«Три джипи з повним арсеналом зброї їдуть на нас»: монолог українки про події на ізраїльському фестивалі «Supernova»

Чотири роки тому громадянка України Софія Заяць переїхала жити в Ізраїль у місто Рішон-ле-Ціон. До цього дівчина вчилася у Польщі. Вона родом зі Львова. 24 лютого 2022 року її зранку розбудила мама і повідомила, що Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну.

У ніч з 6 на 7 жовтня 2023 року Софія святкувала свій 25-й день народження на фестивалі «Supernova» на півдні Ізраїлю. Зранку 7 жовтня, учасники фестивалю, яких було понад дві тисячі, стали одними з перших потерпілих від нападу бойовиків угруповання ХАМАС. Софія була серед них. Нижче — докладний монолог Софії про хронологію подій того дня. Софія затинался в своїй розповіді, здається, тільки раз, на словах: «Коли після всього пережитого я подзвонила батькам… Я. Я не знала, що їм казати».

Софія Заяць: Ця вечірка — фестиваль моїх дуже хороших друзів, один із найкращих тут. Вони роблять дуже круті вечірки. Я отримала квиток на свій день народження. У мене був на початку тижня день народження. Ми вирішили поїхати відсвяткувати на фестиваль, повеселитися. Ми знали, що проїде дуже багато друзів. У мене не було можливості дістатися до місця фестивалю транспортом. Я весь день шукала з ким поїхати. Я думала, що я нікуди не поїду, тому що це південь країни та трохи далеко їхати. Мене забрав мій друг. Ми приїхали, все як зазвичай, великі черги, ми пройшли, склали речі, пішли танцювати, всі сміялися, нам було весело. Буквально до пів на сьому ранку. Ще о шостій ми стояли і спостерігали, як сходить сонце.

Останнє відео з фестивалю з телефона Софії

Тоді я записала останнє відео з фестивалю на свій телефон. О 6:10 моя подруга розповідає мені, що вагітна. В неї з її коханим буде дитина. Ми обіймаємося і в повітрі відчувається, як я зазвичай кажу — магія. У якусь хвилину я повертаю голову і бачу, як летять ракети. В Ізраїлі ми всі готові до того, ми всі знаємо, що таке відбувається, що це нормально, що ракети літають, що Залізний Купол врятує нас, армія Ізраїлю відіб’є будь-який напад.

Якщо чесно, спочатку була думка, що це фейверки, які підготували організатори фестивалю. Розуміння про ракети прийшло, коли ввімкнулися сирени.

Далі я бачу, як виходить наш знайомий на сцену і починає кричати, щоби ми всі падали на землю. Він — організатор вечірки. Він говорить, що вечірка завершується, фестиваль зупиняється, музика вимикається, щоб ми всі лягли на землю та прикрили голови. Бо ми знаходимося на відкритій території у пустелі, де є всього кілька дерев. Ми лягли на землю, буквально на секунду, а потім нам зкомандували підвестися та бігти в бік наших наметів. Я була на той момент сама, ми на кілька хвилин розминулися із моїм другом, але я, абсолютно спокійна, пішла в бік палаток.

Я бачила, як люди бігли і падали, плакали, я піднімала людей, заспокоювала дівчат, казала, що все буде добре. Це всього лише вибухи. Нічого поганого не станеться, це не перший раз, все добре. Скоро я зустріла свого друга, ми взялися за руки. Він ще по дорозі мене питає: «Де твоя сумка?». Я відповідаю, мовляв, яка різниця, де моя сумка, йдемо до машини. Ми присіли біля машини, закурили по цигарці.

Кількість вибухів збільшувалася, люди панікували і в якийсь момент я просто підірвалася і сказала, що ми їдемо звідси прямо зараз. Я не можу пояснити свою поведінку, просто бачила, як панічні настрої людей наростають. Ми доїхали до виходу, перед нами стояло три машини, я попросила свого друга об’їхати їх. Мені хотілося якнайшвидше виїхати з паніки. Ми виїхали на дорогу і на першому пості поліції нам не дали звернути ліворуч у бік дому, ми змогли поїхати тільки праворуч. Ми повертаємо направо, нам взагалі не в ту сторону, не по дорозі додому. Дорогою нам подзвонили друзі з фестивалю і розповіли, що виїхали іншим шляхом. Я говорила з ними по телефону і в цей момент побачила перед собою дві розстріляні автівки. Я підіймаю очі і бачу що три джипи з повним арсеналом зброї їдуть на нас (йдеться про автівки бойовиків угруповання ХАМАС — ред.)

Відео з телефона друзів Софії

Мій друг почав просто кричати, люди на тому кінці телефона чують, як по нам стріляють. Я не знаю, чому я це сказала, але я сказала своєму другові за кермом:

«Ми з тобою сьогодні дуже гарні і ми не можемо померти».

Не розумію, як воно тоді формулювалося у моїй голові. Ми пригнули голови і на неймовірній швидкості пронеслися повз них. Я досі не розумію, як ми не врізалися у них. Не знаю, хто нас охороняє зверху, але ані на мені, ані на ньому немає жодної подряпини. Ми лякалися кожної зустрічної автівки, нас намагалися зупинити кілька разів на дорозі якісь люди, але ми мчали не зупиняючись. Я не знаю, як наша автівка витримала і банально не зламалася дорогою. По дорозі я намагалася додзвонитися до поліції або рятувальників, ніхто не брав слухавку.

Ні поліції, ні військових. Бачила по дорозі тільки дві карети швидкої допомоги. Подруга, з якою я говорила по телефону, — її взяли в полон, і ще декількох моїх друзів.

• А пара, яка повідомила нам про те, що в них скоро буде дитина, — вони загинули на вечірці, їх убили там. Коли ви написали мені, що хочете поговорити, я вирішила, що маю розповісти про це. Розповісти за моїх вбитих і викрадених друзів.

Дор — друг Софії. За кілька годин до нашої розмови вона дізналася про його загибель. На відео потрапив фрагмент його захоплення у полон бойовиками ХАМАС. Відео з ТГ каналу «Gaza Now»

Спочатку Софія зі своїм приятелем дісталися до міста Ган-Явне, де мешкала його родина, а потім переїхали в Тель-Авів. Друг дівчини зараз готує їжу для солдат Ізраїлю, а Софія після пережитого працює із психологом. Софія ухвалила для себе рішення, що не виїжджатиме з Ізраїлю і лишатиметься в країні. За даними пошуково-рятувальної організації Zaka, на місці проведення фестивалю знайшли щонайменше 260 загиблих учасників заходу.

Усі фото і відеоматеріали надані Софією Заяць для Громадського радіо. Частина зі світлин — скріни з особистої сторінки Софії в інстаграмі. Матеріали публікуються зі згоди героїні матеріалу.