У Луганську забудовники взяли гроші з інвесторів, але за понад 5 років так і не звели будинки

Фонд сприяння молодіжному житловому кредитуванню — один з успішних соціальних проектів, який реалізовували на Луганщині. Майже все будівництво у Луганську фінансував цей фонд. Умови — сприятливі. Квартири – нові. Кредити — мізерні. Що ж сталося з цими квартирами після того, як місто окупували бойовики, а боржники залишилися винними гроші українській установі — читайте у матеріалі. 

Луганськ — місто панельних будинків, спальних районів та кількох новобудов. Серед них — великий будинок у містечку Щорса (район у Луганську — ред.)  та кілька 10-поверхівок у колишньому містечку ВВАУШ. Їх будували за одним проектом на кошти, які інвестори отримали з Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Це державний фонд, який видає кредити за кількома програмами, у тому числі молодим фахівцям.  Для багатьох на початку 2000-2010 цей фонд став можливістю отримати довгоочікуване житло. Адже за умовами програми відсотки для учасників були мінімальними — 3% річних, а для родин з дітьми і ті скасовувалися. Будинки з’являлися досить швидко, тому довіра до фонду зростала, а черга рухалася жваво. 

Ситуація змінилася у 2014 році. Тоді, коли місто захопили бойовики угруповання «ЛНР», в на Сході України розпочалася антитерористична операція.

Для учасників програми штрафи та пеню «заморозили». Проте сама сума боргу залишилася, та й ще до неї додавалися відсотки. Хтось залишився жити в своїх квартирах та вирішив не платити за рахунками, адже доля будь-якої нерухомості в Луганську непередбачувана. Хтось поїхав, але теж припинив оплату боргів, бо грошей катастрофічно не вистачало. Всі ці люди залишаються боржниками, причому сума боргу тільки збільшується, розповідає директорка Луганського регіонального управління «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Інеса Кірєєва.

«Ми неодноразово викладали інформацію на сайті про те, що люди, які в цих будинках, можуть звернутися до нас та написати заяву про призупинення нарахування відсотків, тому що пеня та штрафи по Луганській області взагалі не нараховуються з 2014 року, а відсотки рахуються», — розповіла Кірєєва.

За понад 5 років з такою заявою про призупинення нарахування відсотків звернулося трохи більше 80 людей. Більшість з тих, хто обрав не сплачувати, сумами боргу навіть не цікавляться, розповідає Інеса Кірєєва:

«Колись ця територія повернеться, але за цей час відсотків нарахують стільки, що ой-ой-ой. Краще зараз сплачувати хоча б частково. Хай ви не всю суму сплачуєте, але хоча б якусь суму сплачувати, тоді не так болісно буде потім». 

Найгірша ситуація — з кількома будинками у містечку ВВАУШ, що на червень 2014 року не були добудовані. Фактично, за власниками квартир у цих недобудовах залишилися борги. Тільки от за що їх сплачувати — не зрозуміло.

 «184 будинок, наскільки мені відомо, його вже здали при «ЛНР», ми не знаємо, кому видали ці квартири, хто в них живе. 187 будинок так і не почали будувати. У ньому 7 квартир, які за програмою повинні були заселитися, так і загубилися. І у 186 у нас 107 квартир, той, що теж недобудований», — говорить Кірєєва.

Якщо кілька будинків були на різних стадіях готовності, то квартири у 187 будинку по вулиці Генерала Лашина встигли викупити лише 8 інвесторів. Він так і залишився лише в розрахунках будівельників — компанії-забудовники навіть котловану вирити не встигли. З восьми горе-інвесторів лише 1 написав заяву про призупинення нарахування відсотків по кредиту за неіснуючі квартири, повідомила Інеса Кірєєва.

«Вони заплатили особистий внесок, вони отримали гроші на кредитування, гроші всі були перераховані будівельникам. І все. Будинок так і не почали будувати. Гроші «зависли». Люди залишилися без грошей, але з кредитами. І їм нараховуються ці відсотки», — говрить Кірєєва.

Гроші інвесторів поступили на рахунки забудовників — компаній «УКС» та «Лугатехбудпрокат». Перші перереєструвалися у Луганську та не планують повертати гроші, другі — зникли. Будувати щось на окупованій території вони не планують. Але і борг інвесторам повернути неможливо — для цього гроші треба повернути від забудовників. Отже, як розв’язати проблему — у Фонді поки не знають. Для інвесторів  навіть неможливо запропонувати програму перекредитування, пояснює Інеса Кірєєва.

«Для того, щоб перерахувати їм тут, треба всю інформацію отримати звідти. А ми звідти нічого не можемо отримати. На підконтрольній території є програма 1231, це там, де проблемні об’єкти, вони можуть бути перекредитовані на інше. А у нас через те, що там непідконтрольна територія, у нас таке не вийде».

Серед таких саме «завислих» об’єктів і 2 секції будинку 186 по вулиці Генерала Лашина. Вони напівзбудовані, але вже 5 років стоять «законсервовані». Єдині, кому пощастило, — це інвестори будинка 184. Він вже був майже готовий у 2014 році. Окупаційна влада швидко зробила останні роботи та урочисто звітувала про завершення будівництва в так званій столиці «ЛНР». Квартири вручили, щоправда, забули попередити, що кредит за них все одно треба виплачувати українському Фонду. У Фонді ж пояснюють: грошей за цей будинок не бачать та навіть про долю його не знають. Проте самі мешканці містечка ВВАУШ стверджують: квартири справді роздали тим, хто сплачував кредит за них, себто інвесторам. 

Не поспішають сплачувати кредити і ті, хто встиг отримати квартири за програмою та навіть заселитися в них. Проте останнім часом все частіше у Фонді з’являються ті, хто сплачує суму заборгованості одразу, бо планує продати своє житло, розповідає Інеса Кірєєва. 

«Багато, звичайно, не сплачують. На жаль, ми їм телефонуємо, отримуємо купу негативу. Деякі вважають, що ніколи до Луганська не повернуться і вони не збираються сплачувати, деякі кажуть, що будуть платити лише коли повернуться. По-різному. Є зараз тенденція така, що більшість людей, які в Луганську, починають продавати квартири там і виплачують кредити. У нас за 17 рік було виплачено 13 кредитів достроково, за 18 – 14, у цьому році», — додає Кірєєва.

За даними ріелторів Луганська, продажі квартир у місті різко впали. Проте сплачувати кредити зараз теж не поспішають. Повернуті до Фонду гроші могли б стати запорукою нових кредитів за новими програмами. Адже Фонд активно працює в регіоні — хіба що адресу змінив на Сєвєродонецьк. За 4 роки свого існування за новою адресою встиг впровадити нові та відродити старі програми, розповідає Інеса Кірєєва:

«На даний момент ми поновили свою роботу з серпня 2016 року. З обласного бюджету вже у 16 році ми отримали гроші і придбали 2 квартири за рахунок кредитної молодіжної програми. У 17-му році ми затвердили нову програму для переселенців окремо, одну програму для учасників АТО».

Головною відмінністю у роботі Фонду стало фінансування: раніше це був держбюджет, нині держава в Луганській області кредитування за програмою не фінансує.  З 2016 року фінансування відбувалося з обласного бюджету, а з 2018 року запрацювали 2 міські програми — для молоді, ВПО та учасників АТО. Від попередніх програм Фонду нові відрізняються відсутністю вікового обмеження та обмеження щодо того, коли побудована квартира. Усього з 2016 року за різними програмами змогли придбати житло вже понад 50 сімей.

«Програми запрацювали у повну силу. В цьому році у нас вже теж 13 кредитів, із них 5 — це за статутним капіталом. Запрацювала програма Держмолодьжитло. До неї внесли зміни і прибрали квартирний облік», — говорить Кірєєва.

Кожна програма має свої нюанси. Так, обласні програми пропонують кредити під 3% річних, а за наявністю дітей – додаткові пільги. Перший внесок за квартиру тут починається від 6% її вартості. Є програми статутного капіталу, де відсоткова ставка встановлюється НБУ. Є програма «Доступне житло», за якою 30%вартості квартири фінансується з бюджету, все інше — кошти покупця. Для ВПО та учасників АТО бюджетну квоту збільшили до 50%. Але у програм є і свої нюанси, пояснює Інеса Кірєєва:

«За програмою «Доступне житло» у нас є велика проблема в тому, що у нас мало що будується. І якщо ви побачите, у нас є такий комплекс житловий «Оберіг», його будує ЖК «Мрія». Більше за програмою, на жаль, нічого не будується».

Нові будинки в спальному районі Сєвєродонецька, де кредитують будівництво за програмою Фонду, вирізняються з-проміж панельних кварталів міста. Однак вони вирізняються не тільки сучасним виглядом, а і ціною. Саме тому, попри часткове фінансування покупки цих квартир, програма «Доступне житло» менш популярна у Сєверодонецьку, ніж у інших містах України. Забудовники не квапляться вкладати гроші в будівництво поблизу лінії фронту. 

«Завжди вторинне житло було дорожче за первинне. І так зараз у всіх областях, окрім Донецької та Луганської. Тому що у нас зараз новобудови, що будуються — 14 тисяч, а те, що продається на вторинному ринку — це 7-8 тисяч за квадратний метр», — зауважила директорка Луганського регіонального управління «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Але, попри всі проблеми, Фонд активно працює і кожного року збільшує фінансування програм, розробляє нові програми. Директор Луганського осередку Фонду Інеса Кірєєва готова допомогти кожному долучитися до програми, бо, каже, черга невелика, а шанси отримати квартиру — реальні. 

«У нас за молодіжною програмою, в принципі, в самому рейтингу багато, 190 людей, але майже всі вони залишилися на тій території. І тому на даний момент реально тих, що за молодіжною програмою на даний момент, — це лише 18 чоловік», — сказала Кірєєва.

Трохи більша черга серед учасників АТО — 60 родин. Але за умови достатнього фінансування і ця черга просуватиметься швидко. Єдина проблема — великий рівень недовіри до будь-яких програм після подій 2014 року. 

Кіра Софієвська, Луганськ, Громадське радіо