Міжнародні підсумки 2018-го року. Перша частина

Міжнародна редакція Громадського радіо підбиває підсумки цього року. У першій частині подкасту редактори блоку міжнародних новин Яся Вольвач та Андрій Кобалія обговорюють запровадження Америкою санкцій проти Ірану, ядерне роззброєння КНДР, міграційні тенденції та результати виборів у Сирії і Афганістані.

Вихід США з ядерної угоди

Цього року, 8 травня, США вийшли з ядерної угоди з Іраном. Ця угода була підписана у 2015 році між Іраном і шістьма міжнародними посередниками (Велика Британія, Німеччина, Китай, Франція, Росія, США).

Суть цієї угоди полягала у тому, що  Іран заморожує свою ядерну програму і допускає інспекторів Міжнародної агенції з атомної енергії на свої ядерні об’єкти, а країни Заходу покроково знімають з Ірану санкції.

У 2015 році в Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ) заявили, що Іран вів роботу зі створення власної ядерної зброї щонайменше до 2003 року. У МАГАТЕ підкреслили, що після 2009 року дослідження Ірану в цій області припинилися. Виходячи з цього, вже у 2016 році західні країни почали знімати санкції з Ірану.

Але цього року прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху оприлюднив докази того, що Іран весь цей час таємно продовжував розробку ядерної зброї.

Проект з її розробки нібито називався «Амад» і передбачав створення п’яти ядерних боєголовок потужністю в 10 кілотонн у тротиловому еквіваленті.

Після доповіді Нетаньяху президент Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати виходять з іранської ядерної програми.

США вирішили також запровадити проти Ірану санкції. 

Так, з 7 серпня США заборонили:

❌ продаж і передачу готівкових доларів Ірану;

❌ торгівлю золотом та іншими дорогоцінними металами з Іраном;

❌ торгівлю алюмінієм, графітом, сталлю, вугіллям і програмним забезпеченням промислового призначення;

❌ імпорт предметів розкоші, включаючи іранські килими і чорну ікру;

❌ поставки пасажирських літаків до Ірану.

З 5 листопада СЩА повернулися три головних обмеження:

❌ фактичну заборону на операції в доларах для банків тих країн, які не скорочуватимуть закупівлі іранської нафти;

❌ санкції проти іранських портів і ключових галузей: енергетики, судноплавства і суднобудування.

❌ всі розрахунки іноземних банків з центробанком Ірану (міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів SWIFT відключила від своєї системи обміну повідомленнями Центральний банк Ірану)

Фактично, уряд США і не приховував, що його мета – звести нанівець продаж Тегераном нафти.

З моменту підписання ядерної угоди у 2015 році Іран відновив експорт нафти і газового конденсату, але як тільки Трамп оголосив про вихід з угоди, експорт майже відразу звалився на 25%.

За ним зірвався і курс національної валюти, а ціни злетіли. За лічені місяці ріал втратив більше 70% вартості, а їжа подорожчала в півтора рази.Таким чином, економіка, яка тільки  почала відновлюватися, знову перейшла від зростання до спаду.

Іран, у свою чергу, почав разом з ЄС працювати над створенням міжбанківського каналу зв’язку, який може замінити систему SWIFT. Крім того, за даними ЗМІ, країна повернулася до практики таємного експорту нафти. 

Керівник і духовний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї у відповідь на американські санкції заявив, що санкції США щодо Ірану роблять економіку країни більш самодостатньою.

Торговельна війна

США VS Китай

Цього року США підвищували мита не сталь і алюміній не тільки для Китаю, а й для Європи, Канади, Мексики.

Спочатку американський уряд звинуватив Китай в регулярній крадіжці інтелектуальної власності та валютних маніпуляціях.

Згодом, щоб скоротити дефіцит (а дефіцит у торгівлі в минулому році склав близько 376 мільярдів доларів), Трамп вирішив підвищити імпортні мита на китайські товари.

Так, президент США оголосив про підвищення імпортних мит на сталь до 25% і алюміній до 10%. Це торкнулося Китаю безпосередньо, оскільки він – другий за величиною торговий партнер США по алюмінію і десятий – по сталі.

Речниця Білого дому Сара Сандерс тоді заявила, що проблему створив Китай, а Трамп намагається її вирішити.

В результаті Китай відповів дзеркальним підвищенням тарифів на 128 видів американської продукції, в числі яких запчастини для літаків, телевізори з плоским екраном, медичне обладнання. На початку квітня КНР відмовилася від закупівель в США сої, головного сільськогосподарського продукту, який Америка постачає в Китай.

Загалом, з літа президент США Дональд Трамп підписав кілька указів про введення мит на імпорт китайських товарів – в цілому на 250 мільярдів доларів. Китай у відповідь ввів мита на 110 мільярдів доларів.

США і Китай – це країни з найбільшими економіками у світі. Станом на 2017 рік  економіки США і Китаю складали 38% від світового ВВП.

Тому ведучи між собою торговельну війну, Китай і США ставлять під загрозу економіки інших країн.

Проте цього року лідерам Китаю та США все ж вдалося домовитися.

Станом на грудень, президент США Дональд Трамп і голова КНР Сі Цзіньпін домовилися не вводити нових взаємних торгових мит після 1 січня 2019 року.

У Білому домі заявили, що США призупинять на 90 днів рішення підвищити мита з 10 до 25%, а Китай у відповідь закупить «значний обсяг» американської сільськогосподарської, енергетичної та промислової продукції.

Поки діятиме мораторій, країни продовжать переговори, але, якщо Китай і США за цей час не досягнуто угоди, то китайський експорт обкладуть підвищеними податками.

США VS інші країни

1 червня США ввели мита на імпортовану з країн ЄС, Канади та Мексики сталеву і алюмінієву продукцію в розмірі 25% і 10% відповідно.

Європейські країни, Канада і Мексика незабаром оголосили про введення мит у відповідь. Брюссель, зокрема, звернувся до СОТ і з 22 червня ввів 25-відсоткові мита на ряд американських товарів.

В результаті, США І ЄС обмінялися чутливими для їхніх економік санкціями і врешті домовилися домагатися скасування торгових мит, нетарифних бар’єрів і субсидій на промислову продукцію за винятком товарів автопрому.

Канада і Мексика більше постраждали від підвищення Америкою мит, оскільки. Канада є найбільшим постачальником на американський ринок обох металів – з часткою сталі у 17% і алюмінію у 36%. Частка Мексики відповідно складає  9% і 4,3%.

Торговельна війна між вищевказаними країнами може вплинути на економіки країн, які не беруть в ній участі, але в різній мірі.

Так, коли в торговельній війні беруть участь великі країни, наслідком може стати зниження світових цін на товари, ринки яких стали майданчиками для цієї війни: країни, які не беруть участі у війні, але імпортують ці товари, виграють, а ось країни-експортери – навпаки.

Вибори в Афганістані

У Афганістані цієї осені пройшли парламентські вибори.

Вибори відбувалися на тлі терористичних атак. Більшість – організовані угрупованням Талібан та “Ісламська держава”. Фінальної статистики ще немає, але за даними онлайн-моніторингу на сайті геоінформаційної американської компанії Esri лише у найбільших містах станом на 24 грудня від терористичних атак загинуло 979 людей і сталося 76 терактів.

За даними Global terrorism index, який опублікував аналітичний центр Інститут економіки та миру, минулого року 25% з усіх терактів у світі сталися саме в Афганістані, загинуло 4653 людини. І от в таких умовах 20-21 жовтня відбулись вибори в Національну Асамблею Афганістана. Щоправда результати виборів і досі не опублікували.

У квітні 2019-го року уряд Афганістану планує провести президентські вибори. 22 грудня, у суботу, почалася реєстрація кандидатів.

Це при тому, що за даними офісу Спеціального генерального інспектора з реконструкції Афганістану, а це – американська спостережна організація, створена за вказівкою Конгресу США для контролю над фінансовою допомогою Кабулу, уряд контролює 56% території.

Сирія

Війна у Сирії триває з 2011 року, коли уряд застосував зброю проти протестувальників.

Зараз розподіл сил у Сирії приблизно такий: є уряд Башара Асада, якого підтримує Росія та Іран, є опозиція, курдські формування, турецькі військові та “Ісламська держава”. США і коаліція підтримують опозиційні сили та курдів.

