Фото: Громадське радіо
Суттєвих відмінностей у голосуванні в тюрмах та голосуванні на звичайній виборчій дільниці немає, говорить Галина Герасим.
Відмінність полягає лише у тому, що аналітики та активісти помічають намагання якось впливати на цей процес.
«За даними досліджень громадянської мережі ОПОРА ми можемо з достатньо великою часткою впевненості стверджувати, що приблизно до 2014 року бували спроби доволі сильно повпливати на результати у в’язницях, аж до фізичного тиску на ув’язнених. Про ці вибори з в’язнями ще ніхто не розмовляв, інтерв’ю не проводилися, але з результатів виборів ми можемо робити припущення, що адмінресурс і тиск був мінімальний або зовсім не застосовувався, оскільки результати виборчого процесу дуже сильно відрізняються від того, що ми бачили раніше», — розповіла Галина Герасим.
— Ми можемо дивитися на право голосу як на привілей або як на право. Якщо ми дивимося на нього як на право, то ми його маємо за фактом громадянства, ми ним розпоряджаємося, як вважаємо за потрібне. Якщо ми дивимося на право голосу як привілей, то це передбачає, що нам треба якось це право заслужити. І тут питання, коли наступає момент, коли це право можна відібрати.
— Якщо подивитися на президентські вибори 2010, 2014 та парламентські 2012 року, можна було побачити, як у місцях несвободи зберігалася тенденція голосування за одного кандидата, який був при владі. «Партія регіонів» стабільно набирала понад 90% на всіх дільницях. Цього року на президентських виборах, можливо навіть вперше, голоси арештантів були не одностайними. На різних дільницях і в різних областях різні кандидати набирали по декілька голосів. Юлія Тимошенко по всій країні набрала найбільший відсоток — 48% серед тюрем. Друге місце у першому турі президентських перегонів зайняв Володимир Зеленський. Третє — Бойко. Другий тур показав підтримку Зеленського. Найцікавіше, що з 5 кандидатів у першому турі єдиним кандидатом, який у відсотковому вимірі набрав більше голосів на волі, ніж у в’язниці, був Петро Порошенко.
На пострадянському просторі склалося так, що в’язниці діляться на «червоні» та «чорні». «Червоні» в’язниці підпорядковуються адміністрації, тобто державі, там більший ризик тиску, фальсифікацій та примусу. У «чорних» в’язницях норми під контролем наглядачів та тюремної верхівки, тобто не адміністрації. У «чорних» в’язницях в’язні більш вільні у своєму виборі.
Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.