«Шукаємо на роботу жінку до 35 років»: чому такі оголошення порушують права людини?

Чи можна бути дискримінованими оголошенням на роботу через вашу стать чи вік, як це сталося з нашою героїнею Іриною Ковальчук?

Ірина Ковальчук: Я часто шукала роботу і брала газету з оголошеннями, зателефонувала у кілька місць. Мені казали, що у них вікове обмеження — 35 років. Спитала, на підставі чого таке обмеження? Мені казали: тому що в них такий підхід до праці, потрібно довго бути «на ногах». Потім я зайшла у магазин «Кондитерські товари», де на дверях було оголошення, що потрібен працівник. Мені відмовили, сказавши, що беруть жінок до 30 років максимум. Сказала їм, що записала нашу розмову і піду до суду з цим. Вони почали виправдовуватись, пролунали відмовки, що потрібно «культурно спілкуватись» й весь день бути «на ногах». Потім сказали, що вже взяли іншу людину. Таке траплялося не раз.

Гостя студії — Олександра Голуб, голова Громадської організації «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних».

Лариса Денисенко: Власне, що вона зробила? Вона намагалась записати усне мовлення на телефон, щоб потім оскаржувати це рішення. Мене особливо вразив аргумент стосовно ввічливості розмови з клієнтами, яка притаманна, виявляється, юному віку. Як взагалі це можна прокоментувати? Чи є тут ознаки дискримінаційного ставлення і що з цим можна робити?

Олександра Голуб: Соціологи проводили дослідження і виявили, що в Україні кожен третій українець і українка зіштовхувалися з дискримінацією при працевлаштуванні. Досить часто нам важко ідентифікувати й зрозуміти, що оголошення, які містять вказівку на вік кандидата, стать, можливу релігію, майновий стан або зовнішній вигляд — це дискримінація. Часто ні самі роботодавці, ні люди, які є кандидатами на певну вакансію, не усвідомлюють, у чому проблема. Ми бачимо, що наша героїня зазнала абсолютно невиправданих обмежень лише через те, що вона є старшого віку ніж той, який собі уявив її потенційний роботодавець.

Лариса Денисенко: Наскільки я розумію, старший вік стосувався жінок. Тому що в оголошенні йдеться про те, що «запрошуються на роботу жінки до 30 років».

Олександра Голуб: Так, мені здається, у нас найбільші 2 категорії, які не можна вказувати в оголошеннях про вакансію — стать і вік. Дійсно, наше чинне законодавство забороняє в оголошеннях про вакансію вказувати всі ці ознаки, які не мають прямого стосунку до майбутньої роботи. Єдине виключення — коли прямо в законі передбачений певний граничний вік, до якого людина може бути на тій чи іншій посаді. Наприклад, це стосується держслужби. В усіх інших випадках не може бути жодного виправдання. Безперечно, людина, яка зіштовхнулась з таким, має право звертатися до суду або до Уповноваженого з прав людини та повідомити, що зазнала дискримінації.

Лариса Денисенко: Які, загалом, найчастіше трапляються зразки оголошень, що містять оцю дискримінаційну ознаку? Наприклад, я стикнулася з таким, що люди шукали няню — саме жінку і віком 50+.

Олександра Голуб: Проблема наших оголошень про вакансії якраз і полягає в тому, що не вказується певна кваліфікація, вимоги щодо досвіду. Вказується стать або певний вік, тому що цій статі або віку приписують стереотипно певні ролі. Це абсолютно неправильний підхід. Дуже часто, коли бачимо такі оголошення, наприклад у Facebook, дискусії переходять до того, що приходять небайдужі люди в коментарі й починають пояснювати потенційним працедавцям, що не можна вказувати певні ознаки зовнішності людини, що це є неприпустимим. Крім зовнішності, віку і статі, трапляються випадки, коли можуть зазначати, що не хочуть брати на роботу людину, яка є ВПО. Усі такі обмеження є абсолютно незаконними.

