Фото зі сторінки Eugene Karr у Фейсбуці
Куратори фестивалю українського документального кіно та мистецтв See Ukraine Ольга Бірзул та Олександр Михед розповіли детальніше про проект, який презентують у грудні в Парижі.
— Проект See Ukraine реалізується міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA. Ми почали робити цей проект ще у 2016 році. Все почалося з того, що ми досить багато возимо документальні українські стрічки за кордон, намагаємося за допомогою кіно пояснювати, давати більше інформації, контексту про те, що відбувається в Україні, тому що документальне кіно — це досить потужний інструмент. Потім ми подумали, що просто показувати фільми замало, тому зробили фестиваль, який має три складові. Це покази документального кіно, які супроводжуються обговореннями з режисером. Друга частина — арт-складова. Цього року ми запросили Сашка Михеда стати куратором. Третя складова — дискусії. Ми запрошуємо різних експертів, не тільки українських, а й іноземних.
Цього року ми подумали, що хотілося б знайти якусь концепцію, якось узагальнити все це. Порадилися з Сашком і подумали, що говорити про порожні постаменти як про метафору, яка пояснює, що відбувається в Україні, буде актуально. Сашко зібрав цікаву виставку, яка складається з фотографій, відеоарту.
У 2016 році ми почали з того, що відвідали 5 країн. До деяких міст ми повернулися, деякі відкриваємо заново. У 2016 році це були Гамбург, Париж, Мілан, Афіни і Мадрид. Цього року ми повернулися лише до трьох міст.
— Мені дуже подобається концепція фестивалю, тому що це не обов’язково має бути красива, хороша, правильна, іміджева сторона, проект має давати адекватну цілісну картину. Громадська ініціатива може показати певний вимір, державна ініціатива більм позитивна, мені здається. Тут мені б хотілося уявити ідеального глядача, який відвідує фестиваль і ходить на покази, виставку. Він не складає враження про фестиваль з одного фільму, штука в тому, що ти на тиждень занурюєшся в атмосферу, у тебе є історія про посттравматичний синдром, історія успіху, позитивна історія, трагічна та філософська історії. Потім приходиш на виставку, на початку сходив на дискусію, тоді складається щось цілісне. У Мюнхені були люди, які пройшли 80% цього шляху. Розмова з ними дещо інакша, можна пробитися через стіну стереотипів.
Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.