«Впевнений, що за вбивством Аміни Окуєвої стоїть Москва»: Адам Осмаєв розповів про розслідування смерті дружини

Рік тому неподалік села Глеваха Київської області автомобіль, у якому перебували Адам Осмаєв та Аміна Окуєва, обстріляли на залізничному переїзді. Українська військова та лікарка Окуєва загинула, її чоловік Осмаєв отримав травми, але вижив. Розслідування цієї справи триває досі. Адам Осмаєв розповів Громадському радіо, що йому відомо про слідство.

– Як ви почуваєтеся? Чим зараз займаєтеся?

– Все добре. Почуваюся добре. Поки триває неоголошена війна в Україні, продовжуватиму боротьбу.

– Минув рік із дня вбивства Аміни Окуєвої. Чи відомо вам щось про результати роботи слідства?

– Слідство йде своєю чергою, ми теж паралельно працюємо в цьому напрямку через свої канали. У будь-якому разі рано чи пізно злочинці будуть знайдені і покарані.

– Кілька місяців тому за підозрою в незаконному виготовленні зброї були затримані троє колишніх учасників АТО. Це Віктор Балацький, Олександр Корнієвський та Іван Каралюс. Під час обшуку знайшли докази, які вказують на те, що саме вони виготовили той автомат, із якого була застрелена Аміна Окуєва. Ви щось знаєте про це?

– Я знаю стільки, скільки й ви. Цілком можливо, що це дійсно так. Ви знаєте, що в незаконному обігу є багато зброї. Дістати зброю не так складно. Для нас важливо знайти саме виконавця і замовників. Я думаю, що це питання часу. Я і мої товариші цю справу не залишать, ми знайдемо винного.

– Коли відбулася ця трагічна подія, було багато заяв. Наприклад, Антон Геращенко, колишній радник міністра внутрішніх справ, інші представники МВС говорили, що вбивство Аміни Окуєвої має російський слід. Зараз уже «руки Кремля» немає. Мовляв, це могла бути якась особиста неприязнь. Чим можете пояснити такий різкий поворот у справі?

– Для юристів це зрозуміло. Якщо немає людини, яка зізналася, що це їй замовили з Москви, «висмоктати з пальця» ні слідчий, ні прокурор не можуть, їм потрібні факти. Ми всі розуміємо, що у нас триває війна, що періодично гинуть захисники України, зокрема в тилу. Ми всі розуміємо, що головний призвідник сидить у Москві. Вони керують усіма цими процесами, наймають різних людей, злочинців чи свої спецслужби. Ми це розуміємо, але це не означає, що все це можна обґрунтувати в суді.

– Коли стається якесь вбивство чи інші речі, українська влада одразу висуває версію про російський слід. Згодом, коли щось змінюється, російського сліду вже немає. У суспільстві виникає дуже великий негатив: звалюють все на російський слід, а потім не можуть довести. Ви до певної міри виправдовуєте слідство?

– Абсолютно точно. Люди не стикалися, можливо, з судами, зі слідством. Вони не розуміють: злочинець навіть може підтверджувати без протоколу, що йому зробили замовлення з Москви, але під протокол він вже це заперечує. Україна – правова держава. Так, у Росії він рівно за 10 хвилин у всьому б зізнався, там людей катують, тут не катують, тут демократія. В будь-якій правовій державі є ця проблема.

У нашому випадку з цією людиною я ніколи не мав справ. Я познайомився з ним за 10 днів до цього випадку. Він представився журналістом.

– Ви говорите про випадок, який стався за п’ять місяців до вбивства Аміни Окуєвої? Ви маєте на увазі Артура Денісултанова?

– Так. Слідство має спиратися на факти. Коли є докази, коли є людина, яка зізнається, як у випадку з підривом співробітника СБУ, це простіше.

– Однак ви досі переконані, що за вбивством вашої дружини стоїть саме Москва?

– Так, у мене немає жодних сумнівів щодо цього.

– Після того, як Аміну поховали в «закритому режимі», в суспільстві й навіть у журналістському середовищі циркулювали думки, що Аміна не загинула. Ці домисли посилилися після випадку з Аркадієм Бабченком. Що ви про це думаєте?

– У випадку з Бабченком це тривало недовго. Можна було ввести в оману, але не факт, що там все вийшло. Тут же була залучена величезна кількість людей. Приховати було б дуже складно. Так, бувають такі операції, коли роблять симуляцію, але це триває недовго. Я був би першою людиною, яка хотіла б, щоб це були симуляція, але, на жаль, це не так.

– Загибель Аміни Окуєвої і події 1 червня 2017 року за участі Артура Денісултанова (замах на Адама Осмаєва — ред.) – це одна справа? Згодом хтось завершив те, що розпочав Артур Денісултанов?

– Так, після цього був випадок із Аркадієм Бабченком, були цілі списки людей, яких вони хотіли ліквідувати в Україні. Вони цілеспрямовано працюють для дестабілізації в Україні, для знищення відомих захисників. Денісултанов під час «інтерв’ю» ставив нам питання про корупцію в Україні, намагався записати критику влади на камеру. Ми не могли зрозуміти, чому він так наполегливо ставить це питання. Ми пояснювали, що не все так швидко може змінитися в країні, зокрема під час війни, але його це не влаштовувало. Уже після замаху ми з Аміною зрозуміли, що ці відео вони потім хотіли закинути в ЗМІ, створити враження того, що нас нібито вбили за критику української влади.

– Ви особисто вірите, що замовники і виконавці вбивства будуть знайдені чи принаймні будуть оголошені їхні імена?

– Ми сподіваємося, що влада їх знайде, будемо сподіватися, що світове товариство якось підтримає. Є така надія, що після зміни режиму в Росії весь бруд спливе. Я впевнений, що і неофіційними шляхами ми доб’ємося покарання винних. Ми такі речі не прощаємо. Річ у тім, що українська влада має повноваження шукати в Україні. Якщо люди покинули Україну, якщо вони вже в Росії, наприклад, нічого зробити неможливо. Тому я не маю ілюзій, що українська влада зможе домогтися правосуддя. Але ми, чеченці, та наші українські побратими намагатимемося досягти того, щоб злочинці, які здійснювали злочини в Україні, були знайдені і покарані. Це справа честі для нас.

– Ви почуваєтеся в безпеці в Україні?

– Ми не шукали безпеки, ми хотіли справедливості, боролися за справедливість, зокрема і Аміна. Небезпека завжди нас переслідує, ми усвідомлюємо, проти кого ми вийшли.

Запис розмови слухайте у доданому звуковому файлі.