Туалет на вулиці та система «мойдодир» замість центрального водопостачання: будні амбулаторії у Красній Талівці
Туалет на вулиці та система «мойдодир» замість центрального водопостачання: будні амбулаторії у Красній Талівці
0:00
/
0:00

Туалет на вулиці та система «мойдодир» замість центрального водопостачання: будні амбулаторії у Красній Талівці

Туалет на вулиці, руки можна помити тільки після того, як приніс води, а спати — на радянських залізних ліжках із сіткою — такі умови для селян в одній із лікарень на Луганщині — у Красній Талівці. Населений пункт знаходиться за два кілометри від Російської Федерації та за 50 — від найближчого центру з нормальними умовами у Станиці Луганській. Будівлю звели ще у 1963 році — та з того часу жодного разу не ремонтували.

Фото: Яніна Львутина

Із Сєвєродонецька до села Красна Талівка ми їдемо близько трьох годин. Причому останню годину — розбитою дорогою. У першій-ліпшій хаті питаємо, де місцева лікарня, та які там умови. Пенсіонерка Клавдія видає нам таке:

«Я не ходжу до лікарні. У мене є така квітка, і я нею користуюся. Ось цією квіткою».

Розбита дорога до Красної Талівки/Фото: Яніна Львутина

Загадкова квітка, яка лікує всі хвороби Клавдії — звичайнісіньке алое. Їдемо далі та біля лікарні зустрічаємо ще одну місцеву жительку — Тетяну Науменко. Жінка розповідає про стан амбулаторії:

«У дитинстві я в сусідньому селі жила, і тут, на другому поверсі, я точно пам’ятаю, як була малою, у початкових класах, у мене було запалення легенів, і я лежала тут. І це все так само — тобто нічого не змінилося з того, — я не буду казати, —довгий час. Це все — нічого такого серйозного, ніякого такого ремонту не було. Крім шпалер, пофарбування».

Старезна будівля не має центрального водопостачання, туалет на вулиці, а пацієнтів у палатах зустрічають залізні ліжка з сіткою ще з радянських часів. Координатор проектів «Проліска» Владислава Зомарева розповідає про історію цієї амбулаторії:

«Ось цей будинок, який ви бачите — йому 63 роки і жодного разу не ремонтувався. Тут обслуговується близько двох тисяч місцевого населення. Це п’ять навколишніх сіл».

Фото: Яніна Львутина

Щоб помити руки, треба спочатку принести води зі свердловини, розповідає сімейна лікарка Алла Огієнко. Вона працює тут близько тридцяти років. До систем типу «мойдодир», що залишилися ще з часів СРСР в кожній палаті амбулаторії — звикла. Але зізнається — мати таке у 21 сторіччі — ганьба:

«Мабуть, понад 30 років цій конструкції. Ну, виручає, коли нема центрального водопостачання — виручає добре. У нас його зовсім немає. У нас є тільки власна свердловина. Своя вода. Але розводки води немає по будинку».

Фото: Яніна Львутина

Медична апаратура не набагато молодша за саму будівлю, каже сімейна лікарка:

«Це взагалі апарат 72-го року випуску. Цей трошечки більш новий, але все одно старий. Іншої апаратури робочої у нас немає для фізіотерапії».

На першому поверсі амбулаторії — аптека. Про державну програму «Доступні ліки» — тут чули, але втілити не можуть — немає інтернету, каже фармацевт Олексій Підгорний.

«Програма так зроблена, судячи з усього, що потрібен швидкий інтернет, а у нас звичайний модем, без нічого, 2G і то — не завжди».

Фото: Яніна Львутина

До кордону з Російською Федерацією звідси — усього два кілометри. А ось до найближчого нормального фізіокабінету — понад 50. Їхати треба у Станицю Луганську, а по розбитим дорогам — це нелегко та дорого, каже місцева жителька Ольга.

«Якщо їхати у Станицю Луганську — 800 гривень машина. Хоч у Біловодськ. Але у Біловодську нас не дуже сильно приймають, в основному ми їздимо в Станицю Луганську. Хочеться, щоб і зубний кабінет був, і гінеколог хоч частіше нас приїжджав перевіряти».

Наразі вирішити проблему селян взялися представники гуманітарної місії «Проліска». Написали проект щодо поліпшення медичних послуг у віддалених населених пунктах Донбасу. За рік вони збираються відремонтувати приміщення та забезпечити необхідними меблями 8 медичних установ, а один — побудувати з нуля. Серед цих об’єктів і амбулаторія у Красній Талівці, розповів керівник гуманітарної місії «Проліска» — Євген Каплін:

«Плануємо зробити повний капітальні ремонт з реконструкцією будівлі: стяжку, реконструкцію фасаду, заміну покрівлі, заміну вікон на металопластикові, утеплення фасаду будівлі, повний внутрішній ремонт. Туалет 63 року випуску — поміняти, занести його усередину, і каналізацію, і питну проточну воду. Повністю обладнати всі кабінети лікарів, медсестер згідно зі стандартами, які передбачають, що там повинні бути і вода, і повністю внутрішній ремонт всієї будівлі».

Фото: Яніна Львутина

Ремонт планують розпочати за два тижні. Проектна вартість на дев’ять медичних закладів складає 12,5 мільйонів гривень. Третину витратять саме на амбулаторію у Красній Талівці. Минулоріч представники гуманітарної місії відремонтували сільську амбулаторію у селі Валуйське Станично-Луганського району. Кошти у розмірі 22 тисячі євро надало посольство Угорщини.

Відремонтована амбулаторія у Валуйському/Фото: Яніна Львутина

За кошти в амбулаторії замінили вікна, перекрили дах, провели реконструкцію та утеплення фасаду, обладнали пандус, зробили сучасні системи водопостачання та опалення. Сьогодні у Валуйському сімейна лікарка обслуговує 1850 пацієнтів, із них двісті — переселенці, а ще півтисячі — діти.

Яніна Львутина, Луганщина, Громадське Радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини