Бугуртний спорт, як спосіб психологічної реабілітації військових — що це і як працює?

Що таке «бугурт»?

Існує така річ, така течія як «історична реконструкція», а бугуртний спорт є частиною цієї течії. Бугурт — це бій у лицарських обладунках. Насправді він не відбувається відокремлено, просто сам собі, мовляв, я зібрався і пішов з кимось битись. Такі бої зазвичай проходять на спеціалізованих, наприклад, історичних фестивалях, де показують різні ремесла, діяльності, де грають музику тощо. І зазвичай учасники цієї течії дуже часто роблять це все самі своїми руками.

Зараз дуже багато людей з наших історичних клубів воює, майже 90% або воюють, або воювали так чи інакше.

Як бугуртний спорт допоможе в реабілітації військових?

Так от: в Америці є проєкт Steel Soldier, який об’єднує ветеранів, а більшість бугуртсменів в США — це ветерани. І цей проєкт Steel Soldier — це документальний фільм про ветеранів, яким бугуртний спорт допоміг подолати ПТСР, нарко/алкозалежності і взагалі різні складнощі в житті. Це така спільнота, як друга сім’я.

І ми зараз працюємо, досліджуємо саме те, що бугурт може стати таким собі інкубатором від військового життя до цивільного через навколовійськову тему. Сильним аргументом є те, що бугурт дає можливість  збалансувати гормональний стан бійця або ветерана. У чому це полягає? Наприклад, у ПТСР і схожих розладів є дисбаланс гормонів і в житті з’являється агресія, бо людина звикла відчувати агресію під час війни, бо там треба виживати, є загроза і є агресія, як реакція на загрозу.

Так от за допомогою таких видів спорту, як бугурт, можна назад повернути баланс людині в агресії. Тобто постійно її компенсувати і паралельно працювати з психологами, з різними іншими напрямками і все таке інше. Це насправді повинен бути дуже комплексний підхід. Воно не працює там як просто вийти, побитись і піти, але воно дає дуже потужний базис на компенсацію, щоб від цього людина могла відштовхуватись і починати свої зміни. Та й будь-які зміни у спільноті товаришів набагато легше проходять і набагато легше їх адаптувати.

Тобто наша місія — створити такі осередки, куди люди могли б прийти і з нашою допомогою подолати свої проблеми різні.

І ми готові їх приймати. Зараз ми будуємо систему роботи. Співпрацюємо з Центром психічного здоров’я та реабілітації ветеранів МОЗ України «Лісова поляна», на їх базі це все відпрацьовуємо. А щойно у нас буде вже готова методика, то ми будемо готові створювати ці «Бугуртні Січі» по різних містах, там, де знайдемо ветеранів, охочих тим займатися, пройти сертифікацію і все таке інше.

Де працюватимуть «Бугуртні Січі»?

Ми працюватимемо у реабілітаційних центрах. Приходитимемо, показуватимемо хлопцям, що це, як відбувається, як виглядає. Будемо закохувати у бугурт. Бо ми всі, насправді, хто з цього двіжу, закохані в бугурт. Будемо давати нову мету, показувати, що у людей є зграї, є заради чого жити, адже багато хто на війні втратив старі сенси, а нові не віднайшов. Тобто це може бути якийсь такий перехідний період, коли людина знайде для себе сенси, адже це дуже зрозумілий спорт, це військова така справа, справа і чоловіча, і жіноча.

Бугуртний спорт буде частиною психологічної реабілітації бійців.

Коли стартують заняття з бугуртного спорту?

Заняття починаються з жовтня у Київській області. Ми у цьому реабілітаційному центрі будемо присутні 5 днів на тиждень. До обіду бійці зайняті процедурами, психологами, всім іншим, а у другій половині дня ми їх чекатимемо.

Тренування з бугуртного спорту відбуватимуться на спеціальній протектованій м’якій зброї

Сам спорт буде два рази на тиждень, або якщо хлопці попросять, то ми, звісно, додамо. Будуть ще суміжні лекції історичні, практичні заняття, майстер-класи. Хочемо разом з хлопцями обладнати свій майданчик, поставимо намети красиві історичні, щоб це була тематична локація. І щоб вони на цю локацію могли прийти, коли в них є час і бажання, можуть прийти собі посидіти чи, навпаки, поговорити. Щодо майстер-класів, то думаємо про карбування монет, роботу зі шкірою, з глиною.

Хто буде тренувати, викладати на «Бугуртних Січах»?

Ми вважаємо, що тут доцільний принцип рівний рівному, коли військовий буде спілкуватись з військовим і шукати порозуміння саме от таким чином. Тому у нас зараз троє тренерів, які є діючими військовими, які у відрядження постійно їздять і так тимчасово залучаються, є також серед викладачів та тренерів і ветерани. От саме в цьому наша ідея полягає, щоб ветерани передавали свій досвід тим, хто цього потребує.