У херсонській бібліотеці собака Кіміко допомагає дітям вивчати українську

У херсонській бібліотеці собака Кіміко допомагає дітям вивчати українську

Собака породи акіта-іну на ім’я Кіміко Такара раз на тиждень приходить до  Херсонської обласної бібліотеки імені Олеся Гончара. Вона допомагає дітям вивчати українську мову. 

За словами ведучої курсу, завідувачки відділу наукової інформації та бібліографії Лілії Віжічаніної, Кіміко вже майже працює в бібліотеці.

Щотижня собака, зі своєю власницею Мариною Рудаковою приходять в бібліотеку послухати оповідання українською мовою:

«Так як у нас Кіміко вже не перший рік проводить зустрічі з дітками як собака для читання, і вони залюбки приходять читати їй книжки і у багатьох з’явилась любов до читання, то власниця Кіміко запропонувала проводити курси з української мови для діток. Щоб у них теж змалечку з’являлась любов до української мови. Щоб це була не просто для них мова навчання у школі, а щоб це була мова, якою можна спілкуватись у будь-якій сфері життя в тому числі вдома».

Пані Марина, власниця Кіміко, пояснює: її собака пройшла спеціальні тренінги для занять з дітьми. Тварина спокійна та врівноважена, вона реагує лише на спеціальні, непомітні команди. це важливо, оскільки спілкування з дітьми завжди непередбачуване. Малеча може випадково впасти на собаку, наступити або смикнути за хвіст Кіміко. Тож пес не має показувати свої відчуття, щоб не налякати дітей, розповідає Марина Рудакова:

«Собака дуже добрий емпат, вона дуже добре зчитує характер людини, її настрій. І, коли дитина читає, собака її ніколи не буде поправляти, зауважувати на якісь помилки. Собака її друг, для дитини. І тому малеча розслабляється, починає любити читати. Крім того, дитина починає любити читати, тварин».

За дослідженнями, собаки чітко реагують на зміни мікроміміки людини, її невербальних рухів, тембру голосу, гормонального стану організму. Від спілкування з собаками у людей підвищується рівень окситоцину (гормон прихильності та любові), бета-ендорфіну та дофаміну (це гормони щастя), знижується рівень кортизолу — гормону стресу, а також адреналіну і норадреналіну. У США, Канаді, Германії, Швеції, Фінляндії вже залучають собак до позашкільної освіти дітей.

Лілія Віжічаніна підкреслює: під час занять Кіміко можна не тільки читати, а й поспілкуватися з нею.  Викладачка впевнена — присутність собаки додасть неформальної атмосфери заняттям:

«Мислення сучасної дитини швидко переключається. І тому дуже добре, якщо якісь матеріали з лексики, граматики ми будемо подавати, використовуючи бренд Кіміко. Ну, і щоби не людина навчає граматики, а Кіміко дуже хоче, щоб всі були розумними».

Зараз на двомісячний курс з української записались більше п’ятнадцяти людей. Хоча вчити українську запрошували всіх охочих, більшість учасників — діти від шести до десяти років. За словами Лілії Віжічаніної, записались і двоє дорослих учнів: їм  двадцять два та двадцять п’ять років: 

«У моїй практиці є досвід, коли дорослі навчаються разом з дітками і кожному з них цікаво спілкуватись один з одним. Тому що, дорослі мають більше життєвого досвіду, а діти —більше довіряють дорослим і це такий процес взаємного збагачення».

Під час уроків учні вчитимуть правила граматики та лексики, зміни в правописі та поповнювати словниковий запас, розповідає пані Лілія:

«Ми будемо говорити, чому неправильно говорити «приймати участь», а правильно казати «брати участь», що є різниця між тим, коли ми кажемо «протягом тижня» та «на протязі тижня», будемо говорити, чим «усмішка» від «посмішки» відрізняється, «тиждень» від «неділі» і так далі. Тому що, насправді, і в дорослих, і в дітей у нашому місті, дуже часто можна зустріти такі помилки, тому ми будемо намагатись їх викорінювати».

Ганна Барська, вчителька початкових класів херсонської школи №2, записала на курс вісьмох учнів свого класу. Вона хоче, щоб її підопічні спілкувались українською не тільки під час навчання:

«Мені дуже хочеться Щоб вони завжди спілкувались українською мовою на уроках, поза межами школи. Щоб у них було бажання далі вивчати українську мову. Іноземну мову можна вивчити за декілька років, а рідну мову можна вчити все життя. Емоції, мабуть, будуть зашкалювати. Я думаю, що це буде досить чудовий результат, якщо там буде ще і песик. Якщо це все буде відбуватись з емоціями, то і результат буде набагато кращий, так мені здається».

Дмитро Багненко, Херсон, Громадське радіо

У херсонській бібліотеці собака Кіміко допомагає дітям вивчати українську
0:00
/
0:00

Останнi новини