Українські медіа, на жаль, розглядають вибори як можливість заробити — представник «Інтерньюз-Україна»
89

Українські медіа, на жаль, розглядають вибори як можливість заробити — представник «Інтерньюз-Україна»

Розмова з представником громадської організації «Інтерньюз-Україна» Віталієм Морозом про медіа, цензуру та роль ЗМІ у передвиборчий період.

— 4 грудня в Інтерньюзі відбулася розмова про вибори та медіа, зокрема йшлося про довіру і недовіру до українських медіа. Віталію, ви довіряєте сьогодні українським медіа?

— На загал дуже багато українських громадян є скептичні до медіа. Я думаю, частково це пов’язано з тим, що наближаються вибори. Українці — це ті виборці, які не довіряють, а потім все одно ідуть і голосують. Дослідження, яке презентувала Ірина Бекешкіна з фонду «Демократичні ініціативи», показує, що цього року 54% українських мешканців не довіряють медіа, тоді як 18% довіряють. На будь-які цифри потрібно дивитися в динаміці. У минулому році на 10% було більше тих, хто довіряв медіа, і на 4% менше тих, хто не довіряв. Динаміка не дуже оптимістична.

— З чим це пов’язано? Люди цю недовіру можуть пояснити тим, що починають розбиратися, кому належить медіа та аналізувати контент?

— Я думаю, що дуже багато українців усвідомлюють, що великі національні медіа є корпоративними, належать олігархам, тобто перша п’ятірка телеканалів є олігархічною. Я думаю, що українці доволі добре розуміють, що є чудові новини про якісь людські історії, є історії успіху, дуже сильні репортажі з лінії фронту. Це теж роблять олігархічні канали, але після цього завжди будуть сюжети, де захищають інтереси олігархів. На телеканалі «Україна» будуть захищати Ахметова і його монополію, на телеканалах Пінчука будуть відбілювати Кучму.

З іншого боку, джерел інформації стає все більше. Мені здається, що це час, коли пересічний користувач, пересічний глядач отримує настільки багато джерел інформації, що ця демократичність вибору заплутує.

Українці все одно користуються медіа, медіа виконують величезну демократичну функцію, тому що є багато новин, на яких не можна заробити, але вони повинні бути розказані.

Є певний скепсис. Частково він пояснюється тим, що Україна проходить доволі складний період, ми живемо в доволі стресовому суспільстві. Цей стрес є загальним наративом, тому що навіть тим людям, які намагаються абстрагуватися від політики, коли Крим анексований, триває війна, гинуть люди, цей настрій передається. Але я би був більш оптимістичним, тому що українське суспільство залишається більш демократичним, функція медіа залишається вкрай важливою, тому що це диверсифікований ринок, у нас є різноманіття медіаджерел. Питання покращення якості новин, репортажів є наріжним, але є багато тих, хто маніпулює.

Велика проблема українських медіа в тому, що їм складно заробляти. Ми зараз говоримо в ефірі Громадського радіо, яке проводить фандрейзингову кампанію і просить слухачів долучатися до того, аби це радіо могло функціонувати. Це питання економічної спроможності стоїть перед всіма. Якщо подивитися, чи може медіа заробляти на рекламі, то дуже небагато медіа вміють будувати стратегію з урахуванням цього фактора.

Якщо сайти виникають, вони повинні заробляти. Як вони заробляють? Частково є ті, хто робить це з ентузіазму, вірить в свою професію як журналіста, але є й ті, хто створює сайти під політиків, бізнес-групи, створює ресурс, аби заробляти на ньому неетичними методами (наприклад, шантажування когось матеріалом, ти вимагаєш платити, щоб матеріал не був опублікований). Є дослідження, які пояснюють, як такі сайти створюються, як вони циркулюють, але дуже складно простежити, хто зареєстрував сайт.

— Чи є загалом цензура з боку влади?

— Термін «цензура» використовується передусім політично. Коли ідеться про інтернет, то тут існують терміни «блокування», «фільтрація». Я б сказав, що цензура — це доволі гучне слово. В деяких контекстах воно мені нагадує спробу привернути увагу. Якщо подивитися на рейтинги, то Україна кілька років є напіввільною країною стосовно ЗМІ. Міжнародні організації відзначають, що частково у нас є олігархічні медіа, інциденти з блогерами. Правозахисні організації записують проблеми в Криму та на Донбасі до проблем України загалом.

В Україні немає такої цензури, як іноді це намагаються представити. У нас є певні небезпечні тенденції і дуже агресивне громадянське суспільство. Ця влада розуміє, що журналісти набагато сильніші, ніж могла уявити попередня влада.

Вчора у Києві відбулася подія, на якій Україну поставили в один рядок з Китаєм у питанні свободи інтернету. Таке в заголовку — це пряме маніпулювання. Нам потрібно бути відповідальними за те, що ми вкидуємо в публічний простір. Якщо це роблять експерти, їх масово цитують медіа. Це не означає, що нас все досконало, однак такі чорні тони, мені здається, є перебільшенням.

Найкраще, мені здається, ситуацію бачать люди, які поїхали за межі країни або західні дослідники. Вони дуже часто кажуть, що українці не здатні рухатися вперед, тому що настільки негативно ставляться до того, що відбувається, що ця енергія спрямовується на негатив. Я намагаюся дивитися і на негатив, і на позитив і бачу, що в Україні є багато речей, якими ми можемо пишатися. Наприклад, протидія пропаганді. Західні аналітики приїжджають і вчаться на нас, як ми намагаємося відповісти цьому.

— До чого готуватися у 2019 році?

— Одна з проблем українських медіа в тому, що вони розглядають період виборів як період, коли вони можуть заробляти. Добре, коли це політична реклама, але практика багатьох регіональних ЗМІ показує, що вони готові брати матеріали, які не маркуються, які виставляються як редакційний матеріал. Це джинса. Я багато працюю з редакціями в регіонах, я бачу редакції, які є принциповими, які ставлять вказівку, що це політична реклама. Якби заміряти довіру до медіа в останній день виборів, можливо, показники будуть менші, тому що читачі, слухачі, глядачі закидуються нібито редакційними меседжами, але це меседжі політиків, ці меседжі дуже часто не відповідають жодним стандартам, є маніпуляцією.

Інший виклик для ЗМІ — це те, як надати рівні можливості всім кандидатам. В Україні є невеличкі партії, які будуються на основі активних громадян, які не мають власних медіаресурсів.

— Чи є в наших умовах стандарти для вибору інформації?

— Мені здається, що все більше користувачів бачать навалу фейків та неправдивої інформації, на яку вони купуються, вони трошки починають розуміти, що є свідомі і несвідомі маніпуляції. Я знаю користувачів, які публікують неправдиву інформацію просто тому, що вона емоційно їх зачіпає. Набагато гірше, коли ви стаєте тим, ким маніпулюють свідомо. Є такий термін «демократизація інформації», технології стають дешевші. Купувати рекламу, таргетувати меседжі, створювати фейкові профілі стає дуже дешево. Зараз технології стають такими, що можна підробляти відео. За цим майбутнє, розрізняти буде складніше. Що робити? Потрібно орієнтуватися на своїх друзів, які не допускали маніпуляції, потрібно дивитися на джерела інформації, уважніше ставитися до сенсаційної інформації, довше подумати.

Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.

Українські медіа, на жаль, розглядають вибори як можливість заробити — представник «Інтерньюз-Україна»
0:00
/
0:00

Останнi новини