Складається враження, що держава не дуже хоче нас долучати до процесу звільнення полонених – Володимир Балух

У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» провели розмову зі звільненим українським політв’язнем, кримчанином Володимиром Балухом, який, проживаючи в окупованому Криму, не боявся вивішувати над будинком український прапор і прикріпив на будинок табличку «Вулиця Героїв Небесної Сотні»

Володимир Балух — звільнений український політв’язень. Вийшов на свободу під час обміну 7 вересня. Під час ув’язнення в колонії міста Торжок перетнувся з політв’язнем Олександром Шумковим. Олександр у полоні з серпня 2017 року. Він контрактник Збройних сил України. В Росії його засудили до 4 років ув’язнення. Володимир Балух заявив під час прес-конференції, що до Шумкова можуть застосувати тортури, які застосовували до нього в колонії міста Твер.

 

• Олександр Шумков — колишній охоронець лідера Правого сектору Дмитра Яроша. Згодом він служив у Збройних Силах України.
• 17 серпня 2017 він не повернувся після служби додому, а у вересні його виявили в російському СІЗО. Його звинуватили в участі у забороненій в РФ організації «Правий сектор». У грудні 2018 року Севський суд Брянської області РФ засудив Олександра Шумкова до чотирьох років колонії загального режиму.
• У квітні 2019 року стало відомо, що Шумкова помістили до штрафного ізолятору колонії у російському місті Торжок Тверської області.

Програму ведуть сестра Олега Сенцова Наталія Каплан та брат Євгена Панова Ігор Котелянець.

Ігор Котелянець: Ви вже місяць на волі, в Києві. Це не Крим, звичайно, тут холодно, багато людей, всі кудись поспішають. Але тим не менше – як ви живете зараз?

Володимир Балух: Краще, ніж у в’язниці.

Ігор Котелянець: В місті Торжок, куди вас відправила окупаційна влада, ви знаходилися разом із політв’язнем Олександром Шумковим. На жаль, він не був звільнений 7 вересня, але сподіваюся, у наступному звільненні він буде. Розкажіть, як ви там перетиналися – ви сиділи разом, ви десь бачилися?

Володимир Балух: Насправді, я бачив Сашка лише пару разів, коли нас виводили разом на прогулянкові дворики. Змогли ми з ним поспілкуватися лише один раз. 4 квітня я потрапив до ШИЗО, і буквально наступного дня туди ж потрапив і Сашко. Він знав, що я тут перебуваю, і коли заходив до коридору, вигукнув моє прізвище і «Слава Україні!», на що я відповів «Героям Слава!». Його посадили в камеру навпроти через коридор, а таким чином спілкуватися можливості немає, тому що постійно на коридорі стоять дві колонки, з яких лунають якісь пісні. Це робиться спеціально для того, щоб не було можливості спілкуватися на голос.

Я три тижні провів на ПКТ (помещение камерного типа) – це те саме ШИЗО, тільки спрощений режим. Якщо в ШИЗО в тебе є тільки година ввечері вільного часу для читання листів або книг, то на ПКТ в тебе є можливість цілий день читати і писати, і кожен день прогулянка. В ШИЗО дуже важко потрапити на прогулянковий двір, за два місяці на прогулянку я потрапив лише три рази.

І от на ПКТ, куди також посадили і Сашка, в нас була можливість поспілкуватися на голос. Я великої таємниці, певно, не відкрию, думаю, про це можна говорити, що ми спілкувалися через каналізаційну трубу. Бо ми сиділи через дві камери один від одного, і Сашко постійно спеціальним шифром по трубі стукав, і ми обговорювали різні теми.

Ігор Котелянець: Про що говорили?

Володимир Балух: Про все. Сашко мені давав почитати свою п’єсу, яку він пише. Але, скажу чесно, я його почерк не розібрав. Та й так ділилися якоюсь літературою, але через спеціальний зашифрований канал, бо, насправді, це заборонено.

19 вересня Сашкові виповнилося 30 років. Коли ми з ним спілкувалися, він з хвилюванням ставився до цієї дати, мовляв, це якийсь рубіж для нього. Взагалі, я вважаю, що мені дуже пощастило, що я хоч таким чином, але познайомився з Сашком, адже це справжня така цілісна людина, до якої завжди можна стати спиною і не очікувати удару. В’язниця дуже оголює людські недоліки, я в ньому їх не знайшов.

• Я вважаю, що мені дуже пощастило, що я хоч таким чином, але познайомився з Сашком, адже це справжня така цілісна людина, до якої завжди можна стати спиною і не очікувати удару

Наталія Каплан: Ви казали, що до Олександра можуть застосовувати тортури. Звідки така інформація?

Володимир Балух: Чесно кажучи, я не знаю, чи маю я право про це говорити в ефірі, але я знаю, що до нього застосовувалися тортури, зокрема в СІЗО Твері. Це взагалі такий заповідник… навіть говорити про це не хочеться. Та й тортур не потрібно, там дуже холодно. Скаржитися на холод немає сенсу, адже вони приходять зі зламаним термометром, який завжди показує одну і ту саму температуру – 18 °C , тому нічого, окрім літньої роби і білизни не дається. А там холодно, і оці бетонні стіни та залізні меблі, тому сидіти неможливо, стоїш цілий день.

