцентрі».  

«Ми провели перевірку 162 будівельних супермаркетів, в тому числі «Епіцентр» та «Нова лінія». Виписали 94 протоколи по супермаркетах, 29 протоколів – по мережі «Епіцентр», 140 протоколів – по мережах громадського харчування», – сказав очільник МВС. 

Пізніше керівник Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Олексій Хмельницький повідомив, що відомство відкрило провадження щодо мереж «Епіцентр» і «Нова лінія» (мають спільних власників – Олександра і Галину Герег) за порушення конкурентного законодавства. 

Пізню реакцію на роботу «Епіцентру» і «Нової лінії» він пояснив тим, що відомство чекало адмінпротоколів від поліції про порушення правил щодо карантину людей. 

Громадське радіо дослідило 14 постанов з Єдиного державного реєстру судових рішень, де згадується «Епіцентр» – тобто всі наявні станом на початок травня. У жодному з них суд не наклав штраф. 

У більшості випадків судді встановлювали, що протоколи складені на неналежного суб’єкта. Поліція у кожному випадку намагалася притягнути до відповідальності адміністратора або керівника конкретного гіпермаркету. У суді вони доводили, що є лише найманими працівниками ТОВ «Епіцентр К». А протокол треба складати на суб’єкта господарювання – тобто на юридичну особу чи на громадянина, зареєстрованого як підприємець.

Як приклади, наводимо рішення Бабушкинського районного суду міста Дніпро, Жовтневого райсуду Запоріжжя, Зарічного районного суду Сум. 

Окремо згадаємо про спробу поліції притягнути до відповідальності працівників гіпермаркету «Епіцентр» у Кривому Розі. 21 березня там відбулася «контрольна закупка». Спочатку журналістка купила пляшку засобу для миття скла, пачку офісного паперу, упаковку пластиліну (тобто не товари першої необхідності). Коли чек пробили на касі, до закладу зайшли працівники поліції і вирішили скласти протокол на адміністраторку відділу інформації.

За словами жінки, вони не пояснили суть порушення, а коли та почала вимагати складання письмових матеріалів, «почали хапати за руки, викручувати їх та погрожувати тим, що її затримано».

Адміністраторка відчула, що у неї піднявся тиск, зателефонувала чоловіку і попросила викликати швидку. Швидка забрала її до лікарні. Поліціянти поїхали за машиною, а в лікарні, коли стан пацієнтки стабілізувався, склали на неї два протоколи – за порушення правил карантину і за злісну непокору поліціянту. 

Суддя закрив провадження за обома протоколами і наголосив на порушенні з боку поліціянтів. 

16 квітня у цьому ж гіпермаркеті поліція склала протокол на начальницю відділу, яка нібито продала відвідувачам товари промислового призначення. Але суд повернув протокол через неточності у паспортних даних. 

Ще на початку карантину керівництво «Епіцентру» звернулося до Кабміну з питанням, що робити тим магазинам, які продають різні групи товарів. 18 березня Денис Шмигаль роз’яснив, що заборона роботи закладів, які приймають відвідувачів, не поширюється на об’єкти, «які здійснюють торгівлю засобами гігієни, виробами медичного обладнання та засобами зв’язку». Усі ці товари є на полицях гіпермаркетів «Епіцентр».

Ще на початку карантину керівництво «Епіцентру» звернулося до Кабміну з питанням, що робити тим магазинам, які продають різні групи товарів.

Лист Шмигаля на адресу «Епіцентру» згадується в постанові Ковельського міськрайонного суду Волинської області. Там поліція склала протокол на продавчину господарського магазину «Аврора» за торгівлю під час карантину. Суддя зазначила, що продавчиня не є належним суб’єктом, а також магазин торгує, зокрема,  продуктами харчування та засобами гігієни. Роз’яснення від прем’єр-міністра стало додатковим аргументом, щоб закрити справу. 

Щодо мережі «Нова лінія» автори цієї статті не знайшли в реєстрі жодної постанови. Немає згадок і про магазини французької мережі Leroy Merlin – конкурентів «Епіцентру», які теж працюють під час карантину. 

Немає згадок і про магазини французької мережі Leroy Merlin – конкурентів «Епіцентру», які теж працюють під час карантину. 

Утім, роз’яснення Кабміну, яке використовує «Епіцентр», спрацьовує не для всіх мереж. Наприклад, 25 березня в Кременчуці суд оштрафував керівницю магазину Prostor за те, що в її закладі продали листівки. Вона визнала вину, сказала, що після візиту поліціянтів прибрала не прописані в постанові товари. Але суд виписав їй 17 тисяч гривень штрафу.  

Водночас 17 квітня в Полтаві суд оштрафував керівника магазину «Алло» за роботу в звичайному режимі. Кабмін дозволив працювати магазинам, які торгують засобами зв’язку, але полтавський виконком наклав додаткові обмеження – зробив виняток тільки для продуктових магазинів, аптек, зоотоварів, а також магазинів з продажу виробів медичного призначення та засобів гігієни. 

Жодного оштрафованного настоятеля 

Від першої редакції постанови Кабмін посилював обмеження щодо масових заходів. Спочатку не могли збиратися разом понад 20 людей, потім понад 10. У фінальній редакції йдеться про заборону масових заходів без зазначення дозволеної кількості людей. 