Цього року у квітні Сирія з’явилась в новинах через хімічну атаку в Східній Гуті. Це околиці столиці – Дамаску, на підвні країни. У лютому ці території ще контролювали повстанці. Уряд пішов у наступ. У березі повстанці, група за групою почали віддавати позиції та виходити з регіону через коридор до провінції Ідліб.

7 квітня місцеві лікарі та повстанці заявили про те, що урядова авіація під час бомбардувань застосувала хімічну зброю. Пізніше Організація із заборони хімічної зброї заявила, що під час атаки сили Башара Асада застосували хлор. 14 квітня у відповідь на використання забороненого озброєння, ВПС США, Британії та Франції завдали удари з повітря по урядових об’єктах в Сирії, які пов’язані з хімічною зброєю.

Після того, як повстанці почали відступати, останнім бастіоном опозиції  залишилася провінція Ідліб на півночі. Навколо неї з жовтня є демілітаризована зона. Тобто з усіх боків її оточили війська Асада. Там також є спостережні пункти Росії, Ірану та Туреччини. І сама зона – це ініціатива президентів Туреччини та Росії. Там чи не щодня фіксують обстріли з обох боків.

Тим часом ще з січня цього року Туреччина почала інтервенцію на Північ Сирії і проводить операцію “Оливкова гілка”. За словами президента Ердогана та високопосадовців Анкари, операцію організували, щоб не допустити розповсюдження сепаратизму на територію Туреччини, де, як у і Сирії, Ірані та Іраці, також живуть курди. Тож тепер турецькі війська разом з протурецькими повстанцями контролюють окремі райони півночі країни.

Протягом цього року армія Башара Асада провела кілька наступальних операцій і зараз контролює більшу частину території країни, близько 60%.

Причому контроль цей у деяких регіонах є лише вдень, а вночі блокпости зникають. Особливо це стосується пустельної місцевості Сирії. Окремі маленькі частини країни все ще контролюють бойовики Ісламської держави.

Попри це, США заявили про виведення своїх військ з Сирії.

Проти рішення Трампа виступили міністр оборони США Джеймс Меттіс та спецпредставник США в міжнародній коаліції по боротьбі з ІДІЛ Бретт Макгурк. Вони оголосили про відставку.

Демілітаризація КНДР

12 червня у Сінгапурі відбувся перший в історії саміт США-КНДР.

За підсумками зустрічі лідери США і КНДР підписали мирну декларацію. Її основні пункти:

✔ США і КНДР беруть зобов’язання встановити мирні відносини між країнами.

✔ КНДР підтверджує прихильність до ядерного роззброєння Корейського півострова.

✔ Країни беруть зобов’язання повернути останки військовополонених і зниклих безвісти.

Якщо про встановлення мирних відносин можна буде судити з перспективи кількох років, то з ядерним роззброєнням і поверненням останків загиблих солдат прогрес є.

Так, у травні, ще перед зустріччю Північна Корея заявила, що демонтувала ядерний полігон Пунгері.

Вже у жовтні Кім Чен Ин запросив інспекторів відвідати випробувальний полігон ядерної зброї Пунгері, щоб упевнитися у його повній ліквідації.

Крім Пунгері – у липні КНДР заявила про початок ліквідації полігона Сохе. Організація 38North, яка відстежує ядерну активність Північної Кореї, підтвердила, що КНДР почала демонтаж полігону Сохе, з якого запускала міжконтинентальні балістичні ракети.

Попри це, видання The Washington Post повідомило, що влада Північної Кореї продовжує  роботу над новими ядерними ракетами.

За даними видання, ведеться розробка, як мінімум, однієї, а, можливо, і двох міжконтинентальних балістичних ракет.

Водночас Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні знайшов у КНДР понад 10 секретних ракетних баз.

Головна проблема щодо ядерного роззброєння полягає в тому, що КНДР погрожує відновити розвиток ядерної програми, якщо США не скасують економічні санкції, накладені на країну. Тоді як у США чітко заявляють: спочатку Кім Чен Ин має скасувати ядерну програму, а тоді вже можна буде говорити про зняття санкцій.