• Вони приходять зі зламаним термометром, який завжди показує одну і ту саму температуру – 18 °C , тому нічого, окрім літньої роби і білизни не дається. А там холодно, і оці бетонні стіни та залізні меблі, тому сидіти неможливо, стоїш цілий день

Але ми з адвокатами відвоювали право отримати теплу білизну і тюремну светру, щоб ходити влітку, проте й тоді мені було холодно. І от я уявляю, що там зараз відбувається, адже ще не почався опалювальний сезон. Коли нас в квітні з Сашком потрапили в ШИЗО, ще працювало опалення. Але його 15 квітня виключили, і я досі пам’ятаю ці відчуття. Там мерзнуть, насправді, всі. Мені закидали, що якби я їв баланду, яку я не вживав, не мерз би так. Але з ким не розмовляв у дворі чи через каналізацію, мерзнуть всі. Тому тут навіть не потрібно говорити про фізичні тортури, достатньо і тортур холодом. Потім дуже болять суглоби, особливо, коли немає можливості рухатися. Хоча Сашко постійно накручував круги навколо столика, займався трохи, підтримував форму, але коли це камера 5 на 3, сильно не розженешся.

Ігор Котелянець: Чи якось відбивалося на ставленні до вас у колонії те, що ви українці?

Володимир Балух: Ми сиділи по одному в камері. Є в ШИЗО камери, де тримають до чотирьох осіб, але ми сиділи самі. В ШИЗО закривають надовго людей, які не сприймали цю систему, які не визнають вирок. Я говорив їм, що в мене у вироку написано, що мене позбавили волі, а ніяк не честі чи гідності. Просто зрозумійте, нас постійно виводили у холодне приміщення, роздягали до гола – там проводився обшук – «шмон».

• Я говорив їм, що в мене у вироку написано, що мене позбавили волі, а ніяк не честі чи гідності

Через те, що ми знаходилися в ШИЗО в середовищі свідомих осіб, то ставлення з їхнього боку було дуже чудове, дуже достойне.

До речі, коли ми там із Сашком знаходилися, зі слов’ян були ми і ще один місцевий з Тверської губернії,  а решта людей були кавказці – хлопці з Таджикистану, Середньої Азії. З їхнього боку ставлення було завжди добре, вони допомагали всім, чим могли, завжди намагалися чимось поділитися, якось підтримати. Якщо колись когось виводили невідомо куди, вони завжди з’ясовували, кули повели людину, щоб нічого такого не сталося.

Наталія Каплан: А зі сторони охорони як до вас ставилися?

Володимир Балух: По-різному. Там же є і адекватні люди, вони так само адекватно і ставилися, неадекватні завжди казали, що я щось винен чи комусь щось зобов’язаний.

Ігор Котелянець: Ті політв’язні, яких звільнили 7 вересня, у розмові зі мною говорили, що хочуть якось допомогти у звільненні решти бранців. Ви, зокрема, казали про Олександра Шумкова. У чому ви бачите свою діяльність для того, щоб або полегшити комусь життя у неволі, або наблизити той момент, коли вони будуть звільнені.

Володимир Балух: Насправді, оця утаємниченість навколо обміну, напівнатяки… складається враження, що держава не дуже хоче нас долучати до цього процесу. До речі, опановуючи сучасний мобільний телефон, я зайшов на YouTube, щось там дивився і побачив, що президент спілкувався із журналістами. І почув від президента слова, коли він говорив за деокупацію Криму, що нам треба стояти обома ногами на своєму. І я через свою знайому журналістку поставив запитання Зеленському в контексті того, чому до цих процесів не залучають звільнених політв’язнів. Він відповів, що ну от до чого тут політв’язні до цих процесів, а якщо робоча група – то будь ласка. Але ж «будь ласка» – це не запрошення. Тобто немає чіткості. А ми хочемо координації в цьому напрямку, бо всі звільнені хлопці хотіли б допомогти, просто ми не знаємо, яким саме чином. Так, кожен окремо намагається щось робити, але ж цього не достатньо.

• Всі звільнені хлопці хотіли б допомогти, просто ми не знаємо, яким саме чином. Так, кожен окремо намагається щось робити, але ж цього не достатньо

Користуючись ефіром, я хочу зачитати повідомлення активістів з Москви, які підтримують українських політв’язнів. Зокрема, мені пише жіночка з Москви, почувши новину, що заарештовано Олега Приходька.

«Узнала сегодня про задержание Олега Приходько. А сейчас написали, что его арестовали на два месяца до 10 декабря. Как страшный сон, что уже видела раньше. Как будто истории Сенцова и вашу сшили в одну и все по новой. Не знаю, как мы, россияне, будем отмываться от всего этого. Какой же это невыносимый стыд. Я смотрела ваше и других ребят интервью после освобождения, встретилась бы сейчас, я бы глаза на вас не смела поднять, до того совестно перед вами. А вы совсем не злитесь, улыбается, потому что с Богом. А вот мы тут с кем? Как черти неугомонные, прицепились к вам и не отстаем. Что делать дальше, не знаем…».

Наталія Каплан: Тобто в Москві є люди проукраїнські налаштовані, їх мало, але вони є.

Володимир Балух: Так, найголовніше, що вони є.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.