Про масові служби в церквах преса писала протягом всього карантину. На Донеччині через масову службу у Святогірській лаврі (УПЦ МП)  поліція відкрила кримінальне провадження за порушення правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам. Речниця поліції Донеччини Олександра Гаврилко відмовляється говорити, чи є у справі підозрювані – каже, що слідчий не надав дозволу. 

У реєстрі судових рішень є шість постанов, де фігурують настоятелі храмів. Жоден не оштрафований. 

Для прикладу, поліція намагалася покарати настоятеля Свято-Успенського храму в Хмельницькому за богослужіння, де взяли участь понад 10 парафіян. Проте судді забракло доказів. 

«У матеріалах справи наявний відеозапис, з якого вбачається, що на подвір’ї храму на відстані один від одного стоять 4 прихожан церкви», – вказала суддя. Також вона зауважила і недостатньо визначений статус священника.

«У справі відсутні докази того, що він є головою релігійної громади, якій надано право користування даним храмом, що дане приміщення є храмом, що дана релігійна громада зареєстрована як релігійна громада у ЄДРПОУ, також не надано жодних доказів, які б підтверджували статус даної релігійної організації (витяг з ЄДРПОУ, тощо)», – уточнила суддя і закрила справу.

У чотирьох випадках із шести суди повернули протоколи поліції для належного оформлення. Так вчинив, зокрема, суддя Нововолинського міського суду Волинської області. 

«У матеріалах справи присутня фотороздруківка, з якої вбачається, що під храмом, на подвір’ї храму на відстані один від одного стоять прихожани церкви, однак не надано документального підтвердження, що місце потенційного правопорушення є територією храму Кирила… На даній фотокартці не зазначено дати та часу здійснення фотозйомки», – пояснив він. 

Лише в одному випадку суд визнав провину настоятеля: суддя Марганецького міськрайонного суду Дніпропетровської області розглянула протокол на настоятеля храму Святого Преображення Господнього і визнавши його винним, вирішила обмежитись  усним зауваженням через «малозначність правопорушення».

Настоятеля храму Святого Преображення Господнього на Дніпропетровщині визнали винним, проте суддя обмежилася усним зауваженням через «малозначність правопорушення».

Найвищий за статусом священник, на якого поліція склала протокол, – секретар Херсонської єпархії УПЦ МП. Він проводив хресний хід на території Свято-Духовного кафедрального собору, в якому брали участь понад 10 людей. Суд закрив справу за ознаками через відсутність належних доказів.

Чому рішення судів стосовно однакових правопорушень подекуди відрізняються?

Одна з причин, чому точкові випадки порушення карантину фіксуються частіше за більш масштабні – відсутність узгодженого плану дій в самих органах правопорядку, вважає юрист Євген Крапівін.

За його словами, від самого початку запровадження карантину було питання, чи будуть поліцейські притягати до відповідальності за найтяжчі порушення. Зрештою виявилося, що поліція більше зосередилася на не пов’язаних між собою дрібних випадках.

«Людей без маски штрафували або штрафували маленькі торгові точки, замість того, щоб реагувати на роботу великого бізнесу або боротьбу з відпочинком маси людей. Наприклад, реагувати на травневі свята в Києві на Труханові острові, або відпочинок сотні людей в «Добропарк» у Київській області. Де було зрозуміло, що всі порушують. Це було б демонстративним прикладом, якби пару сотень протоколів було складено. У самої поліції не було певної політики, за що саме притягуємо до відповідальності: чи за тяжче порушення, чи за все підряд. Вийшло, що кожен робив на власний розсуд», зазначив Крапівін у коментарі Громадському радіо. 

« У самої поліції не було певної політики, за що саме притягуємо до відповідальності: чи за тяжче порушення, чи за все підряд. Вийшло, що кожен робив на власний розсуд»

Він нагадав, що чи не половину протоколів, складених поліцією, суди повертають на доопрацювання. На думку юриста, це, зокрема, пов’язано з тим, що поліцейські недостатньо чітко кваліфікують дію, за яку особу притягують до відповідальності.  

Окремі протоколи, за словами юриста, повертаються через відсутність додаткових даних, крім пояснень самих поліцейських. Також час від часу правоохоронці складають протоколи на неналежного суб’єкта.

На думку Євгена Крапівіна, повернені протоколи здебільшого не потраплять знову до суду. В таких ситуаціях, за словами юриста, поліція закриває справу про адмінправопорушення. 

Повернені протоколи здебільшого не потраплять знову до суду. У таких ситуаціях, за словами юриста, поліція закриває справу про адмінправопорушення. 

Утім, навіть якщо протокол складений правильно, рішення суду може залежати від різних обставин. Навіть за однакового правопорушення хтось може притягнути до відповідальності, а хтось може обмежитися усним зауваженням. За словами Євгена Крапівіна, це свідчить про різнорідну судову практику.

«Це відбувається, тому що протоколи розглядають районні суди, яких дуже багато. Якісь судді спеціалізуються на кримінальних справах, якісь – на цивільних, а адміністративні протоколи у них за залишковим принципом. Це питання підготовки суддів, наскільки вони обізнані з законодавством, з обмеженнями, які є в постановах, звертаються до роз’яснень судової адміністрації або органів суддівського самоврядування», — пояснив юрист. 

Він додав, що рішення суддів підлягають апеляційному розгляду, але не мають касаційної інстанції, тобто вони ніколи не дійдуть до Верховного суду, який міг би усе узагальнити та дати правові позиції.