Фото: музей "Дрогобиччина"
Церкву Святого Юра, що у Дрогобичі, визнали взірцем реставрації. Галицьку святиню відзначили «Кришталевою цеглою» — міжнародною нагородою за найкращу будівельну інвестицію по обидва боки східного кордону Євросоюзу.
Про невизначений достеменно вік Дрогобицької церкви Юра — 15-16 століття — кажуть невипадково. Адже святиня збудована на Івано-Франківщині, у 16 столітті переїхала на львівські терени. Подейкують що споруду купили за дрогобицьку сіль. Та й згодом цінували за різних часів і у різних кордонах.
«Церква отримала статус пам’ятки ще у 1928 році. Тоді було видано розпорядження Глави Речі Посполитої згідно з яким Церкву названо пам’яткою. Аналогічно вчинила і радянська влада в України», — розповідає директор музейного комплексу «Дрогобиччина» Алла Гладун, і згадує як вже у 2013 — через аварійний стан Церква Святого Юра ледве потрапила до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Мовляв експерти організації насправді зробили виключення, адже до спадщини пам’ятки у стані руїни не беруть.
«Куполи були настільки прогнилі, що коли падав дощ у церкві були калюжі. А найгірше те що ця вода, яка потрапляла через куполи, стікала по розписах. Тобто вона подвійну робила шкоду. Це була катастрофа», — говорить Алла Гладун.
Відтоді минуло 6 реставраційних років. Спочатку силами меценатів і невеликого фінансування з обласного бюджету відремонтували куполи, замінили електрику, пожежну сигналізацію. Унікальний стінопис відновлювали за грантовий мільйон Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини, розповідає реставратор Олег Рішняк.
«Ідея реставрації була така щоби не домальовувати не доповнювати, а власне зберегти автентичні фрески. Тому місця лущень укріплялись, а не доповнювались і не домальовувалися. Тому що цей розпис — це є джерело дуже важливої історичної і мистецької інформації і важливо щоби воно існувало без будь-яких змін».
Протягом трьох років день-у-день з десяток майстрів під його головуванням «лікували» стіни храму. Фахівець переконує — у цій церкві немає більш вартісних розписів, вони усі – безцінні.
«Перший період розписів з 1658-66, купол розписаний у 1678 році, хори — у 1691 році і вже у 18 столітті — у 1714 році були створені розписи на емпорі і в бабенці. І ще відомий автор частини тих розписів — Стефан Попович Медицький, який є автором і ікон і першого етапу розпису», — додав Рішняк.
Оновлення у Храмі ще незавершені. У черзі на реставрацію — іконостас. За нього візьмуться щойно з’являться гроші.
Ганна Шкряда, Львів, Громадське радіо