Стратегічно важлива «точка спокою»: репортаж про відновлення Старого Салтова

У січні 22-го року замерзлим Печенізьким водосховищем літали сноукайтбордисти. На багато кілометрів навкруги виднілися строкаті точки вітрил. Тоді вперше Україна приймала кубок світу зі сноукайтінгу IKA SNOW KITE WORLD CUP UKRAINE 2022.

Зараз водосховище потроху замерзає. Захоплюючий спорт із шаленими швидкостями тепер лише у згадках, які місцеві, як і багато чого ще, маркують влучним «із минулого життя». А от відчуття простору і свободи у берегів Старого Салтова не відняти.

Так само не відняти у селища і бажання жити. Зараз тут головні строкаті точки — це острівці відбудови. Їх 19: відновлюють 17 багатоквартирних житлових будинків і 2 будівлі — це соц- та адмінустанови. Усе розбите обстрілами. На будмайданчиках робоча метушня. А неподалік часто зупиняються один чи двоє місцевих. Прийшли подивитися, як реанімують їхній дім.

Ірина Глазунова часто ходить дивитися, як тривають роботи в її будинку. Жінка вимушена винаймати житло, але далеко поїхати від оселі не змогла. Говорить: поза домом вже набулася. Тому зараз живе у цій же Старосалтівській громаді. Вже у грудні сподівається провести символічні входини у стару-нову квартиру.

«Було страшно, були досить інтенсивні обстріли після звільнення Старого Салтова, — згадує Ірина. — Тут така особливість громади — її половина знаходиться на правому березі, половина — на лівому. Так от, коли визволили Старий Салтів, на лівому березі залишалися російські війська, і отам трошки північніше. Тому з усіх боків цей Старий Салтів піддавався досить значним обстрілам. Тут взагалі неможливо знаходитися було. Яким я побачила свій дім, коли повернулася? Практично, як тут скрізь, знаєте. Воно однаково майже було. Це вікна, це двері розбиті, це дах, стіни, відповідно — комунікації. І газові всі ці труби й решта розбите. Ми сподіваємося, що до нового року роботи закінчаться».

Як і Ірина, до Старого Салтова повернулися вже багато людей. Живуть постійно чи приїжджають працювати 4,5 тисячі місцевих. До повномасштабного вторгнення тут мешкали близько 6 тисяч людей.

Алла після повернення до селища змогла оселитися вдома. Говорить, на щастя, не бачила, як горіли її та сусідні будинки. Але наслідки з чоловіком усували довго та дорого.

«Тут у нас гаражі, сараї — все погоріло. Три дні горіло. Нас тут не було, ми виїжджали. А люди жили в підвалі, вони не могли вже виїхати. Дім наш горів, люди його рятували й отой дім поруч. Погасили. Тут даху не було. От ми на другому поверсі, даху не було у нас зовсім. Ми приїхали і самі робили, самі оновлювали».

Тепер жінка чекає на стабільне постачання води. З водогоном у ледь не найбільш водному селищі Харківщини проблема. Старі комунікації пошкодили обстріли, а під час окупації водогін стояв сухим. Росіяни не провели жодного ремонту. Тепер 50 км труб пошкоджені. Цьогоріч ситуацію вирішити не змогли. Наступного — обіцяють знайти фінансування і подати воду.

Половина інфраструктури Старого Салтова зруйнована. У цифрах це виглядає так: понад 8 сотень багатоквартирних будинків зруйновані, решта — близько 6 сотень —  пошкоджені. Будівництво триває державним коштом. 320 мільйонів із 570 вже профінансовано. На них відбудовують житловий сектор: дво- і п’ятиповерхівки, школу, амбулаторію і ЦНАП. Решта грошей надійде наступного року відповідно будівництво триватиме.

Читайте також: У Харкові відкриють дитячий садок у метро

Наталя живе у приватному секторі. Ця частина Старого Салтова не менш пошкоджена. Її вулиця — калейдоскоп випалених і битих будинків. Її саму в серпні 2022-го ледь не поховало під дахом розбитого дому.

«Я у флігелі на плиті варила собакам їсти, поруч стояв син. Каже: «Піду скупаюся». Тільки він вийшов, буквально, хвилин 3-4 — прилетіло. Приліт прямо у те саме місце. І оце в нас розбило все. І сволока упали прямо мені на голову. Мене прибило там. Син дістав мене, — згадує Наталя. — На нашій одній вулиці 5 хат згоріли повністю. Одні стіни стоять, а в декого і стін немає. Так що побито здорово. Ми живемо під самим лісом — якраз з тієї сторони нам перепадало «гарно». У сусідів немає нічого – повністю згоріла хата».

Частково Наталя вже змогла відновити будинок. Майже все коштами благодійників: «Карітас» надав вікна, сільрада — будматеріали та шифер. На програму єВідновлення поки не подавалася. Говорить, зараз розгублена. Жінка, як і багато хто в селищі, радіють тому, що є робота, якою і рятуються. Вихователька дитячого садочку щодня в знищеному дошкільному закладі. Жаліється, що будівлю не законсервували, і вони з колегами рятують вціліле самотужки.

Слухайте також: Ігор Клименко: Якщо не хочете виїжджати — це ваш вибір, але навіщо руйнувати життя дітям?

«Садочок розбитий і не законсервований. Там страхіття — немає нічого. Вже тинькування попадало. Ми, щоб зберегти, розібрали вцілілі меблі. Немає даху. Ніхто нам не законсервував, хоча обіцяли, щоб хоч зверху не капало. Як дощі, ми відер по 70 виносимо води. Черпаємо оце совочком, — розказує Наталя. — Питають, нащо ви то робите? Якби ми не робили, воно б текло у підвал, і все б повністю зруйнувалося».

До наступного навчального року у Старому Салтові мають відбудувати знищену школу. До неї проєктують обов’язкове бомбосховище. Як і на решті Харківщини, діти тут вчаться онлайн.

Анна Черненко, Харків, Громадське радіо