Туалет на вулиці та система «мойдодир» замість центрального водопостачання: будні амбулаторії у Красній Талівці
Туалет на вулиці, руки можна помити тільки після того, як приніс води, а спати — на радянських залізних ліжках із сіткою — такі умови для селян в одній із лікарень на Луганщині — у Красній Талівці. Населений пункт знаходиться за два кілометри від Російської Федерації та за 50 — від найближчого центру з нормальними умовами у Станиці Луганській. Будівлю звели ще у 1963 році — та з того часу жодного разу не ремонтували.
Із Сєвєродонецька до села Красна Талівка ми їдемо близько трьох годин. Причому останню годину — розбитою дорогою. У першій-ліпшій хаті питаємо, де місцева лікарня, та які там умови. Пенсіонерка Клавдія видає нам таке:
«Я не ходжу до лікарні. У мене є така квітка, і я нею користуюся. Ось цією квіткою».
Загадкова квітка, яка лікує всі хвороби Клавдії — звичайнісіньке алое. Їдемо далі та біля лікарні зустрічаємо ще одну місцеву жительку — Тетяну Науменко. Жінка розповідає про стан амбулаторії:
«У дитинстві я в сусідньому селі жила, і тут, на другому поверсі, я точно пам’ятаю, як була малою, у початкових класах, у мене було запалення легенів, і я лежала тут. І це все так само — тобто нічого не змінилося з того, — я не буду казати, —довгий час. Це все — нічого такого серйозного, ніякого такого ремонту не було. Крім шпалер, пофарбування».
Старезна будівля не має центрального водопостачання, туалет на вулиці, а пацієнтів у палатах зустрічають залізні ліжка з сіткою ще з радянських часів. Координатор проектів «Проліска» Владислава Зомарева розповідає про історію цієї амбулаторії:
«Ось цей будинок, який ви бачите — йому 63 роки і жодного разу не ремонтувався. Тут обслуговується близько двох тисяч місцевого населення. Це п’ять навколишніх сіл».
Щоб помити руки, треба спочатку принести води зі свердловини, розповідає сімейна лікарка Алла Огієнко. Вона працює тут близько тридцяти років. До систем типу «мойдодир», що залишилися ще з часів СРСР в кожній палаті амбулаторії — звикла. Але зізнається — мати таке у 21 сторіччі — ганьба:
«Мабуть, понад 30 років цій конструкції. Ну, виручає, коли нема центрального водопостачання — виручає добре. У нас його зовсім немає. У нас є тільки власна свердловина. Своя вода. Але розводки води немає по будинку».
Медична апаратура не набагато молодша за саму будівлю, каже сімейна лікарка:
«Це взагалі апарат 72-го року випуску. Цей трошечки більш новий, але все одно старий. Іншої апаратури робочої у нас немає для фізіотерапії».
На першому поверсі амбулаторії — аптека. Про державну програму «Доступні ліки» — тут чули, але втілити не можуть — немає інтернету, каже фармацевт Олексій Підгорний.
«Програма так зроблена, судячи з усього, що потрібен швидкий інтернет, а у нас звичайний модем, без нічого, 2G і то — не завжди».
До кордону з Російською Федерацією звідси — усього два кілометри. А ось до найближчого нормального фізіокабінету — понад 50. Їхати треба у Станицю Луганську, а по розбитим дорогам — це нелегко та дорого, каже місцева жителька Ольга.
«Якщо їхати у Станицю Луганську — 800 гривень машина. Хоч у Біловодськ. Але у Біловодську нас не дуже сильно приймають, в основному ми їздимо в Станицю Луганську. Хочеться, щоб і зубний кабінет був, і гінеколог хоч частіше нас приїжджав перевіряти».
Наразі вирішити проблему селян взялися представники гуманітарної місії «Проліска». Написали проект щодо поліпшення медичних послуг у віддалених населених пунктах Донбасу. За рік вони збираються відремонтувати приміщення та забезпечити необхідними меблями 8 медичних установ, а один — побудувати з нуля. Серед цих об’єктів і амбулаторія у Красній Талівці, розповів керівник гуманітарної місії «Проліска» — Євген Каплін:
«Плануємо зробити повний капітальні ремонт з реконструкцією будівлі: стяжку, реконструкцію фасаду, заміну покрівлі, заміну вікон на металопластикові, утеплення фасаду будівлі, повний внутрішній ремонт. Туалет 63 року випуску — поміняти, занести його усередину, і каналізацію, і питну проточну воду. Повністю обладнати всі кабінети лікарів, медсестер згідно зі стандартами, які передбачають, що там повинні бути і вода, і повністю внутрішній ремонт всієї будівлі».
Ремонт планують розпочати за два тижні. Проектна вартість на дев’ять медичних закладів складає 12,5 мільйонів гривень. Третину витратять саме на амбулаторію у Красній Талівці. Минулоріч представники гуманітарної місії відремонтували сільську амбулаторію у селі Валуйське Станично-Луганського району. Кошти у розмірі 22 тисячі євро надало посольство Угорщини.
За кошти в амбулаторії замінили вікна, перекрили дах, провели реконструкцію та утеплення фасаду, обладнали пандус, зробили сучасні системи водопостачання та опалення. Сьогодні у Валуйському сімейна лікарка обслуговує 1850 пацієнтів, із них двісті — переселенці, а ще півтисячі — діти.
Яніна Львутина, Луганщина, Громадське Радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
