Українське суспільство не дасть все поздавати: Краснопьоров про настрої в країні щодо «миру за будь-яку ціну»

49% українців вважають, що заради миру варто погоджуватися на компроміси, але не на будь-які. Для усіх регіонів є неприйнятними вибори на умовах бойовиків, повна їх амністія і формування силових органів з місцевих представників.

Це результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова з 13 по 20 червня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донбасу.

Про майбутнє Донбасу в контексті виборів, передвиборчої кампанії та настроїв суспільства поспілкувалися з Валентином Краснопьоровим, координатором руху «Сильні громади».

• Дослідження було всенаціональним, але настрої дуже схожі: повних компромісів і повної автономії люди не хочуть, хочуть домовитися. Але є проблема, про яку ми говоримо не перший рік: будь-які спроби хоч якимось компромісом вирішити цю проблему ніколи не будуть успішними. Насправді для Росії війна є інструментом для вирішення вищих геополітичних потреб. Дати російську мову, дати якусь автономію — в основному українці на таке не погоджуються. Компроміси можуть бути, наприклад, такі: ми ставимо миротворців (а не заходять українські війська), вже потім ви вибираєте місцеве самоврядування за українськими законами, потім ми потроху заходимо, відновлюємо кордон.
• Дослідження достатньо об’єктивне, проходить вже вп’яте, але тенденції майже однакові. Дослідження показує достатньо високу свідомість українського суспільства щодо війни, відчуття суверенності суспільства. Які б бажання не мали політичні лідери України вирішити швидко свої проблеми, українське суспільство не дасть все просто поздавати. Це стосується не тільки активної меншості — більшість суспільства в «адекваті» щодо цього питання.
• Ми відходимо від колоніального стану, відбувається політика деколонізації. Коли ти відходиш, маєш частину суспільства, ментально залежну від колишньої метрополії. Це дійсно боляче, але мати десь 15% таких громадян — мені здається, це не є великою проблемою. Це проблема, але не така, коли половина громадян мріють про колишню метрополію — тоді ніякої суверенності не буде.
• Дійсно, на прифронтових територіях частка людей, які діють і мислять у межах парадигми Російської імперії і пропаганди, більша, ніж на іншій території України. Тому треба працювати, спілкуватися один із одним — це має певний ефект. Але також на сьогодні ми маємо переходити до політики, зміни системи освіти, культурної діяльності — від садочка до технікумів та інших закладів. Треба змінювати підходи в міських радах, залучати молодь і все суспільство до спілкування щодо національних проблем, до вирішення місцевих проблем, як це працює на Заході.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.