«Це — еліта кримськотатарського народу, для мене честь спілкуватися з ними» — консул України в Ростові про політв’язнів Кремля

Чому повернули так мало людей і чому не повернули політичних в’язнів? Про це ми поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних»

Дружина полоненого Валерія Матюшенка – Тетяна, одна з тих родичів полонених, хто звернувся до президента Володимира Зеленського із закидами про те, що у списках на обмін опиняються люди, які, за її словами, «не мають жодного стосунку до військової операції на Донбасі», в той час, як її чоловік знаходиться в полоні з 2015 року. Зараз його утримують в Макіївській колонії.

Нещодавно вона проводила акцію під Офісом президента. Що пообіцяли тоді і чому звільнення Валерія Матюшенка не сталося зараз?

Тетяна Матюшенко: Це питання треба ставити тим, хто веде перемовини. Ми звернулися до Офісу президента з тим, що якщо не виходить звільнити наших близьких на переговорному процесі у Мінську, то ми просимо особисто президента України звернутися до президента Росії і якось допомогти у звільненні наших рідних. Я не знаю, що відбулося, адже говорили, що будуть додаватися люди в списках, будуть змінюватися прізвища. Тому що Україна не погодилася спочатку на список, який подала «ДНР». Як ми бачимо, «ДНР» забирає і віддає тих, кого хоче.

• Як ми бачимо, «ДНР» забирає і віддає тих, кого хоче

Мені сказали, що з «ДНР» постійно приходить відповідь, що мій чоловік не знайдений, хоча він зараз перебуває у Макіївці – в колонії. Є відео, знімав російський канал перед обміном 29 грудня 2019 року. Крім того, з цієї колонії дозволено телефонувати зі стаціонарних телефонів по вівторках та п’ятницях, і мій чоловік телефонує.

Я б хотіла, щоб президент звернув увагу на тих людей, які захищали суверенітет, і щоб ці люди були звільнені в першу чергу. Хотілося б, щоб були якісь пріоритетні списки людей, які сидять по 5-6 років, а також людей, які мають серйозні захворювання. Ми бачимо, що виходять люди, які відсиділи рік, а залишаються люди, які перебувають у в’язниці роками. Чому такий відбір? Дуже образливо, що, на жаль, наша влада, не відстоює таких людей.

Людмила Шумкова, тітка політв’язня Олександра Шумкова, написала у своєму Facebook про те, що весь світ бачить і знає, що перемовини щодо звільнення утримуваних ведуться тристоронньою контактною групою за участі міжнародних представників, а щодо політв’язнів немає відомостей про переговорні процеси. «Прийшов час припинити заявляти в інформаційному просторі про нібито перемовини зі звільнення політв’язнів Кремля». Тож Об’єднання родичів політв’язнів Кремля започаткували флешмоб для того, щоб закликати президента Зеленського провести з ними комунікацію. Родичі політв’язнів фотографуються з плакатами, на яких вони закликають президента поговорити.  

Людмила Шумкова: Ми з родичами політв’язнів Кремля вирішили звернути увагу на наших рідних, які залишаються e незаконному ув’язненні на території Росії, а також на території окупованого Криму. Оскільки ми бачимо, що дійсно у ЗМІ постійно зазначається про те, начебто з кимось ведуться перемовини щодо звільнення політв’язнів. Але, аналізуючи хронологію, ми бачимо, що вже відбулося два обміни з так званими «Л/ДНР», проте звільнення політв’язнів залишається поза увагою. Особисто нашою родиною було написано багато звернень до Офісу президента з питанням про включення до списку на обмін конкретно мого племінника Олександра, але чомусь всі ці звернення направляються до МЗС, до Міністерства юстиції України, і відповіді від ОП нам не надходять. Ми перебуваємо в такій прострації, незрозуміло, що відбувається з нашими рідними.

Тому ми вирішили влаштувати маленький флешмоб, оскільки ми зараз не можемо вийти до Офісу президента. Проте? якщо до кінця карантину не буде відповіді від Офісу президента, ми готові приїхати до Києва, зібратися і влаштувати акцію для того, щоб нарешті очільник держави і керівники Офісу президента звернули на нас увагу.

• Якщо до кінця карантину не буде відповіді від Офісу президента, ми готові приїхати до Києва, зібратися і влаштувати акцію для того, щоб нарешті очільник держави і керівники Офісу президента звернули на нас увагу

Можливо, тоді ми отримаємо якісь відповіді. Ми просто хочемо діалогу для того, щоб почути, чи ведуться перемовини щодо долі політичних в’язнів.

У яких умовах перебувають українські політв’язні в Росії, ми розпитали генерального консула України в Ростові-на Дону Тараса Малишевського. Цього тижня пан Тарас відвідав 16 українських політв’язнів, які знаходяться в російських тюрмах.

Тарас Малишевський: На нашому контролі близько 60 політв’язнів. Але всі ці 16 політв’язнів, а сьогодні ми ще отримали дозвіл на відвідування Олега Приходька, який нещодавно приїхав у Ростов-на Дону, тобто всі ці 17 політв’язнів знаходяться саме у Ростові-на-Дону. Вони всі з українського Криму. Це так звані «групи Хізб ут-Тахрір».

Найбільш болючі питання – це стан здоров’я політв’язнів, також вони постійно ставлять питання щодо обміну, на які в мене, на жаль, немає відповіді. Вони говорять, що готові сидіти стільки, скільки потрібно в таких умовах, але дайте нам хоча орієнтир і орієнтир нашим рідним.

Окрема розмова вчора була с Енвером Сейтосмановим, тому що апеляційний суд не змінив йому вирок – 17 років колонії суворого режиму. Також вчора була зустріч з Муслімом Алієвим – 19 років колонії суворого режиму. Енверу Бекірову – 18 років суворого режиму. Такі терміни неможливо витримати, але вони тримаються, це еліта кримськотатарського народу. Для мене честь спілкуватися з ними і підтримувати їх. Ми не можемо навіть зупинити наші розмови, тому що хочеться все обговорити. Ці люди високого інтелекту, широкого духовного складу. С Сервером Мустафаєвим ми вчора говорили аж дві години. Три тижні тому він був у жахливому стані, він казав, що так він ще ніколи не хворів. Можливо, це і був той вірус, який зараз ходить планетою. Висока температура, яка тривала два тижні. Але перше, що він мене запитав, а як там сімферопольці, яких також осудили в РФ? Тобто будучі в колонії, він турбується про хлопців, які вже прямують до колонії, і на етапі вони не можуть отримати ні консульської допомоги, нічого. Про себе ж говорить, що він і його група тут як ті кремені, і їх не зломити. Це кращі люди кримськотатарського народу, з якими мені доводилося спілкуватися, хоч спілкування відбувається в таких умовах.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.   

Програма виходить за підтримки Посольства США в Україні. Думки учасників програми можуть не збігатися з офіційною позицією Посольства США