Стріляють з вечора до ранку: на Луганщині бойовики намагаються взяти під контроль Бахмутську трасу

Стріляють з вечора до ранку: на Луганщині бойовики намагаються взяти під контроль Бахмутську трасу

Дистанційно мінують з ручних протитанкових гранатометів мінами ПОМ-2, обстрілюють українські позиції з великокаліберних кулеметів, стрілецької зброї та підствольних гранатометів. Все це, аби заволодіти Бахмутською трасою на контрольованій Україною території. Українські військовики на Луганщині щодня фіксують недотримання «режиму тиші» бойовиками. Останнім часом вони не тільки гатять з усього свого арсеналу, але ще й намагаються просунутися вперед. 

«Намагаються саме у бійницю потрапити, тому що у бійниці обов’язково хтось може бути», — так характеризує ситуацію на фронті військовий Андрій.

Андрій, військовий/Фото: Яніна Львутина

Він наразі захищає Україну в районі Причепилівки, що на Луганщині. Каже, вже кілька тижнів як бойовики забули про перемир’я.

«Ну, нудно людям, напевно. Ось і відкривають вогонь. З вечора і до самого ранку», — говорить військовий.

Українські військовослужбовці на провокативні дії противника намагаються не реагувати. Але розповідають, що останнім часом бойовики гатять влучно по позиціях, а не в сіру зону. Військовий Збройних сил України Сергій розповідає:

«Доволі часто були приходи до наших хлопців. Я був тут, біля ДШК, на позиції напоготові відкрити вогонь. Також думав, що могуть підлізти й до нас сюди у посадку. Зараз дуже часто провокаційні дії. Вони підривними спробами намагаються підлізти до наших позицій».

Поки ми розмовляємо з хлопцями, на сусідніх позиціях чується серія вибухів. Армієць Микола каже: бойовики знову активізувалися. По українських позиціях б’ють з великокаліберних кулеметів, стрілецької зброї, ручних протитанкових та підствольних гранатометів. А вчора використали квадрокоптери, щоб коригувати постріли та потрапляти точно в ціль.

Сергій, військовий/Фото: Яніна Львутина
Микола, військовий/Фото: Яніна Львутина

«Учора під прикриттям вогню відбувалися інженерні роботи. Противник за допомогою ПОМок закривав наші позиції, щоб ніхто не міг підійти ближче. За допомогою окопних снарядів підривав траншею і наблизився до дороги впритик. За короткий термін.

Під прикриттям прицільного обстрілу зі стрілецької зброї: ПКМ, АГС, воги закидали, РПГ. Відволікали нашу увагу від вибухів. Вони вже практикували прицільний обстріл під квадрокоптери з АГС. Тобто 4-5 обстрілів. Виходили на досить небезпечну відстань до наших позицій, до нашого особового складу. Насправді за кілька днів вони просунилися на критичну відстань до наших позицій», — говорить Микола.

Фото: Яніна Львутина

Миколі усього лише 28, але він вже командир підрозділу. Має за плечима понад чотири роки військової служби на війні. Каже: з дитинства знав, що має захищати Україну.

«У дитинстві всі хочуть бути вчителями, космонавтами, а я хотів завжди служити у якихось силових структурах. Але почав я з такої, на мою думку, найглибшої і найжорсткішої структури як СБУ. Далі – поліція, міліція ще на той час. Пробував себе, не виходило.

Згодом вирішив, що силовій структурі в моєму житті бути. Тоді почав збирати документи на вступ до Збройних сил України. На службу я прийшов 23 грудня 2016 року. Перше, що я хотів, це впливати і допомагати людям. Якщо ти маєш якісь посадові обов’язки, маєш підлеглий особовий склад, то ти за них відповідаєш, ти можеш щось їм дати», — говорить військовий.

Фото: Яніна Львутина

Вдома на хлопця чекають дружина та діти, але полишити справу захисту України Микола не може, бо…

«Моя основна мета перш за все — це зберегти життя і здоров’я свого підлеглого особового складу. А також не допустити просування противника, не допустити того росту противника в інженерному плані, у підготовці у порівнянні з нашими підрозділами. Люди мають бути навчені, мають бути готові в будь-який час приступити до активної фази дій. Цими людьми мають бути саме наші військові», — говорить Микола.

Тут поблизу Причепилівки, що на Луганщині, проходить транспортна артерія — Бахмутська траса. Саме її бойовики хочуть перевести під свій контроль. Однак українські військові запевняють: жадати окупанти можуть все, що завгодно, але це українські землі. А свого армійці не віддають.

Яніна Львутина, Луганщини, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини