Найдревніший надгробок греків-першопоселенців у Маріуполі виявили на старому цвинтарі у центрі міста. Знайшов надгробок грека-першопоселенця Гавріїла Сахаджи директор ГО «Архі-місто» Андрій Марусов під час дослідження Старого кладовища, яке ще називають Маріупольським Некрополем.
«Я пішов дивитися там, де старовинні плити, стародавні плити. Випадково натрапив на цю плиту, став її розчищати. Побачив напису, одразу виникли питання, тому що з одного боку схоже на кирилицю, з іншого боку літери явно не кириличні. Подивіться на ту ж Z», — говорить Андрій.
За розшифровкою імені та прізвища, вказаних на надгробку, звернулись до фахівців з грецької мови. За словами завідувачки кафедри грецької філології та перекладу Маріупольського державного університету Юлії Жарікової, варіант напису з плити відрізняється від сучасної грецької вимови:
«Там дійсно було написано «Гавриїл Сахадзі» — такий варіант читання на сучасній грецькій мові. А у нашій традиції лінгвістичній, оскільки ми розмовляємо на румейському діалекті грецької мови, це звучить, як «Гавриїл Сахаджа».
Я думаю, це або був варіант написання того часу, або ж похибка майстрів, які вигравіювали на надгробку цей напис».
Після з’ясування імені похованого краєзнавці підтвердили його особистість через архіви, розповідає Андрій Марусов.
«З’ясували, коли він помер і народився, подивившись на матеріали перепису, які проводила Російська імперія серед приазовських греків у 1795 році і 1811 році. Слава Богу, ці всі матеріали були свого часу оцифровані і зараз вони доступні на сайті Azov Greeks.
Він був серед першопоселенців, згадується у матеріалах перепису 1811 року, де вказується, коли він народився. Помер у 1834 році. І ось таким чином отримали дату цього надгробка. І, скоріше за все, його родичі продовжують жити у Маріуполі».
За словами маріупольської краєзнавиці Олени Дейниченко, цю плиту знаходили ще у 2014 році, але тоді не змогли правильно розшифрувати напис і з’ясувати її історію.
«На той момент ідентифікували чітко запис як «Гавр Сахат». До букви Z ми не докопалися, припустили, що це стандартна «Ъ» у кінці прізвища. Що це не Гавриїл, а Гавро, що це не йота грецька, а буква «Н», думали, що «Л» наприкінці — це просто помилка.
Якщо напис дійсно розшифрований правильно, то природно, внесок безсумнівний. Оскільки Гавриїл Сахаджа помер, як знайшов Андрій Марусов, у 1834 році, а кладовище було засноване в 1832-му, то з великою ймовірністю це може бути однією з перших плит на цьому кладовищі, яку ми можемо більш-менш точно датувати. Ми з найстаріших датованих до цієї плити знаходили кілька поховань, на яких чітко на плитах були вказані 1850-ті роки», — говорить краєзнавиця.
Зараз цей старий цвинтар закритий для поховань і занедбаний. Він розташований поруч із центральним базаром, багато маріупольців скорочують собі дорогу до ринку через кладовище, вандали руйнують могили та крадуть їхні елементи. Втім, маріупольські краєзнавці продовжують тут дослідження історії міста, і сподіваються, що з’явиться можливість облаштувати з цвинтаря музей за прикладом львівського Личаківського кладовища.
Ганна Прокопенко, Маріуполь, Громадське радіо