Антон Мачула: Журналіст, який став пресофіцером Сил оборони України

Розмову з Антоном представниця Інституту масової інформації Ольга Василець записала у Дніпрі. Говорили про взаємодію журналістів із різними підрозділами Сил оборони, його мотивацію доєднатися до Сил оборони, підготовку та особливості роботи. Що означає бути пресофіцером? Що допоможе покращити комунікацію військових та журналістів? Які є успішні приклади комунікацій від військових? Відповіді на ці запитання ми шукали у липневому блозі.

Приєднання до Сил оборони та бригада «Лють»

Долучитися до Сил оборони України Антон Мачула хотів з самого початку повномасштабної війни Росії проти України. Визнає, що було страшно і не розумів, чи зможе бути корисним.

«Коли з’явилася ця вакансія прес офіцера в бригаді «Лють», я зрозумів: я маю досвід у журналістиці і тут я точно можу бути корисним. У мене були медійні знання та уміння і ось була пропозиція», — розповідає Антон Мачула.

З багаторічним досвідом журналіста та редактора він відгукнувся на вакансію прес офіцера, проте, аби посісти цю посаду, необхідно було пройти кілька етапів іспитів.

«Мене спершу атестували як поліцейського. Ми — поліція особливого призначення і фізичні нормативи для проходження конкурсу були вищі. Спершу мали скласти фізо: біг, відтискання, прес, підтягування тощо. Оскільки я на офіцерській посаді, то мені треба було скласти іспит на володіння українською мови. З цим не було проблем. Після — першопочаткова підготовка. Було важко фізично. Але, я думаю, що так і потрібно. Це був крутий досвід. Постійне випробування твоїх фізичних можливостей, ментальних, моральних. І це було корисно. Лише на ніч можеш зняти бронежилет, шолом та автомат. Звісно, зараз фізично точно менше навантаження, психологічно — таке навчання допомогло. Адже зараз роботи багато, вона може бути терміновою і, звісно, це потребує уваги, зосередження та терпіння, щоб адекватно виконати цю задачу», — пригадує Антон.

Обов’язки пресофіцера?

Антон висвітлює діяльність свого полку «Луганськ» та популяризує бригаду. Він має працювати з інформаційними приводами, розповідати історії бійців, пропонувати розповісти про ці історії журналістам та, власне, допомагати журналістам у створенні їхніх матеріалів.

«Це ведення соціальних мереж, створення контенту: фото та відео із тренувань із полігонів, інтерв’ю з бійцями, фото чи відео про бойову роботу. Або ж можуть приходити запити від журналістів: нам потрібен для сюжету герой, боєць, який може говорити на певну тему. Зараз, коли я відчув, як це бути прес офіцером і працювати у прес службі, я беру назад всі свої слова, які я говорив представникам прес служб: чому так довго, як так можна, я ж тільки одну людину прошу знайти мені!», — говорить Антон.

Антон пояснює: якщо звертаються безпосередньо до нього і просять знайти бійця для інтерв’ю, то найперше треба знайти цього бійця, дізнатися, чи він може розповісти і що. Зрозуміло, не всі готові та вміють розкуто розповідати на камеру, щоб журналісти врешті не отримали односкладні відповіді на питання.

«Важливо також, щоб сам боєць хотів спілкуватися із журналістами та розповідати на камеру. Далі це необхідно погодити із безпосереднім керівництвом, ще — з командиром бригади, з моїм командиром полку і командиром цього бійця. Тобто, це потребує часу. Але, на щастя, паперової роботи стає все менше і вдається відходити від зайвих паперових погоджень», — пояснює поліцейський.

Співпраця журналістів та пресофіцерів

Найперша та найважливіша рекомендація від Антона Мачули — завчасність. Варто звертатися, завчасно, чи раніше до виїзду знімальна група звернеться із запитом знайти героя тим швидше та якісніше це дасть змогу знайти героя та пройти всі етапи погодження.

«Також ми просимо від журналістів приблизний список питань чи тем. Так, є журналісти, які з 2014 року висвітлюють війну, вони знають, у кого і що доречно питати. А коли журналісти намагаються у бійця запитувати про інші напрямки, то це не в його полі діяльності. Коли ми бачимо приблизний список питань, ми можемо або знайти спікера, або скерувати журналіста щодо питань і тем. Також ми можемо підготувати відео з архіву бригади чи самого бійця», — пояснює Антон Мачула.

Важливість якісних публічних комунікацій

За словами Антона Мачули, якісні, активні комунікації у соцмережах важливі і для бригади, і для цивільних, аби залучати нових людей до лав Сил оборони чи саме до бригади, в якій служить зараз Антон.

«Такий ґрунтовний підхід до того, як бригада сама про себе розповідає в соціальних мережах, важливий для тих, хто вагається, куди піти, до якої бригади приєднатися, як буде виглядати підготовка та навчання, обладнання. Ми висвітлюємо тренування, показуємо, як це відбувається. До нас приходять добровольці, які кажуть, що прийшли, бо побачили наші відео з поля бою чи з тренувань», — розповідає пресофіцер.

Зараз Instagram бригада «Лють» має понад 7 тисяч підписників. На сторінці показують бойову роботу, знищення ворога, нагородження поліцейських бригади, історії кохання бійців, дописи у пам’ять про загиблих бійців.

Вдалі приклади комунікації військових

Коли ми говоримо про активну комунікацію військових підрозділів, бригад чи батальйонів у соціальних мережах, то варто відзначити кілька дуже вдалих прикладів. Так, батальйон «Азов» має сайт і соціальні мережі. В Instagram у нього 204 тисячі підписників.

Третя окрема штурмова бригада на сайті містить розлогу інформацію про діяльність бригади. В Instagram має 110 тисяч підписників. Варто відзначити медійну присутність бригади на вулицях міста, зокрема, Дніпра у вигляді реклама бригади на білбордах.

У батальйону «Вовки Да Вінчі» теж є сайт з усією інформацію про батальйон та службу в ньому. В Instagram Вовки мають майже 53 тисячі підписників.

Також варто згадати добровольчий медичний батальйон Госпітальєри. На їх сайті є вичерпна інформація про батальйон, а в Instagram — понад 52 тисячі підписників. В цілому, сайти мають подібну структуру, розповідають про власні цінності, специфіку роботи, як долучитися до конкретного батальйону чи бригади, актуальні вакансії, чи як можна підтримати батальйон або бригаду. В інстаграмі ж дещо інша інформація — історії бійців, збори, анонси подій чи вакансій. Проте вони відрізняються одне від одного дизайном, а також стилем комунікації та взаємодії із користувачами.

Інститут масової інформації підготував пам’ятку для співробітників та військовослужбовців Сил безпеки та оборони України щодо взаємодії з журналістами під час виконання ними професійних обов’язків з інформаційного супроводу заходів з оборони України, аби комунікація була професійної і ефективної з обох сторін.

Оля Василець, регіональна представниця Інституту масової інформації в Дніпропетровській області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.