Громадське радіо продовжує цикл передач «Відверто про війну». У восьмому випуску у нас один гість – Яніна Соколова, співаторка та ведуча шоу «Вечір з Яніною Соколовою».
– Кому належить ідея «Вечора з Яніною Соколовою»?
– Вона належить мені і команді двох сценаристів. Меня належить ідея створити проект, який стосувався б антипропаганди, адже на даний момент, озирнувшися, я не бачу проектів, які б настільки близько наблизили наших глядачів, яких ми часто називаємо «ватою», так званих не проукраїнських глядачів до розуміння того, що насправді несе ця пропаганда. Тобто, публіцистичні матеріали, статті, сюжети в окремих програмах, також газети, військове радіо, радіостанції, які мовлять на окупованих територіях. Це для глядачів, яке не є проукраїнськими, свого роду мильна бульбашка, бо вони цього не дивляться — у них протест. Тому ми створили проест, який би максимально наблизив їх до бажання дивитися і, відповідно, між гумором, між інколи нецензурною лексикою, категоричністю, яку ми свідомо застосовуємо у цьому проекті, вони почують якісь речі, які наштовхнуть їх на думку, що щось в їхньому житті, в їхніх головах, відбувається не так.
– Ви ж розумієте, що на окупованих територіях живуть і люди, які чекають українську армію?
– Є три категорії людей. Це, напевно, очевидно. Перша категорія — люди, які за життєвих обставин не можуть виїхати. Друга – які з ними заодно. І третя категорія людей, які бояться змінити своє життя і сидять та чекають, поки українська армія прийде у ці міста. І такі нас дивляться. Я тобі більше скажу. Я отримую анонімні повідомлення, бо вони дуже просять не називати їх вголос, але просто хочуть, щоб я знала, що “голови” цих окупованих територій дивляться нашу програму.
– Як реагують російські колеги, яким ви ніби телефонуєте під час запису програм?
– Спочатку вони були розгублені. Потім вони намагалися мені відповісти. І зараз вони час від часу це роблять. Зокрема, Соловйов, у притаманній йому манері, такого хамьского трешу. Якщо ви хочете зрозуміти, яка взагалі манера спілкування у російському суспільстві, так званих важливих впливових людей, подивіться на Радбезі ООН представника від Росії. Причому, там тільки обличчя міняються. Чуркін помер, там вже зараз новий товарищ, але в цілому риторика і манера спілкування от вона така і є.
І от у такі манері російського впливового хама він інколи звертається у своїх програмах до мене. Тобто я знаю три ефіри, в яких він про мене говорив. У нього ж там є проплачені експерти. Зокрема, Ковтун, якого ми часто згадуємо у нашій програмі, а потім Ковтуна занесли до бази «Миротворець» і внизу під його прізвищем написали, що здала його я, а я насправді не здавала. Я у своїй програмі розповіла про те, що ці люди, за нашою інформацією, є проплачені, у них такі то ставки і, подивіться на докази, чому це так, а не інакше.
С тих пір ці люди за мною слідкують.
– Чи були такі моменти, коли обирали тему, відслідковували її, але потім, за певних причин відмовлялися від неї?
– Ні, не було. Ми доволі вільні. У нас була одна досить контроверсійна тема, але я і досі лишаюся при своїй думці, що це і мало так бути. Вона спричинила скандал. Це був один із перших випусків. Ми згадали, що в Україні є така категорія людей, які є псевдопатріотами і псевдонацоналістами, а насправді є просто людьми, які паразитують на темі мови. І вони інколи несуть відверту брехню, маніпуляцію і сіють їх під соусом патріотизму в маси, розпалюючи між людьми емоції, ворожнечу. І є така жінка, вона себе називає дитячою письменницею, хоча, повірте мені, рівень агресії, який вона проявляє як в соціальних мережах, так і в своїх відеозверненнях, мені здається, що її вистачило б на якийсь хоррор. Можливо б, там вона була талановитіша.
Так от ця жінка, звуть її Лариса Ніцой, якось сказала, як на мене, дуже ганебну річ про те, як треба розправлятися з тими, хто слухає шансон, б’ючи її ногою між ногами. Тобто, умовно, ми з тобою зараз виходимо на Хрещатик,йде там людина російськомовна, ми з тобою підходимо, уяви, і в диню їй, цій людині, тільки за те, що вона російськомовна.
Левова частка воїнів на фронті говорить російською. Вони будуть говорити українською, їхні діти точно будуть говорити українською. Чому я маю своїх братів таким чином засуджувати.
І от вона набрала солідну частину цього трешу і росіяни це використовують. І ми в програмі сказали: давайте домовимось – ми не обговорюємо ваших (там було матірне слово, але я заміню – ненормальних), а ви не берете наших ненормальних. І, як приклад, була ця жінка. Що почалося потім, ти собі просто не уявляєш. Ця жінка зробила відео з надривом, що її обплювали, що її замовили мені, щоб я її дискредитувала. Тисячі поширень набрав її маніпуляційний текст. І вона сказала, що я принижую тих, хто бореться за мову, бо я — «ватніца».
Це був єдиний момент, який нас усіх зачепив. Ми з тих пір оминаємо це питання, але і вона більше такого не несе. Ми слідкуємо
– Чи писали тобі особисті повідомлення представники російських медіа?-
– Через те, що все це такий переляканий гумус – я можу їх сміливо назвати гумусом, вони не пишуть, тому що знають, що все буде прочитано і заскріншочено, але є два дзвіночки з приводу відгуків. Людина, як є прес-секретарем Сергія Лаврова, голови російського МИДу Марія Захарова через одного мого колегу журналіста, захопливо писала, що вона таких розумних жінок і дотепних програм ніколи не бачила, респект, і що вона хоче, щоб я з нею зробила інтерв’ю.
Мені, чесно кажучи, інтерв’ю з Марією Захаровою не потрібно, тому що те, що вона артикулюватиме в інтерв’ю, на жаль, для нас не підходить. Такого роду розмови можливі на федеральних каналах, а добитися від неї правди — ні. Тож слухати чергові темники і нуль відповідей на запитання — ну який сенс.
Слухайте повну розмову в доданому звуковому файлі
«Здійснено у рамках проекту «Зміцнення ролі ЗМІ в розбудові миру в Україні», який виконує ГО «Демократичні та громадські ініціативи» за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні».
«Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government».