Те, що Медведчук був адвокатом Стуса, зараз менш важливо, ніж те, що він їздить до Путіна в час війни — Кіпіані

5 вересня відбулася прем’єра стрічки про життя і смерть поета-дисидента Василя Стуса – «Заборонений»

А навколо книги історика та журналіста про справу Стуса Вахтанга Кіпіані розгорнувся справжній ажіотаж, зокрема, через позов народного депутата від Опозиційної платформи – «За життя» Віктора Медведчука, котрий довгий час був адвокатом Василя Стуса.

Вахтанг Кіпіані – гість нашої студії, з ним ми поговорили і про фільм, і про книгу, і про роль Медведчука в цій історії.

Євгенія Гончарук: Як вам стрічка?

Вахтанг Кіпіані: Мені фільм не сподобався. Я від нього чекав більшого, тому що кожен фільм про історичні фігури, який в нас виходить, на певний час — на 10-15 років — закриває тему. Тобто коли говорять про фільм про Шухевича чи Петлюру, одразу спливають на думку фільми Янчука. Тому фільм про Стуса буде на багато років єдиним, великим художнім фільмом про Стуса. Відповідно, в мене великі вимоги до тих людей, які беруться це робити. В мене не було під час перегляду якогось бажання заплакати, хоча я чекав на катарсис і мене хвилює доля Стуса. З перших кадрів фільму він є героєм, який точно знає, що йому протистоїть радянська, тупа, бездержавна, антиукраїнська машина, і він до останнього подиху з нею бореться. Це, на мій погляд, не відповідає образу реального Стуса. Я його назвав радянським антирадянським кіном.

Євгенія Гончарук: Ще на етапі зйомок з’явилася інформація, що буде вирізана сцена, де є тодішній адвокат Василя Стуса Віктор Медведчук, який зараз є народним депутатом. Проте сцену повернули. Зі стрічки зрозуміло, хто він там такий?

Вахтанг Кіпіані: Ні, якщо люди не знають, хто був адвокатом Стуса, вони не зрозуміють. Але яким був адвокат, вони зрозуміють. Як раз сцена з судом та сцена з адвокатом, на мій погляд, достатньо коректно подана, і ми бачимо ситуацію, коли в залі суду на боці Медведчука тільки кілька жінок-свідків з його боку. Варто сказати, що фільм не позбавлений потрібних і яскравих образів чи сцен. Тому, не зважаючи на мою критику, цей фільм треба дивитися і взагалі підтримувати українське кіно.

Євгенія Гончарук: Наскільки важливо артикулювати через стрічку про роль і взагалі постать Віктора Медведчука, який зараз у владі?

Вахтанг Кіпіані: Те, що Медведчук був адвокатом Стуса, зараз менш важливо, ніж те, що Медведчук їздить до Путіна в час війни. А – їздить, Б – повертається, Г – сидить в парламенті після цього, а не сидить в СІЗО.  Людина, яка в час війни ручкається з ворогом, а його дружина веде економічні справи в Росії, мала б бути обмежена в такому праві. Як громадянин, я вважаю, що це абсолютно ненормально. На мій погляд, дехто у владі, у Службі безпеки, в Генеральній прокуратурі просто не робить свою роботу. Чи бояться своєї тіні, як боявся Медведчук тіні КДБ в радянські часи, чи щось інше відбувається. Але це страшніше, ніж те, що ця людина 26 років була адвокатом Стуса в тій непростій ситуації. Він був частиною механізму, який знищив Стуса, але він не приводив цей механізм у дію. Коли говорять, що Медведчук вбив Стуса, це неправильно. І в фільмі це добре показано.

• Дехто у владі, у Службі безпеки, в Генеральній прокуратурі просто не робить свою роботу

Євгенія Гончарук: Ви говорили в інтерв’ю, що написання вашої книжки стало можливим і вона є настільки повною, тому що відбувся процес декомунізації. Чи склався вже остаточно для вас пазл Василя Стуса?

Вахтанг Кіпіані: Джерелом розуміння про суд над Василем Стусом певний час були інформації з Самвидаву, причому з московської «Хроники текущих событий». Тобто анонімний київської кореспондент «Хроники» передав в Москву репліки з залу суду чи якісь судові обставини. Тепер, коли люди можуть відкрити книгу або піти до архіву Служби безпеки і погортати шеститомну справу, можна скласти враження і побачити, що фактично це п’єса: прокурор говорить своє, підслідний Стус – своє. І це, на мій погляд, дуже цікава п’єса, яка показує, що Василь Стус взяв тактику відмови від співпраці зі слідством і він на всі запитання прокурора говорить, що відповідати відмовляється. Він не намагається пом’якшити свою долю, він розуміє, що свій термін він отримає і він буде максимальний, тому він зайняв таку високу моральну поставу, якої не було до цього. Тобто Стус в процесі свого життя став сильнішим як громадянин і сильнішим як поет через ті обставини, які його супроводжували.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.