Зазначимо также, що КНДР відправила у США рештки 55 американських військовослужбовців, загиблих в корейській війні 1950-1953 років.

За здійснення тиску на КНДР, група республіканців-конгресменів номінувала президента США Дональда Трампа на Нобелівську премію миру.

Міграція

Історія «Акваріуса» та Міграційний пакт ООН

За даними управління Верховного комісара ООН у справах біженців у 2015 році в країни ЄС прибуло 1 млн 15 тис людей, більшість з Сирії, Афганістану, Іраку та африканських країн. На кінець листопада вже цього року до ЄС прибуло 102 тисячі біженців, більша частина зараз розміщена в Іспанії, Італії та Греції.

Попри це, у 2018 році тема біженців з’являлась у ЗМІ через міграційну політику нового уряду Італії та заходи адміністрації президента США Дональда Трампа.

Так, у червні Італія закликала країни ЄС до введення квот на економічних мігрантів, протягом року порти цієї країни часто не пускали кораблів біженців, а кілька днів тому, 24 грудня, глава МВС Маттео Сальвіні знову заявив про те, що суднам з врятованими мігрантами заборонено заходити в порти країни.

Показовою є червнева історія корабля Акваріус, який належить неурядовій організації. 10 червня Італія не пропустила корабель з 600 біженцями на борту до своїх портів. Через тиждень їх прийняв Мадрид.  

Питання міграції залишається одним із тих, які хвилюють європейців найбільше.

Так, в Євросоюзі немає одностайності щодо того, як приймати біженців. Зокрема, держави Східної Європи, так звана Вишеградська група ― Угорщина, Польща, Чехія та Словаччина ― відмовилися прийняти нову квотну систему розподілу біженців. Середземноморські країни протестують проти того, що багаті північні сусіди залишили їх напризволяще з потоком мігрантів.

В решті, цього року країни учасники Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку більшістю голосів прийняли міграційний пакт. Документ схвалили 152 держави. П’ять країн – Угорщина, Ізраїль, Польща, Чехія і США – виступили проти. Ще 12 членів ООН утрималися, в тому числі Австрія, Австралія, Болгарія, Італія та Швейцарія.

Документ передбачає створення сприятливих політичних, економічних, соціальних і екологічних умов в тих країнах, звідки прибувають мігранти, створення для мігрантів сприятливих умов, що забезпечують їхню інтеграцію в нове суспільство та посилення співпраці між країнами в боротьбі з торгівлею людьми.

Політика «нульової терпимості» і 7000 мігрантів на кордоні із Сполученими Штатами

У першій половині року хвилю обурення в США та всьому світі викликала так звана політика «нульової терпимості» адміністрації Трампа.

Вона передбачала притягнення до відповідальності всіх дорослих, які намагаються перетнути кордон США з Мексикою незаконним шляхом, розраховуючи попросити в США притулку.

Оскільки дітей мігрантів не можна було відправити в камеру попереднього утримання разом з батьками, їх доводилося забирати. Внаслідок цього з 5 травня по 9 червня на кордоні понад 2 300 дітей розлучили з батьками.

Врешті президент Трамп своїм указом скасував дозвіл на розлучення дітей з батьками-мігрантами на кордоні США.

Однак у другій половині року до кордону США попрямувала група з приблизно семи тисяч мігрантів з Гондурасу, Сальвадору і Гватемали.

У Пентагоні заявили, що у зв’язку з наближенням каравану мігрантів направлять на кордон з Мексикою понад 5,2 тисяч військових, а президент США Дональд Трамп не виключив можливості збільшення військового контингенту до 15 тисяч чоловік. Він підкреслив, що мігрантам не вдасться потрапити до Сполучених Штатів.

Зазначимо, що однозначної відповіді на питання про те, чому люди мігрують до США,  немає.

Але в одному опитуванні дослідницького центру Pew Research за 2011 рік дослідники просили осіб латиноамериканського походження відповісти на запитання про основну причину переселення.

Тоді 55% респондентів відповіли, що прагнуть покращити матеріальне становище, а 24% сказали, що хочуть жити разом із рідними.