Лариса Денисенко: Я часто чую серед власників розважального бізнесу: «А як ви хочете, щоб ми винаймали хостес? Ви хочете, щоб вони були непривабливими?». Те саме я чула про стюардес, що вони нібито не можуть перевищувати вагу і мають обов’язково мати чарівну зовнішність. Як можна прокоментувати це?

Олександра Голуб: Коли ми наймаємо людину на роботу й обираємо її за кольором волосся чи іншим фізичним характеристиками — ми ж не купуємо її як товар. Ми повинні в першу чергу дивитись на її професійні якості. Як у випадку нашої героїні, ввічливість не залежить від віку. Це все стереотипне упередження наших роботодавців.

Лариса Денисенко: Чи бувають загалом варіанти оголошень, де вказувати на стать або фізіологічні чи вікові параметри прийнятно?

Олександра Голуб: В Україні донедавна існував перелік заборонених професій для жінок. Хоча він був скасований, там все ще залишаються певні посади, які для жінок законодавчо недоступні — це підземні роботи. Тобто в оголошеннях про роботу в шахті може бути вказана стать. Знову ж таки, це все спірно, але в цьому випадку це вимога законодавства. Насправді дуже мало професій, де у вакансії потрібно зазначати стать майбутнього працівника.

Лариса Денисенко: Що робити, коли людина стикається з тим, що в оголошенні є дискримінаційні ознаки? Або коли вона приходить на співбесіду і розуміє, що фактично в ній не зацікавлені через недостатньо привабливу зовнішність чи інвалідність?

Олександра Голуб: Найкращий варіант — це звернутися і в письмовому вигляді попросити пояснити, чому відмовили у працевлаштуванні.

Лариса Денисенко: Але багато хто такого не зробить з працедавців або уповноважених осіб. Вони просто частіше за все говорять, що не будуть відповідати письмово. Вже було кілька казусів, коли письмово відповідали, що ми не беремо вас тому, що ви не відповідаєте таким то вимогам (віку, статі) і людина вигравала суд.

Олександра Голуб: У нас в Україні є такий прекрасний закон про звернення громадян, який гарантує право громадян на звернення до органів різної форми власності й відповіді на ці звернення. Якщо людина звертається з певним питанням, яке в компетенції цього органу і їй не дають відповідь у встановлений місячний термін, то відбулось порушення закону і це можна оскаржувати. У будь-якому випадку хоче роботодавець чи ні, він зобов’язаний надати таку відповідь. Якщо там дійсно буде зазначено, що не беруть на роботу тому, що у вас інвалідність або ви жінка — з цими документами можна звертатися до суду і до Уповноваженого з прав людини.

Лариса Денисенко: Що потрібно писати, коли звертаєшся до Уповноваженої з прав людини?

Олександра Голуб: Обов’язково треба вказати в заяві реквізити, прізвище, ім’я, по батькові, поштову адресу, мобільний телефон. Найголовніше — пояснити в чому на вашу думку є порушення і за якою ознакою вас дискримінують. Уже далі працівники офісу Уповноваженої можуть допомогти оформити всі необхідні документи.

Потрібно максимально чітко описати ситуацію, що трапилася, докласти всі документи, що можуть підтвердити відмову  роботодавця.

Лариса Денисенко: Чи є якісь нетипові моменти, за якими дискримінують більшість працедавців?

Олександра Голуб: Мені здається, це все ж таки питання, які стосуються ВПО — тобто людей, які переїхали з окупованих територій. Друге — це питання національних меншин, ромської громади.

Мені здається, що ситуація, коли працедавець абсолютно не розуміє, в чому проблема, чому не можна вказувати розмір бюсту або вік, демонструє перш за все кваліфікацію компанії, її рівень культури, ставлення до споживачів їхніх послуг. Очевидно, що ми не побачимо у великих міжнародних компаніях обурливі оголошення, але маленький бізнес все ще думає, що сила громадської думки й Facebook щось таке, на що можна не зважати.

Повну розмову слухайте у аудіофайлі за посиланням.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».