Телеканалам не довіряю, бо за кожним стоїть власник, — жителька Львова

Цікаво, що трохи більше половини опитаних людей (а опитана була 21 людина), відмовились говорити під запис або взагалі відповідати на запитання про довіру до телебачення. Кілька людей висловили переконання, що опитування пов’язане із другим туром виборів, і так само відмовились відповідати. Серед тих, хто погодився зафіксувати свої відповіді (10 людей) думки розділились лише на 2 табори: довіряю вибірково та не дивлюся телебачення.

«Ви знаєте, час від часу довіряю. Раз довіряю, раз — ні. Як душа ляже, — говорить львів’янка пані Лілія. — Програми ж різні, і від лиця магната каналу ми точно знаємо, про що буде мова і в який бік». Цікаво, що про те, що певні канали відстоюють інтереси свого власника, говорили майже всі опитані, хто дивиться телебачення.

«Не довіряю, бо забагато знаю — всі телеканали центральні є «під кимось», відповідно, висвітлюють чиюсь точку зору, — говорить мешканець міста Володимир. Одні говорять одне, інші висвітлюють інші теми, але, якщо подивитись, хто на кого «гонить», то зрозуміло, що правда не там».

«Дивимось всеукраїнські, все, що тягне Т-2. «Україні» не довіряємо, телеканалу «Україні», бо цей телеканал — це щось таке… а може й помиляюся, але ж це телеканал відомого олігарха, то, може, він говорить там те, що йому пасує. Десь в Інтернеті, напевно, є більше правдивої інформації. Окрім новин ще є мережі, де люди напряму відповідають не лише про те, що діється у світі, а й у нашій державі. І люди, які воюють, напряму говорять, що робиться», — вважає львів’янин Юрій.

Такі думки висловлюють люди більш старшого віку. Молодь у Львові, як показує опитування, майже не користується телебаченням для отримання інформації. «У мене особисто немає часу дивитись Громадське телебачення, я маю на увазі в принципі телевізію. І що там показують, чесно, навіть не орієнтуюся. Швидше, якісь джерела з Інтернету. Через те, що з’явилось більше ресурсів, я надаю перевагу інтернет-ЗМІ, або засобам масової інформації в паперовому варіанті, але не телебаченню», — говорить Роман.

Львів’янка Ольга говорить, що має надію на суспільне мовлення, адже замовником там є якраз аудиторія, а не одноосібний власник: «Телеканалам не довіряю, бо за кожним телеканалом стоїть власник, який не може подавати новини, або будь-яку інформацію об’єктивно, всюди є його інтереси. Суспільне мовлення — це вже зовсім інше, бо якщо влада у громади на телебаченні, це свідчить про більшу об’єктивність і про висвітлення з усіх сторін тої чи іншої новини».

Ірина Гречана зі Львова для «Громадського радіо»